Дві третини ліків в Україні мають продаватися винятково за рецептами, але в аптеках вільно можна купити практично будь-які препарати. Це зручно для хворих, бо економить їхній час, але водночас і небезпечно, бо ставить під загрозу їхнє здоров’я. Тож, за рішенням Міністерства охорони здоров'я, з 1-го грудня аптекарі мають відпускати значну частину лікарських засобів лише за наявності у покупця рецепту від лікаря. Фахівці кажуть — рецептурний відпуск ліків викличе найбільше невдоволення медиків: лікарів, бо додасть їм роботи, та фармацевтів, бо зменшить річний обіг фармацевтичних компаній з наявних 2,5 мільярдів доларів на доволі значну цифру — 500-600 мільйонів доларів на рік.
Рецептурні форми ліків мали і раніше відпускатися лише за рецептом. Це було передбачено ще у 1995 році наказом Мінохорони здоров'я. Але, як зізнався перший заступник директора Державного експертного центру Міністерства охорони здоров'я Віктор Чумак, наказ не виконувався, бо не передбачав жодних санкцій проти порушників. Потім держава зробила ще одну спробу — з 1 жовтня 2005 року мав набути чинності наказ № 360 Мінохорони здоров'я про запровадження контролю за рецептурним відпуском ліків. Проте виконання цього рішення спочатку було відкладене, а потім і взагалі забуте.
У результаті аптеки, які є медичними закладами, в Україні перетворилися на звичайні магазини й вільно торгують нині практично всім, чого тільки “хворий” громадянин не забажає. Це призводить до тяжких наслідків для здоров'я і навіть життя українців. За оцінкою екс-міністра охорони здоров'я України, президента Всеукраїнської громадської організації “Українська асоціація боротьби з інсультом” Миколи Поліщука, безрецептурний відпуск ліків сприяв, наприклад, поширенню медикаментозної, зокрема трамадолової наркоманії, наслідком стали десятки тисяч втрачених життів. За словами фахівця, при щорічній потребі у 7-8 мільйонів доз трамадолу, у 2006-2008 роках в Україні випускалося 178 мільйонів доз. Безрецептурний відпуск ліків “допоміг” поширенню й інших видів наркозалежності, бо наркомани вільно могли купити в аптеках компоненти для виготовлення наркотиків. Відсутність необхідності у рецептах також призвела, за словами експерта, до втрати кваліфікації та відповідальності медиків та аптечних працівників, й, нарешті, сприяла зниженню відповідальності людей за власне здоров'я.
Нав'язлива та безконтрольна реклама ліків також завдає чималої шкоди здоров'ю українців, бо стимулює самолікування. За останніми дослідженнями, такий різновид реклами займає 10% ринку — на сторінках газет та журналів, у інтернеті, теле- та радіоефірах. Причому споживач часто “пошивається у дурні” — реклама обіцяє позбавити одразу від декількох симптомів, окремі компанії запевняють, що лише їхні ліки містять певну діючу речовину, тоді як насправді вона може входити ще у десяток препаратів. І все це не забувають згадати у рекламному ролику, на відміну від небезпек, які можуть спричинити вжиті ліки.
Доходить до анекдотичних ситуацій — у деяких регіонах, за словами М. Поліщука, лідером продажу є відома “Віагра”, тоді як перше місце у структурі смертності українців займають серцево-судинні захворювання. А на думку в.о. голови Антимонопольного комітету Юрія Кравченка, у рекламі взагалі потрібно категорично заборонити перебільшувати ефект від застосування медичних препаратів. Поки ж, за його даними, Антимонопольним комітетом розслідуються десятки подібних медичних справ. На жаль, частіше притягти фармацевтів до відповідальності не вдається – говорять у Держспоживстандарті, 20% судових справ щодо недобросовісної реклами ліків це відомство поки програє.
Після 1-го грудня головним питанням для хворих українців стане — де взяти рецепт. А українські лікарі, за існуючої жебрацької заробітної плати, змушені будуть або “скласти зуби на поличку”, або займатися, як вони це практикують і зараз, приписками діагнозів та ліків — поліпрогнозією. Це явище, за оцінками міжнародних експертів, нині досить поширене в Україні — лікарі замість трьох потрібних препаратів нерідко виписують хворим п'ять-вісім-десять, а то й більше. Потім “вмикається” мережевий маркетинг, участь у якому беруть і фармацевти, бо лікар може “підказати” й певний аптечний заклад. А потім — відома практика, коли фармацевтичні фірми “просувають” товар через аптеки, віддячуючи фармацевтам кожною енною упаковкою ліків у подарунок, що практично не можуть проконтролювати власники аптек та лікувальних закладів.
Проте поки слушна ініціатива Мінохорони здоров'я нагадує відомий прислів — “хотіли як краще, а вийшло, як завжди”. Задекларувавши гарні наміри, держава, схоже, не дуже-то потурбувалася про їхню реалізацію. Й найбільшою проблемою, за словами В. Чумака, стануть не черги у поліклініках та збільшення відповідальності аптекарів, хоч це навряд чи додасть здоров'я і лікарям, і аптекарям, і пацієнтам. “Наші лікарні та поліклініки фінансуються з місцевих бюджетів. У нас немає державної медицини, у нас вона є комунальною. І коли бюджет дуже обмежений, то це означає — ось вам, товариші лікарі, це і зарплата ваша, і комунальні послуги, і ваші безплатні рецепти. Звідси починається “валяння дурня” — немає бланків, немає ще чогось”, — підкреслив він. Адже рецепт — це ще й документ, за допомогою якого компенсуються витрати хворих. А лікар змушений буде забезпечити всі категорії пільговиків “безплатними” рецептами. Водночас кошти на компенсацію за безплатні ліки пільговим категоріям, за словами фахівця, у повному обсязі не передбачені. “Це дуже серйозна проблема. Пільгові категорії ніхто не скасовував, а грошей на це не вистачає, хоч у нас медицина й нібито безплатна”, — наголосив В. Чумак.
Фахівці у один голос переконують, що вільний продаж сильнодіючих ліків, антибіотиків та гормональних препаратів треба заборонити. А це — близько 69% від переліку тих ліків, що продаються у аптеках. Проте успіх цієї ініціативи залежить від того, як новації будуть виконуватися. М. Поліщук впевнений, що допомогти у боротьбі з нечесними аптекарями та лікарями зможе лише тимчасове позбавлення ліцензії та запровадження інституту сімейного лікаря, який буде зацікавлений не у корупції, а у контролі за здоров'ям своїх пацієнтів.
Натомість, президент Всеукраїнського об'єднання захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк вважає, що план Мінохорони здоров'я мав би бути ретельно підготовлений та апробований як пілотний проект в окремій області України чи на групі медикаментів, наприклад, антибіотиків. Це, на думку фахівця, дало би час медикам згадати призабуту латину, якою вони мають виписувати рецепти, а пацієнтам — дізнатися про перелік препаратів, котрі вони зможуть купити лише за наявності рецепту. Та й держава, за словами В. Сердюка, мала би витратити “пару копійок” на інформаційну кампанію для населення.
А за словами В. Чумака, проблему самолікування треба вирішувати в Україні комплексно, у чотирьох головних напрямках. По-перше, це контроль за якістю та доступністю самого препарату, по-друге — контроль адекватності дій лікаря, тобто раціонального призначення ліків, по-третє — врегулювання діяльності аптек, які відверто перетворилися на магазини. Й четверте — це контроль порядку обслуговування населення у аптеках, де, за новими правилами, рецепти зберігатимуться декілька місяців.