Кадрові питання у вищих органах влади в Україні останніми днями надзвичайно загострились. Починаючи від історії з нібито бездипломним Андрієм Кислинським та завершуючи призначеннями в уряді. Останні щоправда відклали на розгляд наступного пленарного тижня, хоча, як здавалось, цілком могли бути проголосовані у перші дні роботи розблокованої Верховної Ради. Проте, бути зайнятим впродовж наступних півроку пощастило лише одному кріслу. Кожна сторона мотивувала це по-своєму, але насправді і в перших, і в других простежуються цілком меркантильні особисті інтереси. І якщо розібратись у кадровій істериці, то виходить, що мало, хто з політиків виглядає пристойно.
Фракція Блоку Юлії Тимошенко уже заявила, що може ініціювати позачергову сесію Верховної Ради цього тижня з порядком денним, який складатиметься лише з одного питання – кадрового. Проте на обіцянках так все і зупинилось, а це наштовхує на думку, що достатньої кількості голосів у коаліції таки немає. Як сказав депутат від Комуністичної партії України Олександр Голуб, по-перше, на пакетне голосування "бютівці" не згодні, по-друге, від пакета можуть відмовитися "президентські" депутати і, по-третє, "бютівці" не впевнені у позиції спікера Володимира Литвина. Отже, традиційна ситуація – політики вкотре не поділили, тільки очевидно що саме — міністерські крісла. />
Як стверджує співрозмовник ГолосUA з фракції БЮТ, свою роль у кадровій ситуації зіграв і голова Верховної Ради Володимр Литвин, для якого головне – щоб парламент працював і був майданчиком для його піару. Те ж джерело стверджує, що Президент Віктор Ющенко зробив вельми цікаву пропозицію Володимиру Литвину. Полягала вона у тому, аби надати міністерське крісло братові керівника парламенту – Миколі. Але «єдино потрібний» Україні нібито відмовився і запропонував свою кандидатуру. Буцімто ще одну пропозицію було зроблено командувачу Внутрішніх військ генералу Олександру Кіхтенку та в останній момент біло-сердечна фракція відмовилася від ідеї, не маючи впевненості в успіху.
Свої вимоги фракція БЮТ озвучила ще на передодні. Серед основних кандидатів були Юрій Любоненко, який претендував на Міністерство регіональної політики та житлово- комунальних послуг, Михайло Згурський – гуманітарний блок уряду, Федір Ярошенко – Міністерство фінансів, зараз він працює заступником голови Державної податкової адміністрації. Таріел Васадзе – Міністерство транспорту, який до обрання в парламент був президентом корпорації «Укравто» – одного з найбільших в Україні виробників автомобілів. Віктор Шемчук, який є народним депутатом за квотою «Народної самооборони», – Міністерство юстиції. Зараз цю посаду обіймає представник пропрезидентської «Нашої України» Микола Оніщук. Невипадково у сесійній залі у п’ятницю був присутній і в.о Держкомтелерадіо Олег Наливайко. Очікував, мабуть, на посаду голови Антимонопольного комітету і екс-голова компанії «Надра України» Володимир Каретко. Два останні призвища пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським та його людиною у парламенті Олександром Третьяковим (депутат від “НУ-НС”). Усі перераховані кандидатури успішно пройшли необхідні погодження, були представлені в профільних комітетах, а також під час глибокого внутрішньополітичного торгу протестовані численними групами впливу в коаліції і уряді.
Фракція БЮТ, звісно, розраховувала на голоси Блоку Литвина та Комуністичної партії України. Проте керівництво фракцій голосувати за зняття міністрів освіти — Івана Вакарчука, культури — Василя Вовкуна, юстиції — Миколи Оніщука, охорони здоров’я — Василя Князевича, а також віце-прем’єра Івана Васюника відмовилося. Комуністи, правда, озвучували свою позицію ще влітку. «Наша фракція голосуватиме не пакетом, а окремо по кожній конкретній кандидатурі. Ми проти Оніщука, Вакарчука, Васюника. Їхні дії – це протягування націонал-фашизму. Доки їх не звільнять — ми не будемо розглядати можливість призначати когось іншого» — заявив Олександр Голуб.
По суті, зробивши ставку на кадрові ротації, Юлія Тимошенко ступила на мінне поле. Ситуація може розвиватися як завгодно. Якщо не знімуть чотирьох міністрів, зняти яких вимагає Партія регіонів, то регіонали можуть знову заблокувати трибуну, зірвавши роботу Верховної Ради. Та ще гірше, коли знімуть двох-трьох міністрів, що викличе бунт серед депутатів від “НУ-НС” і поставить коаліцію під загрозу. Тому з усіх вищеназваних міністрів — найочевиднішою є відставка Миколи Оніщука, оскільки його зняття хоче і сама Юлія Тимошенко.
Прем"єр-міністр навряд чи буде ризикувати власними міністрами, вважає директор Агентства з моделювання ситуацій Віталій Бала. «Політичними фігурами Тимошенко розмінюватись не буде, оскільки вони мають забезпечити їй підтримку на президентських виборах», — сказав він, коментуючи кореспонденту ГолосUA можливі дії Юлії Тимошенко.
