Наступні президентські вибори до останнього здавалися досить передбачуваними, проте кілька факторів, які навряд чи виявляться останніми у політичній боротьбі за крісло глави держави, поставили під загрозу як перебіг, так і фінальну сцену, здавалося б, ретельно продуманої операції «Президент».
Одним із перших тривожних “дзвіночків” чергової президентської кампанії дехто вважає ситуацію довкола подій 4 березня у компанії “Нафтогаз України”. Силове протистояння спецпідрозділу “Альфа” Служби безпеки України та депутатів від фракції БЮТ примусило замислитися: а чи останній раз спостерігали ми розпашілі обличчя депутатів, які непарламентськими методами намагаються “вибороти правду”, та маски і автомати спецпідрозділу, який “проводить слідчі дії”?
Очікування силового сценарію у період президентської кампанії, вважає президент Центру соціальних досліджень “Софія” Андрій Єрмолаєв, на сьогодні перебільшені. За його словами, це своєрідні “страшилки”, які навряд чи будуть втілені у реальність. “Звичайно, події в «Нафтогазі» багатьох насторожили через відверте використання силового підрозділу. Але це — локальна ситуація, яка навряд чи може бути розповсюджена в цілому на політичний процес. Ані ресурсів, ані кадрів, ані тим більш готовності грати в таку гру немає”, — наголошує експерт.
Водночас політологи більше припускають можливість політичного протистояння депутатів окремих фракцій. Ситуація в “Нафтогазі”, так само, як і на виборах у Тернополі, показала, що представники окремих фракцій готові захищати “ідейні” інтереси не лише з-за трибуни, а й фактично на барикадах. Ті ж депутати БЮТ дедалі частіше демонструють готовність протистояти силою заради розв’язання міжпартійних конфліктів.
На думку директора Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитра Видріна*, подібні заходи — це “фірмова відзнака БЮТ”. “Більшість із депутатів фракції, окрім лідерки, не може працювати головою, натомість — використовуючи голову. Тому чим ближче до президентських виборів, тим частіше ми будемо спостерігати кулаки і ноги бютівців”, — вважає він.
Натомість Андрій Єрмолаєв переконаний, що “любов” фракції до силових конфліктів можуть стати предметом судових процесів. “Втручання БЮТ — це вже перевищення депутатських повноважень. У разі, якщо судові органи і прокуратура своєчасно реагуватимуть на таке використання мандату, подальші такі дії будуть заблоковані”, — зазначив він, додавши що “навряд чи помаранчевим депутатам дозволять стати бойовиками”.
Ющенку бути?
Попри політичні протистояння і низький рівень довіри, Віктор Ющенко ще може отримати шанс на повноцінну участь у президентській кампанії. Експерти сходяться у міркуваннях, що наразі за вдалого аналізу скрутної економічної ситуації та факту зростання недовіри до уряду у разі висуванням командою Ющенка конкретних ініціатив, спрямованих на подолання кризи та реформування конституційної системи, нинішній Президент зможе суттєво підвищити свою популярність. І якщо це не дозволить йому пройти у фінал, то принаймні дасть можливість взяти “самодостатню” участь у виборах, без очевидної підтримки “спадкоємця” і передачі йому значного відсотка голосів своїх виборців.
За словами Андрія Єрмолаєва, участь Віктор Ющенка у виборах стане зрозумілою вже за кілька місяців. «Ситуація для Ющенка складається таким чином, що все залежатиме від того, як він і його команда пройдуть цю весну. Є певний розрахунок на те, що якщо уряд та коаліція не справляються з ситуацією, то у Президента буде можливість виступити з альтернативними пропозиціями. Тоді у нього з’явиться шанс готуватися до президентських перегонів», — наголосив експерт.
На думку політолога, для участі у виборах Віктор Ющенко має дві важливі передумови. «Це підтримка ініціатив щодо конституційної реформи, а також можливі дострокові парламентські вибори, які можуть розглядатися як своєрідний полігон. Проте якщо цей сценарій не вдасться, він буде вимушений визначатись зі спадкоємцем», — підкреслив Андрій Єрмолаєв.
Фактор несподіванки: нові обличчя
До наростаючого суперництва між політичними лідерами додався такий собі фактор неочікуваності, а саме — зростання популярності екс-голови Верховної Ради Арсенія Яценюка. Шанси його на успіх не такі малі, як може здаватися: улюбленець ЗМІ, представник «нової генерації» українських політиків, він відчайдушно намагається позбутися титулів “невдалого спікера” і “спадкоємця Ющенка”.
На думку політолога Київського центру політичних досліджень і конфліктології Антона Фінька, екс-спікер може отримати відчутну підтримку як прихильників Юлії Тимошенко, так і “симпатиків” лідера регіоналів Віктора Януковича. “Яценюку сприяє та обставина, що на цих виборах успіх матимуть якраз ті кандидати, які не матимуть негативного сприйнятя у жодних із основних груп виборців. Тобто ті, які сприйматимуться без відрази як серед колишніх помаранчевих, так і синьо-білих. Яценюк у останніх не викликатиме серйозних заперечень. Тим більше, на його боці погіршення соціально-економічних умов, а це зумовлює зростання його авторитету серед колишніх прихильників нинішніх найбільших політичних сил», — додав експерт.
На заваді Арсенію Яценюку, вважає Дмитро Видрін, може стати його імідж “ситого і мажорного”. “Картинка формувалася у досить сприятливий економічний період, а зараз потрібно переформатувати імідж під кризу. Якщо його команда зможе це зробити, він матиме великі шанси”, — зазначив експерт.
