У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року Україна сумно прославилася на весь світ. Стався вибух четвертого реактора на Чорнобильській атомній станції — найстрашніша техногенна катастрофа за всю історію людства. Внаслідок цього у повітрі опинилися тисячі тонн радіоактивних часток, хмара забруднення «накрила” більшу частину Європи, найбільше постраждали Україна, Білорусія та Росія. На третині території України підвищився радіаційний фон, понад 300 тисяч гектарів лісів і орної землі були виведені з сільськогосподарського обігу. Після аварії на ЧАЕС були офіційно зареєстровані 3,5 мільйони потерпілих, з них майже 1,5 мільйони дітей. Сьогодні про постійно підвищений радіоактивний фон говорять у дванадцяти областях, а сліди важких металів вчені й досі знаходять навіть у Прикарпатті та Криму. Аварія надалі скорочує життя українців, дає відчуття невпевненості у майбутньому… Чорнобиль триває. />
Одразу після аварії Чорнобильську атомну зупинити було неможливо. Лише 15 грудня 2000 року було «вимкнено» останній, третій енергоблок ЧАЕС. Однак припинення роботи станції було не єдиною проблемою для фахівців. За 24 роки тут виконали колосальний обсяг робіт по зниженню радіологічних ризиків. Захисну оболонку, яка отримала назву об’єкт «Укриття», було створено за надзвичайно короткий час – шість місяців. Основний недолік об’єкту «Укриття» – невизначена міцність опор, що підтримують головні балки. У висновку про надійність та довговічність конструкцій, який було представлено Державній комісії 11 жовтня 1986 року сказано, що окремі елементи об’єкту мають строк придатності, обмежений 30, а деякі частини — й 15 роками. Конструкція, зведена нашвидкуруч, загрожувала обваленням у будь-який момент. «Ця стіна після аварії відійшла на 80 сантиметрів від проектного положення і могла впасти, балки могли обвалитися і вся покрівля завалилася б всередину», — розповів начальник ЧАЕС з безпеки О. Новіков. Інженери станції у перші чотири роки після аварії провели стабілізаційні роботи, перш за все зміцнили західну та північну стіни укриття. Після цього перекрили дах. Усі роботи проводилися в умовах підвищеного рівня радіації. Західні фахівці відмовилися це робити, стверджуючи про неможливість виконання подібного завдання. «Ми провели розрахунки, створили спеціальну технологію і зробили це. Весь світ був шокований. Лише Україна про це не знає», — повідомив О. Новіков. У 2005-2007 роках також проводилися роботи по зміцненню «Укриття» четвертого енергоблоку ЧАЕС.
Микола Карпан, інженер-фізик, експерт з питань Чорнобилю, що працював у 1986 році заступником начальника Чорнобильської атомної станції з безпеки, вважає, що Чорнобиль і досі залишається проблемою не тільки для України, а й для всієї Європи. Однак «небезпека, яку становив Чорнобиль у 1986 році, відрізняються від небезпеки 2010 року», — наголосив він. Сплави ядерного палива за минулі роки почали перетворюватися на дрібний радіоактивний пил, який проникає за межі саркофагу. На станції досі залишається більше 25 тисяч касет з відпрацьованим ядерним паливом, більша частина яких зберігається у спеціальній схованці біля четвертого енергоблоку. А конструкція діючого «Укриття» не дозволяє проведення робіт з радіоактивними відходами, загальною потужністю випромінення у 1 мільярд кюрі, що у 20 разів більше, ніж було викинуто у повітря під час вибуху у 1986.
Тому перетворення об’єкту «Укриття» в екологічно-безпечну систему є стратегічним завданням для України. Новий масштабний проект – так званий «новий безпечний конфайнмент». По суті, це гігантська залізобетонна арка, яку складуть на окремому майданчику, а потім насунуть на четвертий енергоблок над об’єктом «Укриття». Вона повинна бути надміцною, витримувати як снігове навантаження, так і можливі бурі. На станції вже готують котлован для побудови нової конструкції. Під аркою розміститься існуюче укриття, новий технологічний корпус, що перероблятиме радіоактивні матеріали, а також ряд допоміжних будівель та споруд, які будуть забезпечувати безпечну експлуатацію конфайнменту впродовж 100 років. Але до будівництва самої арки перейдуть ще не скоро, бо остаточний проект досі ще не готовий — інженери ламають голову над тим, як досягти повної герметичності нового укриття, щоб новий об’єкт не став радіаційно забрудненим.
Однак, окрім інженерних проблем, остаточному вирішенню проблеми Чорнобилю заважають, як завжди, фінансові складнощі. Закриттям станції у 2000 році тодішній президент України Леонід Кучма зробив подарунок американському президенту Біллу Клінтону, який приділяв багато уваги цій темі. Навзаєм міжнародна спільнота дала Україні набір обіцянок, серед них була й побудова безпечної системи на місці старого об’єкту «Укриття». Розмови про новий саркофаг точаться вже близько 15 років, а, точніше, з моменту, коли закінчилася гарантія на старий. Але і дотепер замість другого «Укриття» — повітря.
Україна, фактично, залишилася на самоті зі своєю бідою, має допомагати сама собі. Не сприяє цьому й те, що навколо Чорнобиля завжди існувало коло осіб, які наживалися на біді. Ще у перші роки після аварії гроші, виділені для ЧАЕС із державної казни, «прокручувалися» у різних банках. На Чорнобиль витрачені десятки мільярдів доларів. Але все одно коштів не вистачає. Представники Рахункової палати України коректно стверджують, що «багатьох проблем на чорнобильській атомній можна було би уникнути, якщо б державні гроші витрачалися ефективніше». Не допомагає вирішенню питання й хронічне недофінансування. Всупереч бюджетному запиту-2009 у 180 мільйонів гривень, у бюджеті було заплановано 18 мільйонів, а надійшло ще менше – лише 60% суми. Тому й строки будівництва весь час відсуваються. Його, за словами експертів, відновлять не раніше вересня поточного року.
На жаль, Чорнобильська АЕС, про стабільну й динамічну роботу зубезпечення якої говорити наразі неможливо, і досі готова піднести сюрпризи людству.