Під кінець минулого тижня депутати таки ухвалили зміни до Закону «Про регламент Верховної Ради України». За це рішення проголосувало 253 парламентарія при мінімально необхідних 226. Парламентарі привели закон про Регламент у відповідність з Конституцією редакції 1996 року, виключивши з документа всі норми про коаліцію і опозицію, дозволивши депутатам переходити із фракції у фракцію та продовживши повноваження діючого складу Верховної Ради. За словами представників парламентської меншості, такі зміни стануть кардинальними у системі ствердження української демократії. Натомість представники правлячої більшості наголошують, що формально нічого не змінилось і за подібним принципами парламентаризму існують всі європейські держави.
Прощавай, опозиціє!
Внесені зміни до регламенту не передбачають створення опозиційного уряду і право опозиції хоча б один день на тиждень формувати порядок денний. Логічно, що відтепер фракції БЮТ і "НУ-НС" не можуть навіть називатися опозицією.
«У Конституції 1996 року немає понять «коаліція» і «опозиція». Тому сьогодні в нашому парламенті немає опозиції, і не буде окремого дня, коли повинні розглядатися опозиційні проекти законів», — заявив голова фракції ПР Олександр Єфремов.
Він також додав, що враховуючи, що у нас немає опозиції, ті депутати, які не входять до більшості, можуть сформувати групи і працювати далі на цій основі. />
Представники уже «не опозиції» обурились, назвавши таке рішення намаганням влади повністю знищити альтернативну думку спочатку у виконавчих гілках влади, а згодом і в суспільстві загалом.
«В усіх країнах за для балансу влади існує опозиціє. Це дає змогу контролювати її, змушує нести відповідальність. Знищуючи опозицію в Україні, ПР намагається знищити свободу протестів, альтернативної думки, незгоди з рішенням влади», — запевнила ГолосUA депутат від фракції БЮТ Олена Шустік
За словами народного депутата від БЮТ Андрія Павловського, згідно з пропонованими змінами опозиція позбавляється права викликати міністрів на звіти і ставити їм запитання. «Крім того, втрачаються контролюючі функції парламентських комітетів, а їхній склад буде вибирати парламентська більшість, що знищить право опозиції працювати в парламентському комітеті. Таким чином, губляться взагалі права опозиції і сенс перебування нас у сесійній залі», — зазначив він.
У свою чергу, «більшовики» впевнені, що для опозиції відкривається зовсім інше поле діяльності. Так, за словами народного депутата від Партії регіонів Михайла Чечетова, опозиції не варто посипати голову попелом, а слід розуміти, що при парламентсько-президентській формі правління, в опозиції одні функції, а при президентсько-парламентської — зовсім інші. «Це не означає, що опозиції немає. У них є трибуна. З неї потрібно вести свою діяльність. Це трибуна Верховної Ради, народні трибуни, трибуни на площах», — зазначив депутат.
Варто зазначити, що називаючи скасування політреформи 2004 року наступом на демократію і топтанням Конституції, колишня опозиція все ж не здатна нічого змінити. Очікуваної підтримки суспільства вона наразі не отримує, відтак змушена боротися тими методами, які їй доступні.
«Це політичне, неправомірне рішення Конституційного Суду. Однак, на превеликий жаль, у нас така держава, де на замовлення можна отримати все, що завгодно», – наголосив депутат Анатолій Матвієнко. І водночас додав, що 2004-го конституційні зміни розбалансували систему влади і зробили її неефективною. «Те, що Конституцію треба змінювати, – правда. І те, що попередня влада спочатку розчулила, а потім розчавила віру в собі, – теж правда. Відтак у такій атмосфері, як виявилося, можна без будь-якого опору чинити неправомірні дії, чим Янукович і скористався. Але опір буде обов’язково. Думаю, люди це все бачать, головне – все це нині пояснювати. На превеликий жаль, із правового погляду ми нічого не можемо змінити. Можемо лише надалі не допустити подібного», – підсумував політик.
Політолог Володимир Фесенко наголошує, що опозиція не може домогтися якогось результату.
«Юридичних інструментів практично немає, а політичних… Якби в нас була потужна діюча опозиція, вона могла б використати норму, яку чітко прописано в Конституції 1996 року: якщо в парламенті немає 300 працюючих депутатів, то таку Раду можна розігнати. Але на сьогодні просто немає такої кількості народних обранців, які хотіли б самі позбутися своїх мандатів», – резюмував експерт.
Із зникненням опозиції повстає питання розподілення комітетів. Квоти розподілу посад голів комітетів і членів комітетів визначаються відтепер пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій до фактичної чисельності народних депутатів у порядку, встановленому Верховною Радою. Тобто, після набуття чинності змін, формуванням комітетів буде займатися парламент, хоча спочатку законопроектом пропонувалося, що голову комітету обирає Рада, а заступників і секретарів — сам комітет.
Однак, через подібне квотування, у формуванні комітетів можуть бути збої і похибки. Адже, згідно з новим Регламентом Верховної Ради, депутати отримали право переходити з фракції у фракцію. Також Регламент доповнюється статтею 59-1 «Депутатська група», в якій детально розписується порядок формування і реєстрацію депутатських груп, а також зазначається, що зареєстрована депутатська група має права депутатської фракції. У випадку виключення або виходу депутата з фракції, він стає позафракційним. Позафракційні депутати мають право формувати депутатські групи з мінімальною кількістю депутатів у них 15 чоловік.
Хто обиратиме Прем`єра?
Нововведення в регламенті торкнулись і питання призначення голови уряду. У законі передбачено, що подання Президента України про надання Верховною Радою згоди на призначення прем'єр-міністра України подається до Верховної Ради у письмовому вигляді і розглядається у Верховній Раді відповідно до Конституції, Законом «Про Кабінет міністрів України» і цим Регламентом.
Зокрема, депутати розглядають питання про надання згоди на призначення прем'єр-міністра не пізніше, ніж у п'ятиденний строк з дня внесення кандидатури глави уряду президентом. Кандидатура прем'єр-міністра України попередньо розглядається на засіданні комітету, який оголошує своє рішення не пізніше, ніж у чотириденний строк з дня внесення відповідного подання главою держави, а голосування за кандидата проходить у парламенті відкрито. Новий прем'єр вважається призначеним на посаду, якщо за нього проголосує більше половини депутатів від конституційного складу Ради. Кандидата на посаду прем'єр-міністра на пленарному засіданні Верховної Ради представляє президент, після чого новопризначений прем'єр-міністр виступає з доповіддю про основні напрямки майбутньої діяльності Кабміну і відповідає на запитання народних депутатів.
Політологи запевняють, що у прагненні утримати у вузді парламент, влада, спираючись на рішення Конституційного Суду, дала народним депутатам більше свободи.
Чого можна чекати від нардепів, які відразу перетворилися із заручників фракційної дисципліни у вільних політиків? Чи не досягне парламентська більшість, за результатами «відкриття шлюзів», 300 і більше чоловік вже завтра? Якщо вірити голові ВР Володимиру Литвину, то вже дуже скоро варто очікувати масового переходу окремих депутатів до фракції регіоналів, а значить — до складу більшості. «Я не виключаю, що найбільша фракція (Партії регіонів, — ред.) буде збільшуватися чисельно. Виходячи з того, що будуть різні мотивації — побути на стороні найсильнішого», — сказав Литвин.