В контексті підготовки до "Євро-2012" Україна отримала шанс приєднатися до європейського культурного шляху “Via Regia” , який є об’єднує провідні Європейські держави. Долучившись до цього міжнародного проекту, Україна отримує шанс підтвердити свою європейську ідентичність і стати повноцінним партнером європейського культурного діалогу, а наразі, й презентувати свої туристичні можливості. Таку думку мають ініціатори проекту "Віа Регія-Україна — культурний шлях Ради Європи", який підтримує Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, Державна служба туризму і курортів та Міжнародний фонд "Відродження".
За словами голови Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Володимира Васильєва “Віа Регія” — сучасний Європейський транспортний коридор, що отримав статус офіційно визнаного Радою Європи культурного шляху в 2006 році під назвою "Віа Регія — культурний шлях Ради Європи". Він є одним з найстаріших і найдовших сухопутних транспортних зв’язків (4,5 тис. км) між Східною і Західною Європою, який пролягає територією 8 держав, включаючи Україну. Насправді, історія цього давнього транспортного шляху нараховує не одне тисячоліття, а початок його виникнення губиться десь у середньовіччі, хоча не виключено, що історія Віа Регія почалася ще до нашої ери. У письмових джерелах він також з'являється під різними назвами, але найстаріший визначений переказ відомий під латинською назвою „strata regia“ (королівський шлях) датується 1252 роком. До речі, є припущення, що саме цим шляхом їхала в Європу Анна Ярославівна – майбутня королева Франції, яку за сучасним визначенням можна було б назвати першою VІP- туристкою.
Власне, й сучасна історія культурних шляхів Ради Європи, яка розпочалася у 1964 році, мала на меті створення єдиної туристичної мережі, яка б об’єднала європейські країни спільними темами. Офіційно ідея здійснилась тільки у 80-ті роки ХХ ст., коли робоча група „L'Europe continue” Ради Європи з культурного співробітництва офіційно визначила, що „культурний шлях Європи, який проходитиме через одну або декілька країн чи регіонів, формуватиметься у маршрути, які можуть об’єднувати їх за історичними, мистецькими, соціальними чи географічними інтересами”. Зокрема, у 1987 році відбулося урочисте відкриття першого культурного шляху — це був паломницький маршрут до Сантьяго-де-Компостела. За ним почали з’являтися й інші культурні шляхи — “Замки Європи”, “Шлях вікінгів”, “Дорога Моцарта” та інші — на сьогоднішній день Рада Європи визнала 26 європейських культурних шляхів.
У 1997 році був заснований Інститут європейських культурних шляхів на основі політичної угоди між Радою Європи та Герцогством Люксембург, що поклало початок новій ері програми. Інститут збирає і завідує архівними документами програми, підтримує промоутерів існуючих культурних шляхів, допомагає новим співробітникам проекту при провадженні їхніх намірів, публікує докладну збіркуданих та документів цілої програми. А створений інститутом в 2002 році інтернет-портал під назвою „Культурні шляхи і ландшафти – суспільна спадщина“ надає можливість користуватися тисячам потенційних туристів зібраним інформаційним матеріалом по всій Європі.
Культурний шлях “Віа Регія” набув офіційного визнання Радою Європи у 2006 році. З того часу Україна, як член цієї організації, отримала можливість приєднатися до цього проекту: “Королівський шлях” проходить від західного кордону до столиці України територією Львівської, Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей.
Але чомусь культурна інтеграція України до Європи досі залишалась поза увагою держави, хоча переваги такого співробітництва очевидні. „Приєднання до Європейського проекту “Via Regia” – це можливість представити новий туристичний продукт, який би виходив за рамки традиційного уявлення про туристичну пропозицію України, і враховував би специфіку кожного з цих регіонів, — вважає голова Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Володимир Васильєв. – Зрештою, це чудова можливість для збереження історико-культурної спадщини, вирішення проблем села і малих міст, пов’язаних в першу чергу, з безробіттям”. Зрозуміло, що це вимагає від органів влади, як місцевої, так і державної особливої уваги до розвитку та приведення туристичної інфраструктури до прийнятного рівня, який міг би задовольнити європейського туриста.
