В />
українському парламенті знову з»явився
проект закону про податкову амністію,
яким пропонується «вибачити”
громадянам понад 90% їхніх
незадекларованих доходів. Легалізація
тіньових доходів здавна була рожевою
мрією як українського політикуму, так
і самих власників коштів, котрі свого
часу не були "засвічені"
вітчизняними податковим структурами.
Щоправда, мотивація подібного палкого
бажання у влади та бізнесу також завжди
істотно відрізнялась. Держава прагнула
"підпільний" капітал
оподаткувати, а бізнес – ним законно
користуватися. Довкола необхідності
та доцільності впровадження цієї норми
ведуться суперечки, адже відомо, що в
Україні протягом минулих років було не
сплачено великі суми податків. З іншого
боку стоїть майже повна відсутність
стимулів для декларації доходів осіб,
які свого часу ухилялись від їх
оподаткування. Тому деякі прихильники
впровадження податкової амністії
наполягають, що змінювати потрібно цілу
систему і починати потрібно далеко не
з бізнесу.
Більшість
експертів переконана, що "вибачення
незадекларованих доходів", необхідне,
але до цього питання потрібно підходити
вкрай обережно. Знайомий автора
цих рядків, який проживає у США,
якось поділився своїм враженням про
українців. "Дивна річ, — наголошував
він. — Українець, якого я знаю, купував
собі авто в Україні і потім всіляко
намагався оминути офіційне оформлення.
І так, і так, аби зайвий раз зекономити.
Коли він переїхав у штати і вже тут
придбав собі автомобіль, то йому і на
думку не спало обманювати систему чи
щось там оформлювати "в тіні". Отже,
я переконаний, що вам, на шляху до
демократичного розвитку, потрібно
змінювати не стільки людей, як державну
систему загалом, бо опинившись в країні,
де кожен від чиновника до простого
громадянина є чесним ти сам починаєш
жити за правилами".
Тож
і виходить, що оголошенню "податкової
амністії", повинні передувати цілий
ряд заходів та змін. "Чи потрібно
запроваджувати податову амністію? —
ставить запитання екс-голова Державного
комітету з питань регуляторної політики
і підприємництва Олександра Кужель і
відповідає. — Сто відсотків — так ! Але,
вона не матиме ніякого майбутнього,
якщо не торкнеться вищих посадових осіб
і народних депутатів. Якщо податкова
амністія почнеться з бізнесу, вважайте,
що її не буде. Хай всі державні службовці
проведуть податкову амністію і пояснять,
звідки такі будинки і таке життя, тоді
й для бізнесу буде сигнал. Можу вас
запевнити, жоден високопосадовець чи
депутат за весь період роботи не заробив
"білою" заробітною платою собі на
маєтки і такі статки, які вони мають
сьогодні", — переконана вона, зазначивши,
що сьогодні потрібно відходити від
політичних дискусій в питаннях чесності
сплати податків. "Починати треба “з
голови”. Якщо Президент говорить, що
вдвічі зменшив собі заробітну плату,
тоді в мене виникає питання як в економіста
без жодного політичного підтексту: як
за цю зарплату можна утримувати такий
будинок?", — дивується політик.
Крім
того вона вважає, що не можна говорити
про податкову амністію, доки не буде
впроваджений закон про непрямі методи
контролю. "Його треба запровадити на
три роки і це буде контроль за Президентом,
Прем`єр-міністром, всіма урядовими
чиновниками, мерами і тільки через три
роки за бізнесменами. Такий закон
контролює кожного державного службовця
— скільки він використовує, а для бізнесу
— скільки він обслуговує, за якими цінами
і. т.д.", — пояснила вона "Якщо
запровадити тільки амністію, а податкове,
судове, законодавство лишити у такому
ж стані, то вона не принесе результатів",
— додала О. Кужель.
Проблема
податкової амністії уже давно перейшла
з економічної сфери в політичну. Від
часу появи 2000 року указу Президента
Кучми "Про заходи щодо легалізації
фізичними особами доходів, з яких не
сплачено податки" на розгляд парламенту
надійшов уже не один проект закону, щоб
врегулювати це питання. Верховна Рада
неодноразово розглядала законопроекти
щодо легалізації та амністії коштів,
вивезених за межі України, однак усі
спірні питання економічного змісту
завжди оминали. Найбільш вагомим
аргументом проти податкової амністії
було те, що це не узгоджується з
конституційним обов’язком громадян
сплачувати податки.
