Останнім часом керівники органів місцевого самоврядування малих міст все частіше висловлюють стурбованість тим, що становлення місцевого самоврядування в Україні, як інституції, що задекларована в Конституції та підтверджена ратифікацією Європейської Хартії місцевого самоврядування ще в 1997 році, не набуло розвитку. Нібито відбувається зменшенння прав та можливостей територіальних громад вирішувати життєві проблеми, все більше прикладів порушення прав місцевого самоврядування.
Після виборів 2006 року на партійній основі до місцевих рад втратилось представництво жителів у міській раді, а також громад в районних та обласних радах. За словами голови асоціації малих міст України та міського голови м. Українка Павла Козирєва, в більшості випадків це призводить до конфлікту “міський голова — рада” через те, що мер, обраний людьми, має іншу мотивацію, ніж депутати, що потрапили до ради завдяки партійним керівникам. Він вважає, що актуальним питанням виборів до міських ради є не відкриті чи закриті списки, а повернення мажоритарної системи виборів.
“Депутати, які пройшли за партійними списками, відкрито на сесіях заявляють, що ми прийшли вас контролювати, ми не прийшли допомагати. Ми даємо завдання депутатам, закріплюємо за ними вулиці, будинки. З практики можу сказати, що жодний з них не виконав ту роботу, яка за ним закріплена. Що мається на увазі? Він повинен піти в кожну оселю, квартиру, вивчити як живе той чи інший громадянин, подати свої пропозиції, якщо хтось потребує негайної допомогти. Таких речей наші депутати не роблять. Їхнє основне завдання — контроль за міським головою і відповідні скарги у всі інстанції. Коли депутатів будуть обирати за мажоритарною системою від будинку, від вулиці, то звичайно, що він буде проводити роботу зі своїми виборцями, і відповідно він буде зобов`язаний звітувати за цю роботу”, — переконаний міський голова Бурштина з Івано-Франківської області Ярослав Громко.
“Згідно з Конституції народ є носієм влади в України. Як же він може бути носієм влади, голосуючи за партійними списками, якщо потім на першій сесії з”являються депутати, які абсолютно не вибрані цим народом. Саме тому однозначно потрібно повернутись до мажоритарної системи, тоді ланцюжок з’єднається, тоді жителі вулиці, будинку зможуть конкретно впливати на того депутата, який представляє їхні інтереси”, — вважає міський голова міста Бар з Вінниччини Олександр Козак.
Не зрозумілою, за словами Павла Козирєва, є і заборона міським головам бути депутатами районних чи обласних рад. “Більш ефективного депутата, який захищав би інтереси своєї громади, ніж міський голова, важко уявити. На жаль, сьогодні чомусь міським головам заборонено бути депутатами районних та обласних рад”, — зауважив голова асоціації малих міст України.
“В нас в малих містах зведений бюджет — в районі, і цим бюджетом в принципі керує район. А нам потрібно відстоювати свою точку зору на цих фінансових комісія, тобто, коли ми будемо депутатами районних, обласних рад, ми зможемо відстояти хоча б цей зведений бюджет”, — пояснив необхідність надання мерам права бути обранимим до районних та обласних рад міський голова Вільнянська Запоріжської області Валерій Стефаненко.
Ще однією необхідною реформою місцевого самоврядування Павло Козирєв вважає необхідність закріплення в законодавстві права обриратися депутатами та міським головою тільки тих громадян, які проживають на території конкретних громад. “Я знаю 80% свого міста, я виріс в ньому і живу, і раптом потрапляють люди за партійними списками із Запоріжжя. Вони взагалі не знають міста і ніякого відношення до нього не мають. Я їх питаю як ти потрапив? Він каже: та просто приїхали і записали. Який він інтерес буде відстоювати? Та не буде, він буває два рази на рік на сесії. Депутати та майбутній мер повинні проживати на тій території, на якій вони балотуються”, — додав Валерій Стефаненеко.
