Київським лікарям та медсестрам нарешті урвався терпець. На середу, 28 січня, в усіх медичних закладах Києва оголошена масова акція протесту. Вона буде носити попереджувальний характер і не стане страйком у повному розумінні цього слова: з вимогою вирішити питання із заборгованістю по заробітній платні до київського міського голови Леоніда Черновецького столичні медики звернуться, не відриваючись від прийому пацієнтів.
Докладніше про акцію протесту столичних медиків кореспонденту “Голос.UA” Ірині Носальській розповіла завідуюча відділу організаційної та інформаційної роботи Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Ірина Дегрик.
Кор.: Пані Ірино, скажіть будь ласка, які причини страйку медиків і коли планується його розпочати?
Ірина Дегрик: Я хочу сказати одразу, що це не страйк, ми її називаємо “попереджувальна акція”. Ми — медики. Я не знаю, до чого нас повинні довести для того, щоб ми розпочали страйк. Коли відбулася акція протесту біля Київської держадміністрації 28 серпня 2008 року, у ній взяли участь 200 осіб, винятково вільні від роботи на той час люди. Тому не йдеться про страйк, планується акція протесту на робочих місцях. Ми попереджаємо про неї наших пацієнтів, вивішуємо листівки, у яких повідомляємо про те, що медикам на 26 днів затримано заробітну платню. До четверга зарплата нікому не була виплачена, але за ці декілька днів гроші почали надходити. Медики дуже хвилюються, тому що отримали зарплату лише за грудень, а повинні, згідно колективної угоди мати вже січневий аванс. Адже, бюджет міста буде схвалений лише у кінці лютого. Тобто, до першого березня грошей може взагалі не бути.
Кор.: Скажіть будь ласка, які саме медичні установи Києва досі лишаються без грошей?
Ірина Дегрик: До нашої профспілки входять установи охорони здоров’я, які підпорядковуються Головному управлінню охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, інститути Академії медичних наук України, що розташовані на території Києва, заклади Мінохоронздоров”я, наприклад, лікарня “Охматдит”, Інститут раку, лікарня для вчених. У всіх цих закладах заробітна платня була видана лише за грудень. Медики не отримали традиційних премій, що виплачуються наприкінці року завдяки економії фонду заробітної платні та колективним угодам. Але, найжахливіше, зберігається заборгованість за так званими “захищеними статтями”: це медикаменти, харчування хворих, оплата комунальних послуг. Наведу вам тільки два приклади: 9-та лікарня має приблизно 1 мільйон 400 тисяч гривень заборгованості, 12-та лікарня — 880 тисяч гривень. Це не додаткові гроші, це недоотримані кошти із бюджету. У кожній лікарні, у кожній поліклініці подібна ситуація. Я тільки що спілкувалася із керівництвом Центральної районної поліклініки Печерського району, у них вчора було відключення світла. У шести установах Дніпровського району також відключали світло, сьогодні, правда, включили. Наша профспілка розташовується у Київському центрі спортивної медицини. Вже другий день ми також не маємо світла.
Кор: А якщо така ситуація виникає у лікарні, де є хірургічне, чи, наприклад, реанімаційне відділення?
Ірина Дегрик: Це навіть важко уявити. Нам повідомили, що у 7-му пологовому будинку вчора вимикали світло. Можливо, це якісь попереджувальні відключення? У туберкульозній лікарні №2 відімкнули телефони, працює тільки один телефон у приймальні. Там також немає світла. Ми не говоримо про розваги, про телевізори, наприклад, але у лікарнях працює обладнання, операційні, є ті ж холодильники із харчами для хворих.
Кор: Тобто, складається загрозлива ситуація?
Ірина Дегрик: У нас 5-6 років тому була аварія, внаслідок якої зникло світло в Інституті судинної хірургії. Тоді постало питання про закупівлю автономних генераторів, навіть кошти із міського бюджету виділялися. Тому у лікарнях такі установки повинні бути. />
Кор.: А які наступні дії плануються, якщо ваші вимоги не будуть задоволені?
Ірина Дегрик: Нам дуже важко робити якісь кроки, тому що припинити працювати ми не можемо. Спочатку планувалося все-таки припинити прийом пацієнтів на півгодини або годину. Але наше керівництво, люди, які самі працюють лікарями, вирішили цього не робити. Це могло б викликати подальші соціальні збурення. У майбутньому ми, можливо, у вихідний день, у більшій кількості вийдемо протестувати. Ми готові йти до кінця, бо не можемо більше так працювати.
Кор.Чи відбуваються якісь переговори із Київською адміністрацією? На який вони стадії?
Ірина Дегрик: Так, переговори йдуть. Треба зазначити, що у міській адміністрації до нас прислухаються, особисто Ірена Кільчицька нам допомагає. Але я не знаю, чи з її вини, чи ні, на жаль, далі нічого не йде. Коли у минулому році на декілька днів були затримки по заробітній платі, їй зателефонували, і гроші пішли. А зараз її не було протягом 20-ти днів. Коли вона повернулася, ми були присутні на спільній нараді. Поставили це запитання і вона пообіцяла, що гроші будуть. І гроші стали надходити. А з начальником Управління охорони здоров’я КМДА діалогу, на жаль, немає. Немає його і з директорами територіальних медичних об’єднань, які підпорядковуються йому безпосередньо. На жаль, немає демократії у наших установах. Були викликані головні лікарі, вони отримали попередження: “якщо у вас будуть проходити акції, ви будете звільнені”.
Кор.: Це їх голови територіальних об’єднань попередили?
Ірина Дегрик: Так, і було сказано: “Якщо ваші люди візьмуть участь в акції, директор одного з територіальних медичних об”єднань виведе своїх підлеглих із профспілки.” Хоча акція виражається лише в тому, що працівники на своїх робочих місцях вивісять плакати із вираженням незгоди. Як одноосібним рішенням можна вивести людей? А де закон про профспілки?