Молодь в Україні, та й, мабуть, в усьому світі, турбують приблизно однакові проблеми: можливість отримувати освіту, роботу, дозвілля, створювати родину, а також брати активну участь у суспільно-політичному житті держави та реалізовуватись. Лідер українських комуністів вкотре переконався у тому, що головні молодіжні проблеми з роками не змінюються — під часи зустрічей зі студентами в різних регіонах країни: на Донбасі, в Криму, у Львові, Одесі, Запоріжжі. «В кожній аудиторії – і у Миколаївському університеті кораблебудування, і в Одеському МГУ я відчував, що наших молодих людей турбують схожі речі», — зазначив П. Симоненко.
Ідеологія
Важко не визнати, що не менше, ніж батьківська та державна підтримка молодим людям, читай – максималістам, потрібна ідеологія, заради якої варто жити, боротися – чи то американська мрія, чи то побудова демократії, соціалізму, власної держави. Проблема української молоді в тому, що нову ідеологію, як у сучасній Польщі, ще не вибудовано, а стару знищено вщент. Почасти і в цьому причина того, що саме українська молодь є, скажімо, лідером у рейтингу споживання алкоголю у Європі. Доки українська влада ділить повноваження між олігархічними кланами, українська молодь поступово втрачає репутацію найбільш освіченої, найбільш читаючою, найбільш спортивної. Успіхи наших дітей скоріше винятки, ніж правила.
На переконання представників Компартії, ідеологією молодих може і повинна стати мета побудови країни рівних можливостей, країни, у якій головною цінністю є людина та забезпечення її прав. Комуністи переконані, що мають що запропонувати молоді з ідеологічних принципів – адже досвід є. «Допоки Україна була країною ідеологією – ми мали одну з стабільно найкращих освітніх систем в Європі, ми мали найпотужніших спортсменів, мали видатних україномовних письменників та драматургів, друкували книжки українською мовою, були справі європейською житницею, мали потужні виробництва по всій країні, мали надзвичайно розвинену науку. Відсутність ідеології призвела не тільки до знищення бази економічного розвитку, а й до найголовнішого – людського та розумового потенціалу. Згідно з даними одного з опитувань, майже 60% молодих українців не хочуть далі жити та працювати в Україні. Жахливі цифри! Це вирок тим, хто 19 років керував країною і вирок запропонованій ними ідеології. Суспільство це відчуває і підтвердження тому те, що протягом лише минулого року до лав КПУ вступили близько 30 тисяч нових членів – 70% з них люди до 30 років».
Відповідальність
Сучасна українська молодь повинна брати на себе частину відповідальності за стан справ у країні. Ця теза Петра Симоненка знаходила підтримку на кожній зустрічі зі студентами. За його словами, це має відображатися в обізнаності молодих людей у політичній та економічній ситуації в державі. Політик наголошував, що бути аполітичним це розкіш, яку молодь, особливо українська, просто не може собі дозволити. /> “В силу об’єктивних причин вам важко нині зрозуміти складну ситуацію в політиці. Я ставлю перед собою завдання допомогти вам у цьому. Ми, комуністи, намагаємося сьогодні говорити вам правду про наслідки співпраці України з Міжнародним валютним фондом, про результати відмови від планової економіки, про ризики концентрації державної влади в руках олігархів, про небезпеку приватизації стратегічно важливих підприємств. Порівнюючи та аналізуючи — ви можете робити висновки. Бути байдужими ви просто не маєте права, адже пройде час – і керувати країною будете ви. Зараз ми разом повинні зробити все, щоб ви мали чим розпоряджатися».
Навчання
Окрім речей глобальних, комуністи пропонують молоді і цілком конкретні. Зокрема, запровадити гнучку систему плати за освіту, яка допускає тимчасове відстрочення оплати. Зокрема, це передбачено у законопроекті, внесеному до парламенту фракцією КПУ.
На переконання П. Симоненка ця ініціатива реально, а не декларативно зможе допомогти молодим людям. «Особливо тим, кому залишилося вчитися останній рік-два. Родини таких дітей вже вклали десятки тисяч гривень у навчання, а в результаті ці гроші можуть виявитися викинутими на вітер. Я переконаний, що в сьогоднішніх умовах держава хоча б у такий спосіб повинна захистити студента», — наголосив він.
Окрім цього П. Симоненко висловив підтримку студентській молоді у зв’язку зі страйками через впровадження платних послуг у вишах. «Я вважаю, що держава не повинна за рахунок студентів та їхніх батьків забезпечувати технічний та матеріальний стан своїх закладів. Якщо нинішня влада не знає як це зробити не залізши у кишеню до громадян, то хай поступляться тим, хто знає, як це зробити. Ми, комуністи, успішно з цим справлялися».
Дозвілля
Минулого року тільки лінивий у столиці не говорив про катастрофічний стан київських ДЮСШ. Дітям та підліткам у місті й досі немає де проводити вільний час – більшість приміщень ДЮСШ в аварійному стані, тренери мають мізерні зарплатні. «Коли я свого часу робив успіхи у плаванні на рівні усього Союзу , — розповів Петро Симоненко на одній із зустрічей з молоддю, — мені держава ще й стипендію платила!
