Минуло />
трохи більше місяця відтоді, як 25
лютого країна
інавгурувала нового Президента Віктора
Януковича. І хоча, зазвичай нову владу
оцінюють після 100 днів її діяльності,
перші чотири тижні завжди є показовими,
адже саме у цей час закладається, так
би мовити, фундамент діяльності керманича
держави. Попри очікування опонентів,
які сприймали Віктора Януковича не
більше, ніж маріонетку в руках деяких
українських олігархів — він виявився
достатньо активним і самостійним.
Програма
мінімум” нового глави країни загалом
виконана. Вже у перший день свого
правління Президент видав 7 указів. Так
само швидко було відправлено у глибоку
відставку екс-прем”єр-міністра Юлію
Тимошенко. На основні місця призначені
свої люди або люди своїх людей. Парламент
вирішив заплющити одне око на Конституцію
України і пішов на "тушкову"
більшість. Кабінет Міністрів повністю
підконтрольний Президенту. До всього
цього додається ще й доволі слабка та
невизначена у своїй єдності опозиція.
Тому сумніватись у тому, хто в країні
перша особа, не доводиться.
Перший
місяць президентства Віктора Януковича
яскраво засвідчив — в країні формується
новий політичний режим. Де-юре, Україна
залишається парламентсько-президентською
республікою, де-факто, вона трансформується
у президентсько-парламентську. Більше
того, як стверджують деякі політологи
та експерти, проявляється тенденція до
встановлення одноосібної влади, створення
режиму "Великого босса". "На
вершині владної піраміди — знову Президент
України, від якого залежать всі інші
інституції в державі. Зовні все це
виглядає як неокучмівська реставрація,
спрямована на політичну і соціально-економічну
стабілізацію. Проте через певний час і
нова влада і країна в цілому постануть
перед вибором — або збереження конкурентної
демократії, або перетворення політичного
режиму в українську версію керованої
демократії" — застерігає політолог
Володимир Фесенко.
"Ми
прийшли надовго — на 10 років, це вже
точно" — зізнаються у кулуарних
розмовах представники Партії регіонів.
І в цих слова є частка правди — мало хто
сьогодні може справді опиратися новій
владі. Людина слабка, і це, до речі,
базовий принцип побудови нинішньої так
званої сильної влади, яка не надто
переймається реакцією знизу: хто не
любить – хай терпить. Так, призначення
Дмитра Табачника було сприйняте навіть
з якоюсь долею полегшення: ось він
прогноз, який збувся. Очікування квапливо
вилилося в протести, але вже очевидно,
що незадоволені будуть просто
проігноровані. Заступник голови
президентської Адміністрації Ганна
Герман, яка спочатку було розділила з
народом обурення призначенням Дмитра
Табачника міністром, тут же працевлаштувала
свого тридцятирічного сина заступником
міністра. Парубок пропрацював в своєму
житті якихось три роки з хвостиком,
допомагаючи мамі-депутату, і ось злетів.
Дорослішають діти… Тим часом, новий
керівник МВС Анатолій Могильов намірився
ліквідовувати Управління моніторингу
прав людини в діяльності органів
внутрішніх справ, про що з тривогою
повідомили правозахисні організації.
Загалом, з таких прикладів і виписується
стиль правління, межі владного режиму
Віктора Януковича.
Адміністрація:
все нове — добре забуте старе
Вночі,
25 лютого, на будинок по вулиці Банковій
11, було пригвинчено стару мідну табличку,
яка 5 років покривалася пилюкою у
підвалах, а тепер перейменувала
Секретаріат Президента на Адміністрацію.
Це стало першим символічним кроком
нової влади до повернення політичних
цінностей та пріоритетів 5-річної
давності, а подальші кадрові призначення
підтвердили напрямок руху. На посаду
керівника Адміністрації Президента
поставлено Сергія Льовочкіна — людину,
яка працювала першим помічником
Президента Леоніда Кучми у 2002-2005 роках
і добре знає свою справу. Усі подальші
призначення на посади у цей орган
відбувались з урахуванням оцінок та
побажань уже призначених заступників:
Ірини Акімової, Олени Лукаш, Ганни
Герман, Сергія Скубашевського. У цілому,
можна сказати, що в перший місць роботи
нового Президена організація діяльності
його Адміністрації проходила у ручному
режимі. "Частина новопризначених
керівників у перші тижні так і не заїхала
у свої кабінети і з`являлась
лише за викликом, суміщаючи все це з
роботою депутатів у парламенті" —
запевнив директор політичних програм
Центру політичного аналізу і колишній
власник одного з кабінетів на Банковій
Ігор Попов. Експерти сходяться на думці,
що саме на базі Адміністрації Президента
буде формуватися головний орган нової
консолідованої влади. Представники
інших центрів — Кабінету міністрів,
коаліції, силових структур — будуть
підпорядковуватись саме йому.