Натомість політолог Віктор Небоженко переконаний, що Яценюку для нарощування своєї популярності елементарно не вистачить часу. “Яценюк не встигає. Наскільки я розбираюсь у передвиборчих кампаніях, у нього просто немає часу”, — сказав він.
Водночас політолог прогнозує зростання авторитету іншого молодого політика — переможця нещодавних виборів на Тернопільщині, лідера всеукраїнського об”єднання “Свобода” Олега Тягнибока. На думку Небоженка, останній, на відміну від Яценюка, вже має сформовану політичну програму, стабільну частку електорату у західних областях і, до того ж, впевнено заявляє про участь у виборах, поки Арсеній Яценюк скромно посилається на своє політичне «неповноліття» і обіцяє оголосити рішення 22 травня (саме цього дня екс-спікеру виповниться 35 років і він зможе офіційно балотуватися у президенти).
Тут політологи у думках розходяться. “Олег Тягнибок є суто регіональним феноменом, і він може розраховувати на підтримку лише в межах Галичини. Голосування на виборах у Тернопільській області не є свідченням якогось успіху, а радше проявом невдоволення, протесту проти погіршення соціально-економічної ситуації”, — впевнений Антон Фінько. “Тягнибок не має шансів. Поки в Україні не така погана ситуація, щоб радикали стали президентами”, — категоричний у своїй позиції Дмитро Видрін.
Проте факт залишається: виникає іще одне нове обличчя у передвиборчих перегонах. І хоч Олег Тягнибок навряд чи потрапить до фіналу президентських перегонів, проте цілком може “поцупити” у лідерки БЮТ чималий шмат західного електорату. До того ж, зрозуміло, що є достатньо інших потужних політичних гравців, за якими, з одного боку, — реальні політичні організації і навіть досвід участі у попередніх президентських кампаніях, а з іншого — наслідки глибокої економічної кризи, які, в тому числі, відчутно змінюють електоральні уподобання українських виборців. Ці кандидати теж візьмуть “своє” і вже через це сьогодні ніхто із достатньою впевненістю не може назвати ім”я політика, який посяде, скажімо, друге чи третє місце.
Конституція на допомогу
Чутки про те, що БЮТ та Партія регіонів всерйоз взялися за підготовку конституційної реформи, підтвердилися останніми заявами голови фракції Блоку Юлії Тимошенко у парламенті Івана Кириленка, який повідомив про створення робочої групи, яка вірогідно займатиметься і ініціативою щодо зміни форми правління в Україні (відповідно, і скасуванням посади президента та виборчих перегонів як таких). Для ухвалення подібних змін до Конституції потрібно дві сесії парламенту, і якщо раніше подібний сценарій здавався неможливим до виборів, оскільки жодна з фракцій не заявляла про початок роботи, то тепер конституційна реформа може відбутися навіть восени 2009-го.
На думку політологів, бажання депутатських фракцій вдатися до змін Основного закону може бути зреалізоване не лише зважаючи на час: наразі в Україні рівень довіри до Президента надзвичайно низький, а тому курс на зміну форми правління може отримати певний рівень прихильності у населення, втомленого від постійних політичних суперечок у боротьбі за президентське крісло. “Вибори у Тернопільській області довели, що на сьогодні виборці значною мірою дезорієнтовані, тому існують умови для відтворення ситуації 2004 року. За таких умов зміни до Конституції допоможуть уникнути подібного сценарію війни “всіх проти всіх” і убезпечити від обрання нелегітимного глави держави”, — вважає Антон Фінько. Натомість, на думку експерта політико-правових програм Центру Разумкова Олександра Литвиненка, до виборів конституційна реформа неможлива.
За прискореним варіантом
Існує іще один варіант радикальних змін у центрифузі передвиборчих перегонів, а саме імпічмент Президенту, ідея якого останнім часом надзвичайно популярна. Нагадаємо, напередодні лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко заявив, що фракція розпочала збір підписів парламентаріїв щодо проведення процедури імпічменту Президента. Поки жодна політична сила ініціативи КПУ формально не підтримала.
На думку Олександра Литвиненка, вищезгадана конституційна реформа може виявитися набагато ліпшим варіантом для БЮТ і ПР, аніж заявлений Компартією курс на імпічмент. “До виборів імпічмент Президента навряд чи можливий. Для опонентів Ющенка варіант конституційної реформи може виявитися не гіршим”, — наголосив він. /> Незважаючи на те, що імпічмент суттєво прискорить проведення президентських виборів, це також надзвичайно складний процес, і саме на цьому постійно наголошують політики та експерти. І ця процедура вимагає немалих зусиль як спеціалістів, так і представників парламенту для логічного її завершення. Тут виникає запитання: чи погодиться якась із політичних сил окрім розгортання активної передвиборчої підтримки свого лідера займатися копіткою роботою для відставки Президента? Найвірогідніша відповідь: навряд чи.
Зважаючи на вищезгадані і далеко не останні сюрпризи майбутньої президентської кампанії, впевненість деяких політичних лідерів має незабаром змінитися на тверезість міркувань та далекоглядність у розробці нових стратегій. Адже сценарій президентських перегонів, скоріш за все, ще не раз доведеться переписати.
*Президент України Віктор Ющенко призначив Дмитра Видріна заступником cекретаря Ради національної безпеки і оборони України.