Материалы пресс-конференции лидера Компартии Украины Петра Симоненко на тему: "Новая формула цены на газ: гражданам — украинский газ, олигархам — российский", которая состоялась 21 декабря в информационном агентстве «ГолосUA»
Модератор — журналист Анна Штепура.
Анна Штепура: Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні ми проводимо конференцію на дуже важливу для України тему — це газова тема. І сьогодні гостем нашої студії є лідер Комуністичної партії України — Петро Симоненко.
Петре Миколайовичу, перше запитання до вас таке. Стосовно газових домовленостей чи недомовленостей президента Віктора Януковича з російськими колегами з приводу того, що він сказав про ціну на газ для України, яка може становити 250 доларів за тисячу кубометрів. Наскільки взагалі така ціна реальна, наскільки вона підйомна для нашої країни? І коли будуть завершені газові переговори? Оскільки Віктор Януковича знову ж таки сказав, що їх необхідно завершити до кінця поточного року. Як ви вважаєте?
Петро Симоненко: Вітаючи всіх вас, шановні журналісти, хотів би разом із вами спробувати знайти відповідь на ті болючі питання, які хвилюють сьогодні багатьох із нас із вами, простих людей. Бо справді, Новий рік починається зі старого, у першу чергу з тієї старої проблеми, яка хвилювала нас і в попередні роки, що буде з ціною на газ. А ціна на газ для кожного громадянина — це реальне життя. Це, в першу чергу, ті ж самі тарифи на житлово-комунальні послуги, якими вони будуть: чи будуть зменшуватися, чи зростати? Це ті ж самі ціни на продукти, це та ж сама інфляція, це черговий крок до зростання безробіття. Тобто це питання, на яке треба відповідати на державному рівні.
Стосовно того, коли треба було підписувати угоди. Як кажуть у народі — ще вчора треба було підписати, а точніше кілька років тому, й починати треба було якраз із визначення стратегічних, необхідних для держави питань. Тому, говорячи про сьогодення цієї проблеми, у першу чергу, хочу висловити нашу точку зору, комуністів, стосовно того, як треба вирішувати це питання.
У першу чергу, говорячи про енергетичний баланс нашої держави, потрібно зробити чіткі та перспективні розрахунки можливостей України щодо енергетичних ресурсів — це вугілля, це сланцевий газ, це той самий природний газ, нафта, буре вугілля — всього того, облік чого ми можемо зробити тут у нас в Україні, зробити певний прогноз і мати відповідь на запитання: якою кількістю енергетичних ресурсів може скористатися наша країна. Це перше і головне.
По-друге, для вирішення цієї проблеми дуже важливо, щоб ці природні ресурси, які забезпечують стратегічний напрямок енергетичної безпеки, були й мають бути під державним контролем. Іншого шляху просто немає. Бо залежність від приватного капіталу — це ліквідація енергетичної безпеки і ліквідація практично економічного та політичного суверенітету держави.
Таким чином, я ще раз хочу підкреслити, що головне, що треба сьогодні зробити — це чітко визначити потенціал, тобто баланс енергетичних можливостей нашої країни, яким він може бути. Ми можемо видобувати сьогодні понад сто мільйонів тонн вугілля, а це означає, що ми в повному обсязі можемо забезпечити свої підприємства твердим паливом і, в першу чергу, виходячи з інтересів наших громадян, перевести на тверде паливо ті ж самі котельні, а це означає, що ми забезпечуємо нормальні умови стосовно тарифної політики на теплові носії.
Далі, ми таким чином забезпечуємо за твердою ціною постачання енергетичного вугілля на теплові електростанції і тим самим забезпечуємо можливість і з боку держави контролювати та регулювати тарифи на електроенергію. Прибравши зі свердловин газових і нафтових тих, хто ними сьогодні володіє й практично розпоряджається, висмоктуючи все те, що у наших надрах знаходиться, в землі України, ми можемо повернути під державний контроль питання — скільки та в якому обсязі видобувається газу й на які потреби він іде.
І ось тут наша позиція полягає в тому, що український газ треба віддати простому українському громадянину, а олігархам українським постачати російський газ. І от тоді ми з вами одразу побачимо, хто і як може зробити, і хто на що здатний. Я ще раз нагадую, що потенціал України — це 20 мільярдів кубічних метрів газу, який ми можемо видобувати, повернути сьогодні шельф острова Зміїний, і розробку Чорноморського шельфу для того, щоб ми мали перспективу збільшення видобутку того ж самого газу.
А далі, ці двадцять мільярдів ми спрямовуємо на потреби українських громадян як побутовий газ, і таким чином ми стабілізуємо ціновий фактор, тобто тарифну політику. Нагадаю, у Полтаві ми видобуваємо тисячу кубічних метрів газу по двісті гривень. Сьогодні веде розмову Україна з Росією про можливі 416 доларів, помножили на вісім, ми з вами отримаємо скільки? Під чотири тисячі гривень за тисячу кубічних метрів. Так що для українських громадян вигідніше — за двісті гривень тисячу кубічних метрів газу купувати, чи за 416 доларів?
