Є такий собі «чорний жарт»: коли хочуть знайти причину певних невдач людини, то кажуть, мовляв, «в нього було важке дитинство і дерев’яні іграшки». Ех, знали б жартівники, що дерев’яні іграшки це скоріше запорука здорового та щасливого дитинства, аніж привід для насмішок.
М’ягкі, пухнасті, кольорові, усміхненні та яскраві, ну, як без них може обійтися дитина, тим паче коли вибір великий та різноманітний. Та саме вони милі та приємні можуть стати причиною отруєння, алергії, астми. Уся причина в якості, а точніше — її відсутності, адже більшість виробників дитячих товарів порушують вимоги, які висуваються до якості продукції. За словами начальника Науково-дослідного центру випробування продукції Володимира Семеновича у 2008-2009 роках було перевірено 31 підприємство Києва, що здійснювали виробництво та реалізацію дитячої продукції. Порушення були виявлені на 27-ми з них. А найгірша ситуація, стверджує Володимир Семенович, спостерігається у виробників дитячого одягу та взуття. При перевірці 10-ти підприємств порушення були виявлені на всіх.
Сертифікує товари Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ”Укрметртестстандарт”. Його фахівці кажуть, що всі іграшки обов’язково повинні пройти перевірку на безпечність і отримати сертифікат. В Україні ж такий моніторинг взагалі не ведеться — запевняє експерт з навчальної роботи проекту “Спільнота споживачів та громадські об’єднання” Олена Грицай.
А за словами начальника лабораторії сертифікації “Укрметртестстандарту” Наталії Казанцевої, майже двадцять відсотків іграшкової продукції потрапляє на прилавки без сертифікатів. “Сертифікація — це не найбільша проблема, — пояснює пані Наталія. — Вся біда в тому, що батьки, купуючи дитині ляльку, після одного дня гри дитини нею отримують лише залишки. Але після цього не звертаються до управління захисту прав споживачів, так і виходить, що немає скарг. Мабуть, батьки міркують, що заплатили за іграшку лише кілька гривень, дрібницю, а які гроші, мовляв, такий і товар. Європейці нині повертаються до старих принципів, — продовжує пані Казанцева. — Вони знову почали купувати товари з натуральної сировини: дерева, паперу чи бавовни. Якщо ви вважаєте, що сертифікація — дороге задоволення для українського виробника, то помиляєтеся. Скажімо, за одну партію іграшок (це 10-15 тисяч предметів) треба заплатити чотири-п’ять тисяч гривень. Серед іграшок важко визначити найбільш неякісні та небезпечні, — додала Наталія Казанцева, — оскільки у м’яких іграшок може відірватися носик чи очко, в автомобільних — колесо, а в конструкторах — будуть надто дрібними деталі.
Менеджер проекту “Спільнота споживачів та громадські об’єднання” Клавдія Максименко вважає, що українцям досі бракує поваги до себе як до споживачів. Вона переконана, що суспільство має нарешті усвідомити важливу роль споживачів, а країна — отримати економіку споживача. Радянський “принцип виробника”, коли ринок збуту диктує виробник, вже відійшов.
Як бути?
Фахівці радять купувати іграшки в спеціалізованих магазинах або відділах супермаркетів. Хоча такі іграшки будуть дорожчі, проте там можна переконатися, що вони пройшли належну перевірку і мають сертифікат якості, який покупцеві повинні показати на першу вимогу.
До речі, ціна імпортної іграшки залежить і від шляху, яким цей товар потрапив до України. Якщо це не контрабандна продукція, то у її ціну закладаються і митні збори, і вартість сертифікаційних робіт і санітарно-епідеміологічної експертизи.
Перед тим, як купувати іграшки, треба спочатку уважно перевірити товарний ярлик з нанесеними на нього реквізитами. Там мають бути вказані товарний знак підприємства-виробника або його представника; адреса підприємства-виробника або його представника; вікова категорія дітей, на яку розрахована іграшка; попереджувальні написи (наприклад, «Не призначено для дітей у віці до 3 років — містить дрібні деталі!», «Обережно! Вогненебезпечно!» і ін.). Всі написи повинні бути державною мовою та доступно викладені для покупців. У певних випадках може бути додана інструкція з догляду та експлуатації — варіанти прання, чищення.
Всі іграшки повинні бути упаковані в пакети з полімерної плівки. Порушення цієї вимоги найбільш актуальне для м’яконабивних виробів. Придбана на ринку іграшка без упаковки, яка як губка набрала в себе шкідливі речовини ззовні, а може і стала «притулком» для збудників важких хвороб (туберкульозної палички, стафілококів, стрептококів), часто стає причиною серйозного захворювання у дитини. Окрім цього, характерні порушення вимог з безпеки м’яконабивних іграшок полягають в неміцності і порушенні цілісності швів, а також звісті у набивці шкідливих домішок (ртуть, миш’як, свинець і т.д.).
Економити на дитячих іграшках у жодному випадку не можна! Неякісні іграшки можуть стати причиною травм і пошкоджень, отруєнь токсичними речовинами і виникнення алергії у дитини. І обов”язково потрібно помити нову іграшку перед тим, як дати своєму малюкові! />
Якщо виникає вибір між просто симпатичною іграшкою та іграшкою для розвитку, краще віддати перевагу останній. Іграшка повинна сприяти закріпленню вже набутих навичок у дитини та подальшому розвитку нових навичок та вмінь. Важливо пам”ятати, що розумний вибір іграшки – це розумна дитина! А діти – це наше майбутнє!