"Звичайно, для уряду було би непогано заповнити ті вакантні посади, які пропонує Тимошенко, — пояснив політолог Михайло Погребінський. – Тут тільки одна проблема – певні особи зі списку кандидатів від уряду представляють великий бізнес: олігарх-міністр – це все-таки не зовсім правильно. Що ж стосується посад міністрів оборони та закордонних справ, то у їхньому заповнені не зацікавлені ні уряд — тим паче що провести їх разом з президентом практично неможливо — ні опозиція. Буде новий президент – будуть ці посади негайно заповненні залежно від його стратегії дій». У цьому контексті не зовсім зрозумілою виглядає ситуація з призначенням Петра Порошенка. Адже стверджують, що з цього приводу Порошенко умовив Президента — чи то навпаки — ще півроку тому. Чому саме зараз це було зроблено, важко сказати.
Демарш Костенка.
Відкликання з коаліції двох своїх депутатів Ярослава Джоджика та Олександра Клименка, а також висунення свого лідера Юрія Костенка кандидатом в президенти Українська народна партія пояснила небажанням бути ширмою для прикриття ігор Партії регіонів та БЮТ, а також розрізненням понять демократія і диктатура. У Юлії Тимошенко пояснили, що такий крок УНП пов’язаний з незадоволенням основного спонсора партії, власника пивного концерну “Оболонь” Олександра Слободяна підвищенням акцизів на пиво.
Проте сварки між Прем’єр-міністром і УНП можна пояснити і тим, що майже до останнього Олександр Клименко мав шанси бути номінованим на посаду міністра вугільної промисловості. Та не судилось. Можна пов’язати вихід з коаліції однопартійців Костенка з його наміром йти на вибори на посаду глави держави і тут одразу спливають тісні зв’язки останнього з керівником Державного управління справами Ігорем Тарасюком. Відтак коаліція залишилась ще без двох депутатів, але це навряд чи призведе до її розвалу: адже для цього “НУ-НС” потрібно зібратись з Юлією Тимошенко та Володимиром Литвином і спільно проголосувати за вихід із союзу.
Чого хоче Партія регіонів?
Регіонали, як вічні борці за долю маленького українця – пожертвує заради його добра найціннішим – роботою парламенту. Вони наполегливо демонструють свою позицію: міністрів у відставку або трибуна знову буде заблокована. Біло-блакитні вже давно наполягали на відставці міністра соціальної політики Людмили Денисової, керівника Міністерства внутрішніх справ Юрія Луценка, міністра промислової політики Володимира Новицького та міністра охорони здоров’я Василя Князевича. А в останню мить цей список поповнився міністром з питань житлово-комунального господарства Олексієм Кучеренком.
Можна припустити, що таким чином Партія регіонів намагається ввести парламент в ступор, дезорганізувати Кабінет Міністрів і номінально створити умовний уряд до виборів. Згідно з нормами законодавства, Кабінет міністрів України є повноважним органом доти, доки в його складі перебуває щонайменше 17 міністрів. До складу Кабміну входить 21 міністр, три віце-прем’єр-міністри і прем’єр-міністр. Якщо Верховна Рада звільнить 9 міністрів — це означатиме, що уряд з цієї миті не буде повноважним для проведення засідань. Є ще один варіант на догоду Президентові. Згідно із законом «Про Кабінет Міністрів», якщо в уряді менше 17 міністрів він переходить у статус виконуючого обов’язки до формування нового. А від так у глави держави з’являється право розпустити парламент і призначити позачергові вибори до парламенту.
То й же народний депутат від фракції КПУ Олександр Голуб переконаний, що головна проблема Президента — саме у доборі кадрів. "Чи будуть наступного пленарного тижня кадрові призначення, залежить від того, як далеко зайдуть торги, з одного боку, між Партією регіонів і БЮТ, а з іншого — між БЮТ і Секретаріатом Президента. Очевидно, що призначивши міністра закордонних справ, Юлія Тимошенко продемонструвала, що вона готова до певних компромісів, тепер вона чекає компромісу з іншого боку. Якщо ці компроміси будуть досягнуті, то у "помаранчевої" більшості буде близько 227 голосів для призначення міністрів", — відзначив політик. Він також не виключив, що наступного тижня може бути призначений міністр оборони. "Думаю, всі кадрові питання розглядаються в пакеті, не виключено, що така людина буде призначена".
Схоже на те, що цього разу Партія регіонів має іншу міні-стратегію: перенести політичну кризу з парламенту в уряд. Тобто йдеться про намагання вибити якомога більше міністрів з уряду Тимошенко і таким чином поставити під сумнів його легітимність, адже більшість мінстрів опиниться в статусі в.о. Звичайно, це може стати гарним козирем у руках опозиції та Президента, які зможуть ставити під сумнів будь-яке рішення Кабміну і його легітимність взагалі.
Загалом, виникає відчуття, що ми стоїмо на порозі нової хвилі політичної кризи, яка буде пов’язана саме з кадровими питаннями. Але тут виникає інша проблема: якщо навіть вдасться відставити кількох міністрів і паралізувати роботу уряду як органу, який приймає колективні рішення, то це ще не означає, що відразу почнеться формування нового уряду з боку опозиції. Іншими словами, за нинішньої конституційної та політичної системи знову виникне патова ситуація. Натомість, такі дії означатимуть: Партія регіонів починає грати в ту ж гру, що і президент – чим гірше, тим краще. Спершу вони руйнували парламент, тепер взялися за виконавчу владу.