У сучасному суспільстві, треба визнати, вже ніхто, окрім художника, не насмілюється займатися пошуками віри, котра, як палаючий смолоскип обпікає руку саме того, хто його несе. Хоча, як стверджував двісті років тому великий німецький письменник — мислитель Йоган—Вольфганг Гете „ істина не завжди повинна мати визначену форму — достатньо, якщо вона витає над нами у вигляді неосяжного духу і створює урочисту гармонію…”
Такою преамбулою зустрічає столичних поціновувачів художнього мистецтва нова виставка Юрія Нагулка під назвою «Мережива на гранях часу», влаштована Арт-центром „Меценат” у виставковому залі Музею книги на території Києво-Печерської лаври. За цей рік це вже дев’ята виставка художника, але перед тим були чотири міжнародні виставки за океаном: серед них персональна виставка в Українському інституті Америки, Метрополітен-музеї, Національному клубі мистецтв Америки та на Міжнародному фестивалі українських діаспор.
За словами арт-директора центру „Меценат” Єлени Золотарьової – вони стали найважливішою подією, як для самого художника, так і для всього колективу центру, адже картини митця мали колосальний успіх в Америці. Після цього американські партнери запросили художника взяти участь в гостьовому українському проекті, внесеному до списку офіційних заходів одного з престижних світових форумів в області сучасного мистецтва Арт-Базель в Майамі з 25 листопада до 15 грудня. Загалом же, картини Юрія Нагулка, який є Заслуженим діячем мистецтв України, зберігаються в багатьох приватних зібраннях України, США та Європи.
Цього разу Юрій Нагулко, якого передусім знають, як романтика і тонкого лірика, представив на суд публіки свої нові картини. Це своєрідна новітня версія-інтерпретація Книги буття. Недарма, на виставці окрім живописних полотен, виставлені унікальні зразки перших стародруків, серед яких знаменита „Острозька біблія” і „Патерик Печерський”, які є гордістю київського Музею книги та книгодрукування. „Це дуже символічно, — вважає директор музею Валентина Бочковська, — адже живопис Юрія Нагулка має релігійний, сакральний характер, а свої сюжети він бере з Біблії”.
Дух… Гармонія….Радість пізнання… Все це незримо присутнє на картинах митця, створених за мотивами загадкових історичних та біблійних сюжетів. Вдивляючись в ці полотна відчуваєш, що їх створив дійсно глибокий духовний художник, котрий примушує не лише візуально насолоджуватися живописом, а й думати, ставити собі запитання про сенс життя і шукати на них відповіді….
Чи вдалося це художнику — оцінювати глядачам… Але, певно, що він зробив спробу відшукати ці непрості відповіді, поринувши у ірреальний простір, який існує в минулому часі та філігранно зупинився десь на самісінькій межі, що відділяє минуле від сучасного буття. Цікаво, що сам художник визначає свій стиль, як „Абстракцію Реальності” — це своєрідна спроба віднайти ту тонку нитку, що пов’язує давню людину з нашим сучасником. Взаємини Бога і людей, важливість духовності, високої моралі, зіткнення Світла і Тьми – відповіді на ці вічні запитання люди намагаються знайти не одне століття,” — вважає митець. Картини з останньої його колекції ніби перегукуються зі старовинними візантійськими фресками, мозаїками, парсунами – вони наповнені таким же самим яскравим світлом і насиченою колористикою.
Цікаво, що сам художник вийшов так би мовити „з народу”. Але той факт, що Нагулко не має спеціальної освіти (за фахом він інженер-будівельник), вочевидь лише підігріває інтерес до творчості митця. „Свої університети”, за зізнанням художника, він пройшов сам — самотужки студіював сотні книг і підручників з академічного навчання художника. В досконалості вивчив практично усю літературу з анатомії, композиційної побудови, перспективи, хімічного складу фарб, і звичайно ж, історії світового мистецтва. Деякі критики називають творчість Юрія Нагулка феноменом, а предстоятель Української православної церкви митрополит Володимир, ознайомившись з експонатами, благословив його творчість, назвавши „художником від Бога”.
Серед гостей, які прийшли на відкриття виставки, було чимало відомих особистостей… Зокрема, режисер Роман Балаян, який сказав, що був відверто вражений побаченим і хоча вважає себе дилетантом в живопису, йому сподобалося і „антиремесло”, і „антипрофесія”, і „антибачення” художника – все дуже відверто, щиро і одкровенно…. А головне, що він відкритий, як для похвали, так і для критики”, — наголосив митець.