З тим, що система вертикалі влади, яка дісталась нам від Радянського Союзу, наразі є абсолютно застарілою погоджуються і аналітики, зокрема експерт корпорації “Гардарика” Констянтин Матвієнко. Зокрема, на його думку, області не є об’єктами місцевого самоврядування, саме тому обласні ради повинні бути ліквідовані. “Області не є об’єктами місцевого самоврядування. Чому? Обласне населення не об’єднане спільними комунальними інтресами (дороги, каналізація, сміття, школи, лікарні). В області цих спільних інтересів немає. Вимога мерів дати їм право обиратись до обласних рад насправді не є актуальною. Області приймають бюджет, який насправді приймається в Києві, і формально програму соціально-економічно розвитку, яка дуже рідко виконується. Отже, я б поставив питання про ліквідацію обласних рад”, — говорить Констянтин Матвієнко.
Експерт вважає, що на сучасному рівні територіальні громади можуть отримувати бюджет та субвенції прямо з Києва, а не через ланку обласних рад. Стосовно районних рад, то вони, на його думку, потрібні, як спосіб комунікації між керівниками територіальних громад, які перебувають на рівні районі. Як вважає аналітик, найбільшою проблемою місцевого самоврядування на нинішньому етапі є політичні партії, саме тому необхідно змінювати пропоційну систему на мажоритарну. “Політичні партії в регіонах торгують мандатами. Бізнес на мандатах — джерело їхнього тіньового доходу, жодна партія не займається розвитком місцевого самоврядування. Таким чином сподіватись на політичні партії, як на засіб демократії, не доводиться, тільки на територіальні громади”, — підсумував експерт корпорації “Гардарика” Констянтин Матвієнко.
Водначас член групи незалежних експертів Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи Вадим Прошко вважає неефективною мажоритарну виборчу систему. “Коли я йду голосувати, мені абсолютно байдуже, хто буде представляти мої інтереси, мене цікавить програма, з якою йде цей депутат чи ця партія, і мене цікавить потім, як ця програма буде виконуватись. Я голосую не за особистість, я голосую за програму. А уявляю таку ситуацію, коли обрано 30 депутатів в місті за мажоритарною системою, це 30 різних неузгоджених між собою програм. Можна виконувати?! 30 програм про розвиток місцевої громади?! Не можна з точки зору теорії управління працювати в таких умовах”, — наголосив експерт.
На його думку, проблема полягає не в виборчій системі, а у відсутності справжнього інституту політичних партій. “Всі наші біди не в виборчій системі, а в тому, що в нас політичні партії не є політичними партіями. В законі “Про політичні партії” написано, що вона повинна викладати основні проблеми та способи їх вирішення. В нас цього немає, в нас немає нормальних партій і при мажоритарній системі на місцевого рівні — ці партії і не з’являться. Виборець дивиться на програму партій. І виборець перестає довіряти тим партіям, в яких немає програми”, — впевнений Вадим Прошко.
Він пропонує власну систему виборів на рівні маленьких міст, якою користуються в деяких країнах Європи. “Місто розбивається на 5-7 багатомандатних округів і в кожному з округів розігрується по 5 мандатів до ради. І кожна партія в цьому мікрорайоні пропонує 5 кандидатів, якщо вони запропонують там охоронців чи секретарів — вони мають чудовий шанс взагалі не пройти. Партіям потрібні шукати лідерів на 5 округів, не по одному, а по парі лідерів, і депутати будуть відповідати перед своїми округами, а не перед двома-трьома будинками. Так робиться в Європі”, — наголосив представник групи незалежних експертів Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи.
Єдине, що можна точно константувати, це те, що проблема виборів на рівні малих міст є і наразі вона повністю ігнорується пануючою політичною елітою. А тим часом від розвиток місцевого самоврядування залежить і рівень життя та благополуччя регіону в цілому. Саме тому ця система повинна бути якнайшвидше реформована.