Але,
експерти та економісти запевняють, що
якщо тіньові капітали не амністувати
на певних, вигідних для всіх сторін
умовах, то їхні власники так чи інакше
уникнуть виконання зазначеного
конституційного обов’язку, а кошти, які
не повернули в Україну, працюватимуть
на економіки інших країн. Щороку, за
розрахунками експертів, у тіні виплачують
понад 25 млрд. гривень. Тож, з одного боку,
у тіньовому секторі економіки України,
а з іншого — за межами
України перебуває значний капітал, що
міг би істотно наростити рівень легальної
капіталізації національної економіки,
стати фінансовим забезпеченням її
подальших якісних змін, стабільних
темпів зростання на тривалу перспективу.
Запровадження
податкової амністії призвело б до появи
юридичної можливості безперешкодно
вкладати активи суб’єктів легалізації
у економіку України під час створення
достатніх інвестиційних стимулів у
майбутньому. Тоді зникла б парадоксальна
ситуація‚ за якою власник активів‚
розміщених за кордоном‚ не має легального
способу, щоб їх декларувати з метою
оподаткування, а з іншого боку, було б
усунуто адміністративні перешкоди з
інвестування таких активів у економіку
України.
Документом,
поданим до Верховної Ради, пропонується
внести зміни у декрет Кабінету Міністрів
про держмито, відповідно до яких за
видачу державних свідоцтв про легалізацію
задекларованих доходів протягом першого
місяця декларування пропонується
встановити ставку держмита в розмірі
4% від вартості об’єкта декларування,
протягом другого-третього місяців —
6%, трьох останніх місяців — 8%. Сума
сплаченого держмита направлятиметься
до державної казни.
Тим
громадянам, які добровільно заплатять
державі частку з прихованих доходів,
законопроектом гарантується непритягнення
до кримінальної та адміністративної
відповідальності. Водночас, якщо
законопроект підтримають народні
обранці, то його чинність не поширюватиметься
на доходи, які потрапляють під дію закону
«Про запобігання й протидію
легалізації (відмиванню) доходів,
отриманих злочинним шляхом»,
а також на доходи осіб, стосовно
яких порушено кримінальну справу через
ухиляння від сплати податків, неповернення
виручки в іноземній валюті, незаконне
відкриття або використання за межами
України валютних рахунків.
Екс-міністр
економіки України, а нині голова правління
громадської організації "Народні
фінанси" Володимир
Лановий оцінює величину "тіньових"
доходів населення, з яких не
сплачуються податки, в 20% ВВП. Причому
обсяг ВВП країни, за його підрахунками,
становить близько 100 мільярдів доларів.
Отже, теоретично фінансове підѓрунтя
для успішної дії закону є, але навряд
чи закон спрацює, вважає експерт. Адже
якщо вищі посадові особи не завжди
виконують Конституцію України, то не
варто очікувати, що громадяни
дотримуватимуться букви цього закону.
Доки
в Україні розмірковують над питанням,
дозволяти чи не дозволяти амністію
доходів населення, у світі активно
впроваджують у життя подібну практику.
Найбільш досконалим експерти вважають
бельгійський закон про амністію капіталу,
який набув чинності 16 січня 2004 р. Він
передбачає право громадян Бельгії
легалізувати кошти, отримані приватними
особами від інвестицій за межами країни.
При цьому громадяни можуть: а) просто
задекларувати ці кошти, не ввозячи їх
до Європи (у цьому випадку вони мають
сплатити податок за ставкою 9%); або б)
інвестувати їх у ЄС не менш, ніж на три
роки (у цьому випадку податок знижується
до 6%). За це вони одержують від податківців
розписку, згідно з якою щодо них не буде
порушуватися кримінальна справа за
укриття від оподаткування тих коштів,
які ними раніше були вивезені, а тепер
легалізовані.
Італійці
в процесі податкової амністії вже
задекларували 60 мільярдів євро, які
перебувають на рахунках у Швейцарії.
Як повідомило агентство “Bloomberg”, близько
25 мільярдів євро вже фізично повернуті
на батьківщину. Всього ж з моменту
оголошення амністії італійці повідомили
про наявність незадекларованих доходів
на суму близько 85-ти мільярдів євро.