Наразі, за словами В. Васильєва, все базується, переважно, на ініціативі ентузіастів та символічній фінансовій підтримці. Зокрема, поки що проект підтримує Європейська програма міжнародного Фонду „Відродження”, яка надала грант на 90 тисяч на створення геоінформаційної системи. Вона складатиметься з навігаційної карти та відповідної інформації про історико-культурні та туристичні об’єкти, малі населені пункти та міста у “Віа Регія”-коридорі. За даними представника міжнародного Фонду „Відродження” Дмитра Шульги, карта буде розміщена на веб-порталі кількома мовами – за її допомогою іноземні туристи зможуть легко відшукати культурні пам’ятки, місця відпочинку та інші об’єкти туристичної інфраструктури. „Участь в цьому проекті є свідчення європейської ідентичності нашої держави — це особливо актуально для України,- зазначає Д. Шульга, — Але ми й досі маємо значні проблеми з інформацією для туристів з Європи та представленням на міжнародному рівні”.
„Проблем у реалізації цього проекту вистачає, — поділяє його думку і В. Васильєв, — і я думаю, що ці проблеми нікуди не дінуться до “Євро- 2012”, бо на самому ентузіазмі їх не розв’язати”. /> На даному етапі, за його словами, головним завданням є проведення паспортизації тих об’єктів, що можуть бути цікаві туристам у всіх областях України, де пролягає “Віа Регія”, і об’єднання їх у єдину мережу. Також заплановане виготовлення спеціальних дипломів, що їх буде вручено всім учасникам проекту.
Метою другого етапу стане розміщення зібраної інформації кількома мовами на електронних носіях, Європейському інформаційному туристичному порталі та в ЗМІ. Передбачаються презентації проекту на туристичному салоні „Україна-2011”, туристичній виставці в Берліні та інших міжнародних форумах. „Йдеться про те, щоб представити сталий розвиток туристичної сфери в Україні в цілому і показати цікавий туристичний продукт, зокрема, й для відвідувачів Євро-2012”, — наголосив В.Васильєв.
Важливість цього проекту для туристичного потенціалу України оцінили й у Державному туристичному департаменті. Заступник голови Державної служби туризму і курортів України Дмитро Заруба зауважив, що це доречна ініціатива перед проведенням “Євро-2012”. „ Віа Регія — той шлях, яким їхатимуть до нас європейські туристи на чемпіонат з футболу — і це ще одна можливість просування іміджу України у світі і пожвавлення туризму, зокрема внутрішнього”, — наголосив чиновник.
А от про те, яку роль у цьому проекті візьмуть на себе державні структури, говорив вже не так впевнено. „Передбачається, що він здійснюватиметься на партнерських засадах з облдержадміністраціями, — розтлумачив заступник голови Держслужби туризму і курортів, — держава також підтримуватиме цей проект, але потрібна ініціатива місцевих органів самоврядування та підприємців, інакше він залишиться віртуальним”, — зазначив Д.Заруба, пообіцявши, що до “Євро -2012” на цьому маршруті з’являться англомовні вказівними. Також він запевнив, що усі готелі й ресторані, де зупинятимуться європейські туристи, забезпечать новими путівниками, картами і сувенірною продукцією з українською символікою та логотипом футбольного чемпіонату.
Про те, які ж пам’ятки будуть включені до переліку рекомендованих туристичних об’єктів на Віа Регія -Україна» поки не відомо. Робота в цьому напрямку триватиме — запевняють організатори проекту. Але склалося враження, що чомусь вони переймаються цим менше, ніж іншими проблемами: розміщення, харчування, інформування і, зрештою, мовою спілкування. Наші замки та інші архітектурні пам’ятки лежать у руїнах, заповідні території значно поступаються своїми розмірами подібним в європейських країнах, та й в сервісі ми також помітно пасемо задніх…
Не думаю, що “Віа Регія” в Україні врятують сувеніри, путівники та англомовні покажчики на дорозі. Певно, що й раніше мандрівники їздили цим шляхом не заради постоялих дворів та дешевих трактирів. Тому й виникають певні сумніви в тому, чи складеться культурний діалог України з Європою, або ми й надалі говоритиме на різних мовах.