А сьогоднішня молодь не має де безплатно зайнятися плаванням, футболом, гімнастикою. Безплатних секцій та гуртків у маленьких містах не залишилось майже зовсім. Результат – рівень фізичної підготовки молоді, який сягнув мінімального значення за усі роки існування України.
Наші діти стали менше читати, менше займатися музикою та малювання. Держава перестала тримати позашкільне виховання на своєму контролі, адже олігарха не хвилює чи має куди піти окрім школи сільський хлопець. Запитайте своїх батьків про їхню юність і відчуйте різницю. Організація життя та дозвілля молоді – одна з головних програм нашої передвиборчої програми».
Робота
«Хочу запитати вас, — звернувся П. Симоненко до майбутніх економістів та юристів, — чи потрібні ваші професії в країні, де в судах все вирішують хабарі, а більше 50% економіки в тіні? Ні, не потрібні. Як і багато інших професій в країні, де головні підприємства або збанкрутували, або вже продані приватним власникам. Ви закінчите виш і стикнетися з тим, що працювати вам просто немає де. Змінити ситуацію можна лише запустивши у країні маховик виробництв, на кожному з яких потрібні юристи, економісти, бухгалтери, психологи та інші фахівці. Ми знаємо, як це зробити.
Окрім цього, ми пропонуємо програму забезпечення молоді першим робочим місцем. Вона повинна бути тісно пов’язана з програмою державного замовлення вишам. Всі, кого держава навчає за свій рахунок, повинні бути забезпечені роботою. Сьогоднішня, так звана, ринкова економіка не передбачає таких механізмів – кожен з вас по закінченні вишу змушений буде сам шукати роботи і, на жаль, не кожен знайде її за спеціальністю у своєму місті».
Житло
У цьому році одна з міжнародних агенцій нерухомості оприлюднила дані дослідження, згідно з яким жителю Берліна потрібно складати гроші на звичайну квартиру лише три роки, мешканцю Брюселя – 8 років, Нью-Йорка – 5,7, а киянину аж 20,1 року! Отже, молода людина, яка почне працювати у 22 роки має шанси придбати квартиру на вторинному ринку житла тільки розмінявши четвертий десяток. До цього моменту вона змушена буде віддавати половину зарплатні на оренду чужого житла або мешкати з батьками. «Забезпечення молоді житлом – це одне з головних завдань, які ми ставимо перед собою в молодіжному напрямку.
Це питання можна вирішувати відразу у декількох напрямках. Перший, це безумовно, надання безплатного житла певним категоріям молодих людей. Другий – це оплата за житло пополам з державою і третій, це надання пільгових кредитів молоді – не під 20% як зараз, а максимум під 5%. Боротися з кредитною політикою Нацбанку надзвичайно важко, але ми і сьогодні намагаємося це робити», — наголосив лідер Компартії.
І навіть кохання…
Між суперечками про пріоритетність української та російької мови, між боротьбою між західними та східними героями держави, ми, українці, й не помітили, як нас віднесли до націй, які вимирають. За прогнозами ООН, до 2050 року нас залишиться не більше 35 мільйонів. “Демографічна ситуація повністю залежить від державної політики. Чому у нас сьогодні смертність майже вдвічі перевищує народжуваність? Тому що люди не впевнені у майбутньому. Я переконаний: для того, щоб молоді родини народжували дітей, вони повинні бути впевнені у завтрашньому дні”, — заявив Симоненко — батько чотирьох дітей.
За словами політика, тільки політична та соціальна стабільність, відсутність страху перед новими хвилями кризи та інфляції можуть дати молодим людям можливість створювати нові родини та народжувати.
Допомогти у цьому, на переконання Петра Симоненка, можна шляхом забезпечення молодих людей робочими місцями, гідними зарплатами, доступним житлом та кредитами під 3-5% річних. «Наприклад, купує молода родина житло в кредит і народжується у них дитина – в такому разі вона повертає тільки 50% залишку по кредиту, друга дитина – сплачує лише 25% від вартості кредиту, третя дитина – за квартиру повністю сплачує держава. Хочемо ми чи ні, але матеріальний добробут неабияк впливає на стосунки у родині, тим більше у молодій. Молоде подружжя, у якому кожен зміг отримати освіту, роботу, гідну оплату, впевненість у соціальних гарантіях на випадок хвороби, безробіття, вагітності — міцніше та витриваліше».
P. S. Під кінець зустрічі в Міжнародному гуманітарному університеті в Одесі, один з майбутніх економістів чи юристів сказав Петру Симоненку: «Ви говорите правильні речі, але… чи ми можемо вам вірити?» Політик не розгубився. «Я відповім вам так – запитайте, будь-ласка, у своїх батьків чи платили вони за своє навчання у роки, коли при владі були комуністи, чи мали вони роботу, чи отримували вони відпустки у належний час, чи доводилося їм давати хабарі за виклик лікаря додому та вступ до навчального закладу, чи сплачували вони за навчання своїх дітей тисячами доларів на рік, чи залишався хтось без роботи після закінчення вишу, чи могли вони гідно жити за свою заробітну плату, чи доводилося їм орендувати житло за величезні гроші чи казала їм колись радянська влада, що коштів на соціальний захист у бюджеті не вистачає? Сподіваюсь, я цілком задовольнив ваше запитання». Політику відповіли оплесками.