Така активність у бажанні пройти
податкове "очищення"
пояснюється дуже сприятливими
умовами амністії. Так, штраф за ухиляння
від сплати податків при амністії до 15
грудня 2009 року не перевищував 5%, а тепер
— 6%, що значно менше, ніж прийнято в
Європі. Крім того, Італія не вимагає від
своїх громадян повідомляти про джерела
отриманого доходу.
Досвід
податкового "очищення"
переймають і в ФРН. Це сталося після
того, як німецька влада заявила про
намір придбати в анонімного співробітника
швейцарського банку диск із іменами
німецьких неплатників податків. За
таку інформацію продавець попросив 2,5
мільйона євро. Німецьке міністерство
фінансів погодилося. За деякими
підрахунками, така покупка допоможе
повернути бюджету ФРН щонайменше 400
мільйонів євро. Налякані такою інформацією
німецькі громадяни, за даними “Suddeutsche
Zeitung”, почали активно приходити з
повинною: лише протягом одного тижня
доплатити державі податків зголосилися:
в Баварії 291 неплатник, у Гамбурзі — 88,
у Нижній Саксонії — 174, в Гессені — 113,
у Берліні — 112.
Останнім
часом, закон про "податкову амністію"
з’явився також і в Росії. Для пострадянських
країн це, в першу чергу, можливість
встановлення дійсної картини, в якій
перебуває держава та податкова система.
Обсяг тіньових доходів не завжди можна
встановити навіть податковими перевірками.
Завдання, яке вирішує "податкова
амністія" — це, по-перше, встановлення
обсягу таких доходів, а по-друге, отримання
до бюджету частини несплачених податків
взамін на прощення відповідальності,
передбаченої законом. В тому числі, для
громадян, це можливість легалізації
прихованих доходів. В такому разі,
позитив отримує обидві сторони – держава
та платник.
Науковий
співробітник Інституту світової
економіки і міжнародних відносин НАН
України Всеволод Степанюк пояснив, що
досвід тих країн, які "пішли на
легалізацію доходів",
показав, що це не сильно сприяє
надходженню додаткових коштів до
бюджету. "Але з моральної точки зору
цей крок сприяє тому, щоб люди не
приховували свої податки, тому що чесний
платник податків опиняється в програші.
Виходить, що той, хто працював чесно,
сплатив більше податків, ніж той, який
працював нечесно, тому що ставка сплати
податків при легалізації грошей
задекларована на меншому рівні, ніж та
ставка податків, яку платять чесні
платники податків", — сказав
він. Експерт звернув увагу, що "подібні
речі" не вирішуються
нормативними актами, а повинні регулюватися
законодавчо з певними гарантіями і
внесенням змін до того ж Кримінального
кодексу.
"Вся
система і оподаткування прибутку, і
оподаткування громадян в Україні є
непрозорою і вона підштовхує до
приховування своїх прибутків." —
наголошує уже згадана Олександра Кужель.
"Чому наші підприємці кажуть, що у
них дуже велике оподаткування, тому,що
коли вони вживають слово "податки",
то по аналогії вживають і слово "хабарі".
А сума хабара дорівнює сумі податку.
Тому, для впровадження амністії, а це
потрібно для того, щоб держава почала
відверто говорити про відверте, необхіно
працювати комплесно, змінюючи всію
податкову галузь.".
Експерти
зазначають, що в Україні майже відсутня
справедлива судова влада, а якщо відсутня
судова влада, якій би населення довіряло,
то надії у бізнесу на захист під час
податкової амністі немає."Чи існує
проблема "очищення" податків в
Україні? — наголошує Володимир Лановий.
— Існує, адже ми маємо проблему витоку
капіталу з країни. Як приклад, під час
помаранчевої революції у 2004-2005 роках з
країни було переведено за кордон великі
суми коштів. За моїми підрахунками це
5-6 мільярдів доларів, після чого деякі
банки збанкрутували. Нове керівництво,
яке прийшло після революції, на жаль,
нічого не зробили для того, щоб легалізувати
ті потоки. Тобто, якщо є політичні мотиви
— амністія необхідна, якщо ні — то її не
слід запроваджувати".