З останніх подій політичного життя можна зробити один висновок: головне в політиці – максимально правдиво вибудувати логіку брехні. Звісно, до того, що обіцянкам наших керівників вірити – себе дурити, український народ вже звик, як звик і до постійних чвар, взаємних звинувачень повного ігнорування ситуації, коли розвалюється економіка, а то і країна в цілому. А про міцність дружби між опонентами розповідати і зовсім не потрібно: варто лише взяти період від початку помаранчевих подій – вороги ставали друзями і навпаки по декілька разів на місяць, причому кожен з них намагався зробити вираз обличчя чесного дбайливого патріота–демократа, такого собі «білого та пухнастого» на тлі «злих та колючих.»
У минулу п’ятницю українська влада вкотре вирішила домовитись, хоча б тимчасово об’єднатись заради відновлення переговорів з МВФ, і хоч народ не повірив, що такий крок був зроблений на його честь, та все ж сподівався, що це примирення містить хоча б натяк на намагання подолати кризу та намір хоч на якийсь час забути про недалекі вибори. Аж ні. Не важливо, що на всю Україну, вкотре пролунали запевнення від Президента та Прем’єр-міністра про три спільні кроки в ім’я неньки батьківщини , не важливо, що стіл на переговорах був круглий: гострі кути знайшлись досить швидко – на четвертий день “миру”. Новим каменем спотикання стала особа міністра закордонних справ Володимира Огризка, якого потрібно було «несподівано” звільнити саме зараз. І знову мир став лише тактичним ходом у війні, шкода, що у програші ніхто із політиків не буде, бо на роль «цапа відбувайла» є постійний клієнт, від якого тільки й треба, що електоральна підтримка раз на кілька років.
27 лютого у п’ятницю політики вирішили зробити три кроки назустріч порятунку держави. Про це під час зустрічі з главою держави Віктором Ющенко домовилися представники всіх гілок влади. Йшлося про те, щоб встановити мораторій на політичні чвари і забути про президентські вибори «хоча б до 1 липня». Було також домовлено сформувати спільну позицію всіх гілок влади для відновлення співпраці України з Міжнародним валютним фондом, а також розробити спільний антикризовий план. /> Цей антикризовий план, за задумом Президента, мав би передбачати підтримку національного виробника, збереження соціального захисту у 2009 році, політику енергозбереження, податкову реформу, збалансування державного бюджету і скорочення державних видатків, щоб, зокрема, наповнити Стабілізаційний фонд.
Крім того, було вирішено запровадити практику щопонеділкових нарад з метою координації дій усіх органів державної влади та політичних сил в кризових умовах розвитку економіки. Рішення на них мають прийматися консенсусом, якщо ж якась зі сторін буде мати окрему позицію — питання відкладається.
Прем’єр-міністр ЮліяТимошенко погодилася залишити Володимира Стельмаха на посаді голови Національного банку України до закінчення президентської виборчої кампанії. Натомість прем’єру пообіцяли, що Нацбанк контролюватиме коливання курсу гривні і не допустить спекуляцій на міжбанківському ринку. А щоб підстрахуватися, сторони ухвалили до кінця березня прийняти закон про проведення виборів до Верховної Ради за відкритими списками.
Втім, вже 2 березня стало зрозуміло — в новому союзі з”явилися перші тріщинки. Лист до Міжнародного валютного фонду підписали лише Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та голова Нацбанку. Представник фракції Партії регіонів Микола Азаров, який на переговорах представляв опозицію, підписуватись під листом відмовився. Голова Верховної Ради, який теж домовлявся про примирення, продемонстрував своє незмінне вміння бути у двох місяцях одночасно, заявивши, що жодного листа без рішення парламенту не підпише.
Слід визнати, умови МВФ, які пообіцяли виконати у листі керівники держави, сприятливими не назвеш. Так, серед обіцянок — пенсійна реформа, яку повинні прийняти до кінця 2009 року та згідно якої пенсійний вік в Україні буде підніматися кожен рік на 6 місяців. Тобто, в 2010 році на пенсію українські чоловіки будуть виходити в 60 років, а жінки — в 55. Пообіцяли також і скасування всіх пільг на комунальні послуги, а зважаючи на те, що в листі не вказували яких саме категорій це торкнеться, можна припустити, що у список потрапляють і ветерани, і інваліди. Серед інших — підвищення цін на газ, а точніше доведення ціни до рівня ринкової та встановлення ринкового курсу гривні до долара. Незважаючи на це, Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко поспішили заявити, що не сумніваються в отриманні Україною другої частини МВФівського кредиту.
Публічні радощі, як і перемир’я тривали недовго. У вівторок, як повідомили в новинах — “несподівано для всіх”, 49 депутатів від БЮТ проголосували за відставку міністра закордонних справ. Хоча нібито на засіданні фракції домовились голосувати проти. Звинувачення знову посипалась з усіх сторін і примирення перестало існувати.
Тим часом, директор центру політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко вважає, що навіть якби мирова не “спочила в бозі”, немає жодних гарантій, що спільно розроблений її учасниками антикризовий план був реалізований. «Ці домовленості можна оцінювати з двох сторін. Перш за все, головне, що представники трьох ключових інститутів влади зібралися, мав місце їхній діалог. — зазначив Юрій Якименко. — Там також був представник опозиції. В результаті цього діалогу вироблені спільні позиції: спільна заява щодо реального стану економіки, загальна позиція щодо відновлення співпраці з МВФ, спільна розробка антикризового плану. Це позитивний сигнал для суспільства і політикуму. Тому що вся передісторія питання дозволяла сподіватися лише на негативний результат.
Інше важливе питання — наскільки можуть бути реалізовані озвучені зобов’язання. Мені здається, що будуть проблеми з їхньою реалізацією. І вони не стільки стосуватимуться загальних оцінок або спільних позицій щодо МВФ, скільки саме антикризового плану. І Президент, і Прем’єр, і спікер, і опозиція по-різному бачать шляхи виходу з кризи. А за ними, у свою чергу, стоять сегменти економіки, від імені яких вони виступають. Ймовірні конфлікти в підходах. Це завдання для них важке.» — вважає експерт.