Нинішній рік — це, як мінімум, той час, на який українці залишаються самі у подоланні економічної та соціальної кризи, поки призначені для цього державні мужі займатимуться угамуванням політичних цілей та амбіцій. 2009 рік – це рік президентських виборів, навіть якщо формальне голосування відбудеться у 2010-му. Рік – це і той час, коли українська влада, принаймні, робитиме вигляд, що намагається осідлати кризу для поліпшення показника свого рейтингу.
Традиційно всі попередні вибори завжди обіцяли світле майбутнє і маніпулювали тим, прийшло у сьогодення з минулого. Та у 2009 році у життя українців визначають нові поняття та реалії – безробіття, невиплата зарплат, банкрутство, неповернуті депозити, валютні кредити, загроза дефолту та економічна рецесія. Напевно, бути Дон Кіхотом не так вже й легко: аби справді розпочати боротьбу з економічною кризою в країні, слід йти на непопулярні кроки, а це, в свою чергу- ставити під знак питання свою політичну кар’єру. Саме тому бій з «вітряками» — шлях, на який поки що не наважується жоден з політиків попри гучні заяви та сварки в ім’я неньки України. Та все ж резидентська кампанія неофіційно стартувала і це визнали і Президент, і Прем’єр-міністр, і ті, хто називається опозицієюя.
Віктор Ющенко: вічний революціонера, до якого вже пристосувалися
З можливих кандидатів на посаду глави держави найбільші рейтинги у двох – Юлії Тимошенко та Віктора Януковича. Нинішній Президент за роки своєї влади зумів пройти шлях від образу нового демократа-революціонера, будителя народу та захисника національної ідеї, якого щиро вітали за кордоном та фотографіями якого рясніли ледь не всі західні ЗМІ, до образу малодіяльного голови держави, людини, яка розтринькала ідеали Майдану, слабкого керівника, чи просто любителя меду. Його рейтинг, сьогодні, складає 3-4%, що надто разюче на тлі підтримки мільйонів людей, які піднялись 5 років тому відстояти свій вибір. Втім, ще не все втарчено: Віктор Ющенко пообіцяв ухвалити щодо президентських виборів, як він висловився, «достойне та самодостатнє рішення»… Але гострі дебати та сварки з Юлією Тимошенко свідчать про те, що наміри у Віктора Ющенка маштабні та й, вочевидь основний суперник на шляху до мети вже вибраний. Зрештою, амбіцій та самоцілей «високопосадовцю» теж не позичати. Та й депутати пропрезидентської політичної сили у парламенті теж не свиключають вірогідності участі Президента у виборах. Скажімо, нашоукраїнець Олесь Доній (НУНС) заявив пресі, що Віктор Ющенко не тільки піде на вибори , але і переможе. Інформацію підтверджує інший нашоукраїнець — Роман Зварич: «Так він (Ющенко) про це неодноразово говорив».
У майбутній перемозі нинішнього Президента упевнений і політолог Вадим Карасьов, щоправда, його оптимізм можна пояснити наближеністю до Секретаріату Президента, яку йому приписують. На думку аналітика, рейтинги – це досить відносні цифри, які можна змінити мало не в останні дні. Набагато важливіше, вважає він, ставлення до тієї чи іншої політичної постаті фінансово-промислових груп, яким, за словами Карасьова, вигідна перемога Віктора Ющенка, політика якого вже звична для впливових бізнесменів, вони знають, яким чином можна співпрацювати із ним, тоді як невідомо, що буде за перемоги Віктора Януковича, і яку роль при цьому відіграватиме Росія у внутрішній політиці України.
Існує припущення, що Президент може відмовитись від президентських виборів, підтримавши когось з кандидатів та допомагаючи йому адмінресурсом. Таким «пасинком» може стати молодий “фронтовик змін” Арсеній Яценюк. Інше питання, чи вигідно це самому Арсенію Яценюку і чи підтримка Президента не позначиться на його рейтингу.
Юлія Тимошенко, у якої все завжди буде добре...
Юлія Тимошенко, має певні переваги перед обома Вікторами. Їй на руку зіграло – “висловлення”, як це назвала вона сама, довіри до Прем’єр-міністра та уряду – за таке рішення проголосувало 203 парламентаріїї, 3 з яких отримані за допомогою карток депутатів, яких не було в залі. А за українським законодавством це означає, що питання про недовіру Кабінету Міністрів знову можна ставити на голосування хіба у вересні, що малоймовірно, адже від вересня до президентських виборів — небагато часу і в будь-якому разі Юлія Володимирівна залишиться виконуючою обов’язки, що все одно забезпечує їй можливість використовувати адмінресурс.