Кабінет
Міністрів Азарова: мовчазний камікадзе?
Темпи,
з якими створювався уряд, дехто назвав
карколомними. Президент не лише відправив
Юлію Тимошенко у відставку, але і змінив
міністрів оборони, закордонних справ
і голову СБУ. Українські журналісти тут
же охрестили новий уряд «камікадзе»,
мовляв, йому доведеться
наводити порядок в майже збанкрутілій
країні.
Проте,
уже з перших призначень у Кабінет
Міністрів можна багато сказати про те,
що Віктор Янукович не збирається бути
схожим на Віктора Ющенка і особливо
зважати на когось. Крім Миколи Азарова,
на високих посадах в новому уряді
опинилися Андрій Клюєв як перший
віце-прем’єр (брати Клюєви тримаються
в партії осібно, проте вельми впливові),
Віктор Тихонов – віце-прем’єр з питань
регіональної політики і неофіційний
голова "луганської"
фракції в Партії
регіонів, який в травні минулого року
відкрито конфліктував з Рінатом Ахметовим
і Борисом Колесниковим з приводу
відповідальності за "ганьбу-2004",
Дмитро Табачник –
міністр освіти, людина, яку не без підстав
звинувачують в українофобії. У новій
коаліції опинився і Василь Кисельов –
колишній голова Кримського рескому
Партії регіонів, що пішов з партії в
2009 році із скандалом. Також на відповідальні
посади в уряді було висунуто немало
людей, які допоможуть Віктору Януковичу
зміцнити його незалежність від старих
спонсорів регіоналі.
Кадри,
які або скучили за владою, або просто
мріяли про неї, із задоволенням опановують
нові ролі і вибудовують в країні порядок
– хай на свій лад, але після управлінського
хаосу останніх років це виглядає як
прогрес. При тому, що "нинішні"
зацікавлені в "опусканні"
“попередніх”, у слова віце-прем’єра
Андрія Клюєва чомусь віриться легко:
"Таке відчуття, що пройшла
монголо-татарська навала у нас по країні.
Бюджет фактично порожній, у казні немає
грошей. Податки з підприємств забрали
на півроку наперед".
І,
що важливо, звідусіль звучить призабуте
слово "реформи".
Таке враження, ніби
влада заклинає себе на оновлення і
кількість повторів слова "реформа"
саме по собі дасть
нову якість. З одного боку, у Віктора
Януковича і його вірного соратника
Миколи Азарова просто виходу іншого
немає, окрім як міняти щось в країні.
Уряд відкритим текстом говорить, що
країна не взмозі вижити без кредитів
того ж МВФ. З іншого — справжні реформи
нічого хорошого в осяжній перспективі
населенню не обіцяють ― вкотре доведеться
затягувати тугіше пасок. А окрім того,
за ситуації, коли на видноколі бовваніють
парламентські вибори, не дуже віриться,
що регіонали підуть на реформаторське
почесне самогубство. Не для того
розставлялися усюди своїх людей і людей
своїх людей.
Кадри: донецькі за походженням, але
"кучмівські" за призначенням
Звичайно,
кадрові чистки були неминучі, але такого
розмаху ніхто не чекав. Здається, за
місяць ледве впоралися. Залишається
сподіватися, що поставивши усюди своїх
людей, Президент візьметься за реалізацію
передвиборних обіцянок, адже якщо хоч
би половина з них буде виконана, це вже
істотно полегшить життя багатьох
українців (українців, які не при владі;
українців, які працювали і продовжують
працювати на звичайній роботі і отримують
ті самі мінімальні зарплати, які так
сильно хотів підвищити до виборів
новий Президент).
За
два тижні після призначення нового
уряду відбулось кількасот кадрових
рішень, які майже повністю оновили не
лише керівний склад центральних органів
влади, обласних державних адміністрацій,
а також значною мірою і середню ланку
апарату державного управління. Показовим
є тотальне оновлення обласних управлінь
СБУ та МВС. Новий Президент збудував не
лише єдину вертикаль виконавчої влади,
а єдину вертикаль силових структур.
Проте,експерти
запевняють — кадровий землетрус лише
починається і скоро слід очікувати
чергових призначень. Що вже точно
відрізняє Віктора Януковича від його
попередника, так це те, що всі призначення
відбуваються під його особистим
контролем. Близько половини кадрового
корпусу є членами Партії регіоніві,
значна частина призначень (особливо на
регіональному рівні) виглядає як нагорода
за активну роботу на виборах.
Втім
робити однозначні висновки поки що
рано. Дуже хочеться вірити, що лише
перший місяць був відведений на те, щоб
поділити владу, і тепер почнуться дії.
Тому що ціну усім цим "заявив",
"доручив", "зобов”язав" вже
досить знають. Хочеться, щоб через сто
днів можна було написати — “зробив”,
“досягнув”, “покращив”. Українці
звиклися сподіватися на це. І
розчаровуватись.