В українському суспільстві продовжує наростати незадоволення: політична еліта загрузла в “міжусобних” війнах, антикризові заходи уряду (якщо їх хтось бачив) не приносять потрібних результатів, київський Майдан знову обростає наметами під різними гаслами, а представники колекторських організацій все частіше навідуються в гості до громадян, які втратили можливість платити за своїми фінансово-кредитним зобов’язаннями. А ще на вулиці весна: “червоний” травень у капіталістичній Франції та “Празька весна" у соціалістичній Чехословаччині в 1968 лише доводять, що з таненням снігу та першими теплими днями соціум “прокидається” і з’являється попит на радикальні дії.
Чимало експертів вважає, що справжня криза настане упродовж двох місяців, коли представники малого та середного бізнесу більше не зможуть платити за своїми зобов’язаннями, а значить фінансова система недорахується сотень мільйонів доларів. Це означатиме, що людям не буде чого втрачати і єдиним виходом для них стануть вуличні акції протесту. Поки ж бізнес може ще місяць-два протягнути на тих залишках, які в нього є. До того ж, якщо Кабінет міністрів найближчим часом не знайде реальних механізмів вирішення питання з проблемними кредитами, то на арену можуть вийти сили, які будуть закликати населення не платити за своїми зобов’язаннями.
То ж чи справді можливий в Україні соціальний вибух і чим це загрожує? /> Завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології Національної академіїї наук України, доктор економічних наук Юрій Саєнко вважає, що потрібно чітко розуміти відмінності між соціальними протестами та соціальним вибухом, який передбачає масштабне охопленням населення з серйозними радикальними діями проти влади. За його словами, теоретично соціальний вибух можливий, проте його можливість знижується двома чинниками: деструктивністю пропозицій нинішніх соціальних активістів, які протестують проти всіх, проте нічого взамін не пропонують; та відсутністю реальних політичних лідерів, які б не були маріонетками представлених у владі політичних сил та мають власну реальну програму дій.
В той же час експерт зауважив, що якщо представники малого та середнього бізнесу зупинять виплати за своїми фінансово-кредитним зобов’язанням перед банками, це якщо і не стане каталізатором соціального вибуху, то буде серйозним викликом та загрозою як для уряду, так і для української економіки вцілому.
Схожої думки дотримується і науковий керівник фонду “Демократичні Ініціативи” Ірина Бекешкіна. “Ну, теоретично можливо ,звичайно, але скажімо, за результатами наших соціологічних опитувань, справжні масові всеохоплюючі протести можуть бути лише тоді, коли люди вже будуть доведені до краю, коли в них не буде на що жити. А локальні протести звичайно будуть. Соціальні групи, які найбільш налаштовані на протест — це, власне, ті, хто потерпів від фінансових інституцій, ті, хто не може виплачувати кредити та ті, кому не виплачують депозити” — прокоментувала соціолог.
Аналітик Агенства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький теж поки не бачить реальних шансів для справжнього соціального вибуху, проте вважає, що уряд повинен знайти механізми вирішення проблемних кредитів для стабілізації ситуацій та зменшення можливості небезпечних реакцій з боку соціуму.
Тому можна сказати, що якщо економічна ситуація не погіршиться, у людей не буде реального стимулу трансформувати “кухонне незадоволення” у радикальні дії проти влади.
Ще одним важливим чинником є курс валют. Нині курс долара почав знижуватися. досягши відмітки 1 долар/8.2 гривні. А значить в процентному відношенні кількість проблемних кредитів перебуває в межах 10-12%. Проте, за оцінками керівника інформаційно-аналітичного центру «Форекс клуб» Миколи Івченка, за середнього курсу долара 9,5 — 10 грн. частка проблемних кредитів в українській банківській сфері вже через три місяці сягне рівня 50%. А значить у людей і справді не буде іншого виходу, крім вулиці. Проте хочеться вірити, що Україна таки цивілізована європейська країна і розв”язувати її економічні проблеми буде не вуличний маргіналізм, а паритетно уряд, банки та населення.