Юлія Тимошенко продовжує бути з’єднювальною ланкою між Києвом і Москвою, адже саме вона домовилась про газові контракти. Звісно, про умови цих контрактів можна говорити не з таким оптимізмом та й факт можливих домовленостей про отримання кредиту від «старшого брата» у 5 мільярдів доларів серед дискусійних питань, але таке розгортання подій дає своєрідний сигнал, що в той час, коли Ющенко визначився з конкурентом, Москва визначилась з тим, на кого поставити на цих виборах.
Та чи дає це суттєві переваги? По рейтингу керівниці уряду вдарила нещодавня відставка міністра фінансів Віктора Пинзеника: по-перше, це підтвердило, що таємна доповідь — не підступи ворогів Кабінету міністрів, а реальний документ. Якщо вірити цій доповідній, в Україні склалась загрозлива економічна ситуація, за якою уряд спостерігає ніби збоку, а це кардинально суперечить постійним запевненням Юлії Тимошенко про успіхи і досягнення, про майже фактичний вихід країни з кризи та подолання нею загрози фінансового колапсу. По-друге, бажання екс-міністра поступитися владою через непрофесійність уряду та його незгоду з цифрами держбюджету -2009 виставляє Прем’єр-міністра в не найкращому світлі. Окрім, оцінки Юлії Тимошенко, не вперше не відповідають тому, що відбувається насправді: восени вона заспокоювала країну тим, що криза проблема інших країн, а Україну вона “з толерантності “оминула. А тим часом криза не лише прийшла, але добряче “потовкла” нашу і без того кульгаву економіку. Засумнівався в голові уряду й малий та середній бізнес, обурення якого викликав урядовийс законопроект про підвищення податку на доходи малого бізнесу, збільшенням ринкового збору, а також транспортного збору. Тому і в цього кандидата у Президенти чимало проблем, а фактом залишається хіба те, що оскільки Юлія Володимирівна не збирається полишати посаду Прем’єра, не варто очікувати серйозної боротьби з кризою зі згаданих вище причин, а практика виконання 30% місячного бюджету за один день, як це було у січні, триватиме.
Віктор Федорович та всі, всі, всі.
Партії регіонів і її лідеру Віктору Януковичу теж не вигідні зміни на краще, адже вони засвідчуватимуть результативну роботу уряду, тому і від регіоналів не варто чекати рішучих дій для покращення стану економіки. Особливо боляче регіонали відреагували на невдалу спробу відставки Юлії Тимошенко та навіть пообіцяли скласти мандати, щоправда потім відклали це питання до березня. Чекаємо. /> Та й їхня позірна внутрішньопартійна ідилія останнім часом дала тріщину. Конфлікт по лінії Колесников-Льовочкін-Бойко — лише один із сюжетів внутрішнього фракціонування колишнього “регіонал-моноліту”. Не забудуть партійній фракції і обіцянки після стоденного випробувального терміну, який регіонали дали уряду, вивести людей на вулицю по всій Україні. Час спливає, але навряд чи відчувається готовність повести за собою обурені маси.
Сам лідер регіоналів, здається. вибився з центру подій – замість гнівних звинувачень, лише тиха констатація та зрідка критика, якою і так бавляться в кулуарних діалогах всі жителі будівлі під куполом на вулиці Грушевського. Суттєво зменшився інтерес до нього російської сторони, та й значна частина українців на сході та півдні, які і були основною опорою опозиції, схоже, втратила інтерес.
А, може, нові …
Зважаючи на повальне розчарування українців діями нинішньої влади, багато хто упевнений, що вибори-2010 можуть привести у велику політику нових, молодих та незіпсованих. Найрейтинговішим серед таких поки що вважається Арсеній Яценюк. В його багажі досвід роботи головою Нацбанку, міністром економіки та спікером Верховної Ради. Проте, останнім часом на його іміджі позначилися, зокрема, закиди у близкості до власників «РосУкрЕнерго». Серед інших нових облич — народний депутат, голова парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони Анатолій Гриценко.
Вибір у 2010 році і справді буде не легкий, адже зважаючи на скомпрометованість та популізм українського політикуму у суспільстві домінуватиме думка: від перестановки доданків сума не міняється. Тому маленький українець, який — поки ведеться боротьба за його голоси — на власних плечах тягне мішок із назвою “криза”, вкотре може опинитися перед вибором, жодний варіант якого не буде правильним.