Минулого тижня прем’єр-міністр Росії Володимир Путін на зустрічі з українським колегою Миколою Азаровим висунув несподівану пропозицію щодо об’єднання “Газпрому” і “Нафтогазу”. Прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков зазначив, що "Газпром" зацікавлений в об’єднанні з "Нафтогазом” , оскільки він "отримує гарантований маршрут для виконання своїх зобов’язань перед споживачами в Західній Європі". Натомість, заступник голови Адміністрації Президента України Ганна Герман наголосила, що питання об`єднання “Газпрому” і "Нафтогазу України” ще не обговорювалось і є лише ідеєю російської сторони. Поки політики визначаються з офіційними поясненнями, питання об’єднання нафтогазових монополістів викликало в Україні досить помітну реакцію.
Зокрема, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін вважає, що ця ідея є згубною для України, бо не відповідає національним інтересам. Адже на сьогодні російська сторона не відмовляється від будівництва обхідних газопроводів — ані Південного, ані Північного потоків. Якщо ці магістралі будуть збудовані, то, безумовно, українська газотранспортна мережа зазнає втрат. На думку експерта, поглинаючи український газовий сектор, Росія посилює власний. Оскільки, за міжнародним розподілом праці, Україна головним чином займалася транзитом природного газу. Росія таким чином наближається до кордонів країн Центральної та Східної Європи і зміцнює свій геополітичний вплив. Водночас він впевнений, що створення нафтогазової корпорації є цілком вірогідним. “Нагадаю, що українським законодавством заборонено будь-яке такого роду об’єднання, шляхом приватизації, концесії чи передачі в управління. Однак, розуміючи, що більшість у парламенті може змінити будь-який закон або цілу низку законів, можна думати, що це можливо у принципі”.
Разом із тим Володимир Саприкін підкреслив, що йому особисто не відомий подібний світовий досвід, коли чи то зливаються, чи то поглинаються державні газові сектори різних країн.
Дехто з експертів взагалі вважає пропозицію російського прем’єра невдалим “жартом”. Так її розцінив, зокрема, заступник директора науково-технічного Центру “Психея” Геннадій Рябцев. “На мій погляд ідея, яка була озвучена Володимиром Путіним під час його перемовин з Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим була висунута напівжартома. І ніхто ні в Україні, ні у Росії чи не сподівається, чи серйозно не розглядає можливість об’єднання двох нафтогазових монополістів сусідніх держав. Оскільки «Газпром» є основним донором російського бюджету, а «Нафтогаз» — основним донором українського бюджету, то будь-які розмови про їх об’єднання будуть автоматично означати, що десь буде об’єднано близько 8% бюджету України і Росії. Всерйоз розглядати таку перспективу неможливо, оскільки це буде свідчити про часткову втрату економічної незалежності двома країнами”.
Питання повинне викликати велике занепокоєння у суспільстві — переконаний директор енергетичних програм Центру “Номос” Михайло Гончар. На його думку, створення мегакорпорації є формою відчуження в України магістральних газо- і нафтопроводів. “Російська сторона не звертає увагу на українські закони, бо має особі української влади партнера, який за здешевлений газ готовий віддати все і вся. Тому вони ставлять питання про, по суті, поглинання, ні про яке об’єднання не йдеться. Бо це відповідає їх енергетичній стратегії, їхнім інтересам. Вони хочуть відновити технологічну, організаційну єдність систем магістральних газопроводів, яка існувала за часів Радянського Союзу”.
Економічний сенс такого поглинання для “Газпрому” — мінімізувати всі витрати на шляху російського газу від виробника, себто Росії, до споживача у країнах Європейського Союзу. Зробити це можна, знизивши тарифи на транзит і на зберігання газу. Тому у даному разі йдеться про інтереси російського монополіста, а не про український зиск, вважає Михайло Гончар.
Одним з головних аргументів російської сторони є гарантії наповнення української ГТС після добудови обхідних Південного і Північного потоків. “Росія не може припинити будівництво Півічного і Південного потоків. У нас немає визначеності щодо політичної влади в Україні, яка увесь час змінюється. Економічні процеси занадто залежать від політичних. Ми не хотіли будувати Північний і Південний потоки, віддаючи перевагу вкладанню грошей в українську газотранспортну систему. Однак після того, я до влади прийшли помаранчеві, вони, як відомо провалили цей проект і позбавили українську ГТС мільярдів російських, французьких, німецьких, італійських фнвестицій. Ці гроші уже пішли на будівництво газових потоків. Зараз Янукович намагається знову підтягти сюди інвестиції”, — зазначив російський політолог Сергій Марков. За його словами, створення такого роду корпорацій, що об’єднують видобуток, транспортування і продаж газу, є світовою тенденцією і дозволяє максимізувати прибутки. “Все мы живем в открытой глобальной экономике, и вынуждены действовать на больших глобальных открытых рынках. Для этого нужно обладать глобальной величиной. Именно поэтому сейчас тенденцией является укрупнение всех корпораций, при чем в пределах одной страны объединение проиходит не более порядка 20%. 80% происходит из разных стран. То есть, формирование крупных глобальных игроков — это тенденция времени. Только тот, кто смог стать крупным и глобальным, тот выживет. Тот, кто нет — будет подчинен другим. Рано или поздно, не братским “похлопыванием”, а будет принужден на коленях, этот бизнес все равно будет подчиненным
В іншому разі, за словами Сергія Маркова, українська ГТС ризикує перетворитися на купу металобрухту.