До першого вересня кожен із українських школярів має принести у школу довідку про стан здоров’я. Принаймні, про це йшлося у постанові Кабінету Міністрів № 1318 від 8.12.2009 року, якою запроваджувалися обов’язкові щорічні медичні профілактичні огляди учнів шкіл у присутності батьків. Однак 27 серпня, за чотири робочих дні до початку нового навчального року, Міністерство освіти й науки нарешті усвідомило недоліки рішення своїх попередників і вирішило дозволити шкільні медогляди. Про це заявив міністр Дмитро Табачник.
Середня температура по лікарні
Те, що здоров’ям дітей повинні опікуватися батьки — теза беззаперечна. Але умови, створені для цього державою є такими, що не додають, а, навпаки, підточують це саме здоров’я. При чому як дітей, так і батьків. Якщо пригадати історію питання, то ще за каденції попереднього міністра охорони здоров’я Василя Князевича планувалося, що диспансеризація школярів має стати інструментом не лише моніторингу, а й допоможе у профілактиці та оздоровленні дітей. “Наступного року ми будемо переходити на масові огляди, на диспансеризацію. Перед початком навчального року всі діти будуть проходити медичний огляд, після чого батькам і вчителям будуть надані рекомендації по навантаженнях для школярів. Також планується, що лікарі рекомендуватимуть батькам, як краще проводити оздоровлення дітей влітку, — відзначив він. За словами Князевича, такі медичні огляди повинні проходить впродовж 1-2 місяців, щоб не створювати черги в поліклініках.
На жаль, втілення плану стало не зовсім схожим на задум, судячи з “середньої температури по лікарні”. Натрапила, наприклад, на декілька телевізійних роликів, у яких змучені батьки розповідають, скільки годин у черзі вони мають вистояти, аби отримати жаданого папірця про здоров’я свого чада. “Це не медогляд, це дурдом! Доводиться у черзі з тридцяти осіб вистоювати під кожним кабінетом”, — вразили мене слова мами з Луганщини. Не менш яскраво характеризували “процедуру” ЗМІ на Полтавщині, наприклад, таке: “Якщо хто хоче якісно і гарантовано, протягом мінімального часу, перетворити свої нерви на ганчірку, то можна порадити завітати зі своєю дитиною до лікарні, аби пройти обов’язковий медогляд”. Сам же процес був описаний так: “Сьогодні зранку у фойє Полтавської обласної клінічної дитячої лікарні було не проштовхнутися. Реєстратура у щільній облозі батьків та дітей, перед кабінетами лікарів напруженість ще вища, і кожен, хто підходив до дверей кабінету без черги, серйозно ризикував. Одна із матусь, яка привела сюди свою доньку, сказала, що вони тут вчетверте. Чергу займають з восьмої ранку, однак до обіду встигають «пройти» тільки кількох лікарів”.
Коли ж я, тримаючи сина за руку, зайшла до поліклініки у Києві, моєму подиву не було меж: до реєстратури черги немає, під кабінетами порожньо. Та все з’ясувалося буквально у першому ж кабінеті. Виявляється, столичні лікарі винахідливіші за своїх колег з регіонів — половина з докторів просто пішла у відпустку. Тому черг немає, телебаченню знімати нічого. Незрозуміло лише, як діти мають пройти обов’язковий медогляд. Правда, подекуди медсестри ставлять батькам кілька запитань і записують “здоровий” у обхідний папірець. Незрозуміло, як така “організація” допоможе у визначенні дійсного стану здоров’я дитини? А про попередження захворюваності під час навчального року, як визначив мету медоглядів міністр освіти й науки Дмитро Табачник, й говорити недоречно.
Водночас дивує реакція самих медиків на організацію медоглядів. Незважаючи на те, що більш сумлінні з них приймали по 60-70 дітей на день, знайшла тільки схвальні коментарі лікарів. “Оглядати дітей у поліклініці краще, ніж у школі “— переконана заступник головного лікаря з дитинства 5 міської лікарні Львова Руслана Білозір. “У дитини є ще багато соматичної патології, яка тими спеціалістами не враховувалася. Дитина була у огляді обмежена. Крім того, не у кожній школі були можливості для проведення цих оглядів, створені умови. Тепер діти можуть пройти повний огляд — і обов’язково у присутності батьків. Основною залишається проба, яка визначає стан серцево-судинної системи. Потім педіатр радить, у які кабінети ще зайти”, — підкреслила вона. Ех, шкода, Львів далеко…
Краще пізно, аніж ніколи…
Ще у далекому радянському дитинстві до моєї школи приїжджала бригада медиків і протягом одного-двох уроків “без відриву від виробництва” оглядала всіх учнів. Якщо виникали якісь сумніви стосовно стану здоров’я, лікарі призначали дитині більш глибоке обстеження. Навіть стоматолог був, бо на першому поверсі школи мався стоматологічний кабінет. І тоді всіх це влаштовувало — медики могли скласти для себе графік перевірок і не контролювати навантаження, батьки не витрачали час на вистоювання черг у поліклініках, діти були вчасно диспансеризовані. Чому запровадили поліклінічні медогляди — й досі загадка. Але, нарешті, уряд вирішив виправити цю помилку. 27 серпня міністр освіти і науки Дмитро Табачник повідомив, що Кабінет Міністрів переніс обов’язковий медичний огляд школярів у приміщення середніх навчальних закладів. “На сьогоднішньому засіданні уряду затверджена постанова про повернення обов’язкових медичних оглядів дітей в середньоосвітні навчальні заклади”, — сказав Табачник. При цьому він відзначив, що поки що обов’язковий медогляд введений для учнів 1-5 класів, а в 2 півріччі 2010-2011 навчального року ця норма пошириться на учнів всіх класів. Вочевидь, постанова стала реакцією на зауваження Прем’єр-міністра Миколи Азарова, котрий нещодавно назвав поганою інформаційно-роз’яснювальну роботу, проведену Міносвіти, Міністерством охорони здоров’я і Міністерством у справах сім’ї, молоді і спорту про необхідність проходження медичного огляду учнями шкіл, через що у деяких областях виник ажіотаж в дитячих поліклініках. Шкода лише, що багатогодинні черги у дитячих поліклініках протягом липня-серпня не надихнули Міносвіти на це раніше.
У 2008 році, після кількох випадків смертей на уроках фізкультури у школах, чиновники були вимушені зменшити нормативи фізичних навантажень для учнів. Саме тоді й виникла ідея відновити обов’язкові медогляди. За даними Мінохорониздоров’я, чверть українських підлітків починають вживати алкоголь раніше 13 років і стільки ж беруть першу цигарку раніше 11 років, а понад 100 тисяч дітей в Україні мають ожиріння. Тож зрозуміло – і у поліклініці, і у школі, є велика потреба не лише у якісному догляді за здоров’ям українських дітей, а й у пропаганді та поширенні здорового способу життя. />