Депутат-регіонал Вадим Колесніченко нещодавно подав на розгляд парламенту законопроект “Про регіональні мови і мови меншин”. На його думку, якщо у регіоні 10% населення спілкується російською та 10% місцевих депутатів виступають із відповідною ініціативою – російська може стати “регіональною” мовою. Серед областей, де подібна новація здається панові Колесніченку доцільною, названо Черкаську, Харківську, Херсонську, Запорізьку, Одеську, Чернівецьку, Донецьку та Республіку Крим.
Цікаво, що сам Колесніченко — родом із Умані. Однак його земляки подібну ініціативу сприйняли без особливого захвату. Так, голова Черкаської обласної державної адміністрації Сергій Тулуб — донеччанин, якому нині нерідко перепадає на горіхи від місцевої преси за необережне вживання русизмів, під час свого брифінгу заявив, що не бачить нагальної потреби запровадження в області російської мови як регіональної. “Але ж ваші колеги із Партії Регіонів вважають інакше” — зауважила одна журналістка. “93, 7 % жителів Черкащини — етнічні українці. Чи є у нас з вами необхідність використання якоїсь іншої мови? Я вважаю, що немає. Натомість регіональну мову треба впроваджувати там, де є нагальна необхідність. Зокрема, в Донецькій області. Наприклад, у Маріуполі живе багато греків… Можливо, законопроект таки треба реалізувати, але в областях, де дійсно більша частина населення російськомовна – щоб дати можливість людям спілкуватись тією мовою, яка їм ближче. Для Черкащини це не актуально” — запевнив Сергій Тулуб.
Цікаво, що він у побуті спілкується російською, проте на офіційних заходах — тільки українською. До речі, попередній “помаранчевий” губернатор Олександр Черевко нерідко переходив на суржик, проте йому ніхто зауважень не робив. Тоді як до Тулуба преса прискіпується за кожну обмовку. А він дякує за зауваження і каже, що вдосконалюватиме свою українську.
На думку політолога Віталія Масненка, говорити про доцільність запровадження регіональної російської мови не доводиться. І не тільки на Черкащині, а й по інших областях.“Як на мене, то це провокаційні дії, які вписуються у загальну політику, що її проводить нова влада. Зрозуміло, що це орієнтовано на скорочення сфери вживання української мови. Але ця політика є непродуктивною і непродуманою, адже вона не спрямована на те, щоб зняти напруження, яке існує (або штучно створюється) навколо мовного питання. Натомість це навпаки призводить до загострення протистояння” — переконаний політолог.
Він скептично ставиться до того, що автором проекту є уманчанин. Мовляв, якщо це сприймати як допомогу землякам, то це “допомога ведмежого ґатунку”.“Земляки так не поводяться. Хоча мене подібна поведінка зовсім не дивує. Адже походження політиків не має великого значення. На жаль, незаперечним є той факт, що політики не відповідають за свої вчинки, тому й наша політика є непрофесійною. Можна використовувати сьогодні аналогії із Валуєвським циркуляром, але я б радив уникати подібних порівнянь, бо, цілком можливо, що такі, як Колесніченко, якраз на це зараз і розраховують.
Тим часом, йдеться про звичайний відволікаючий маневр. Від українців хочуть приховати набагато серйозніші речі. Зараз педалюється питання мови, питання історичної пам’яті, це відволікає суспільство, починаються конфлікти та протистояння, а тим часом відбувається узурпація влади, впроваджуються практики тіньових угод. Тому ініціативу введення регіональної російської мови було проголошено для того, щоб ввести суспільство в оману, тим часом реалізовуючи свої плани” — стверджує Віталій Масненко.