Тому я не випадково сказав, що комуністи сьогодні пропонують: газ українського видобутку — для простого українського громадянина, а українським олігархам — російський газ.
По-третє, коли ми говоримо про перспективу українсько-російських відносин, особливо в питаннях, які мають відношення до газу, то зрозуміло, що треба домовлятися. І тут я хочу, як і завжди, послідовно та принципово ще раз заявити про позицію комуністів — ми пропонуємо в першу чергу, укласти довгострокові договори на підставі взаємовигідної співпраці України та Росії. Це і спільна робота щодо видобутку енергоносіїв, і зрозуміло — їхнього використання та транспортування. Я переконаний, що той самий газотранспортний консорціум треба було створювати ще років десять тому для того, щоб Україна не стикалася з такими проблемами, як сьогодні ми маємо.
Які наслідки такої ситуації для нашої країни? Якщо газ по 416 доларів за тисячу кубічних метрів, то це означає, що практично буде зупинена робота всіх наших хімічних підприємств, які виробляють мінеральні добрива, не конкурентноздатною буде наша продукція як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому ринку. Дуже великі проблеми виникнуть у металургів, бо розігрівання металу на прокатних станах відбувається, у першу чергу, з використання того ж самого газу. Якщо будуть у нас ось такі витрати на газ, і ціна буде зростати, то для України це становитиме колосальну загрозу. Металургійний комплекс дає сьогодні державі 60 відсотків надходження валюти і сорок відсотків доходної частини нашого бюджету. Тобто перераховує в бюджет до сорока процентів.
Це і проблеми наших теплових електростанцій, у зв’язку з тим, що вони переведені на газ і переведення на тверде українське паливо вимагатиме від тих же урядовців сьогодні відновлювати збагачувальні фабрики, які були практично знищені, у нас залишилися одиниці збагачувальних фабрик. А те так зване вугілля, яке сьогодні видобувається, воно йде на використання практично як гірська маса, в якій тридцять відсотків породи. Й зрозуміло, що неможливо використовувати його в такому вигляді, коли ми говоримо про теплові електростанції.
Тому ми, комуністи, пропонуємо провадити державну політику в інтересах народу України. Тому для переговорного процесу треба зробити, перше — відсторонити олігархів від участі в переговорному процесі. Відсторонити олігархів, бо вони якраз використовують високу ціну на газ у своїх інтересах, це по-перше. По-друге, вони домовляються з тими самими олігархами в Росії після міждержавних певних угод стосовно того, за якою ціною, за якими схемами та через які структури надходить газ, і як вони продаватимуть його за кордон, а дельту поділять між собою. А страждає український народ.
І, по-третє, треба відсторонити сьогодні олігархів і від газотранспортної системи у нас тут в Україні. Ви знаєте, що практично сімдесят процентів облгазів належать одному олігарху в нашій країні і це призводить до того, що змішують той же російський газ із українським і за ціною не українського газу сьогодні сплачують за ту ж саму енергію наші споживачі. Це що стосується газових проблем.
І хочу ще й ще раз привернути вашу увагу, що ми будемо говорити про це, поки не змінимо систему чи політичну систему координат, у якій це все буде відбуватися, поки не відсторонимо олігархів від участі в цьому процесі. Для цього треба провадити й зрозумілу політику національних інтересів щодо приєднання до Митного союзу, щодо вступу України до Єдиного економічного простору, щодо приєднання до процесу переговорів участі України в Євразійській економічній комісії. І для цього є всі підстави, й ті, хто з вас слідкує за інформацією, яку надають наші науковці, українські науковці, тоді ви знаєте, що минулого четверга в Україні за ініціативи народних депутатів відбувалася конференція, яка давала відповідь на питання, наскільки вигідна участь нашої країни в Митному союзі та Єдиному економічному просторі. Так ось у цій частині якраз резолюція цієї конференції однозначна — Україні треба терміново приєднуватися до Митного союзу, а таким чином і робити крок до Єдиного економічного простору.
Я ще хотів би вас проінформувати, шановні колеги, що ми будемо говорити про газ, будемо з вами говорити про тарифи, будемо говорити про безробіття й таке інше, ми будемо говорити про світову фінансову економічну кризу, але ми повинні дати відповідь на питання: як Україна, чи може захистити себе в цих умовах від наслідків такої світової кризи. Так ось ми, комуністи, сьогодні пропонуємо народу України свою інтелектуальну працю, працю багатьох спеціалістів, у першу чергу практиків, тих, хто розуміється на змінах у ринкових відносинах і в усьому тому, що відбулося в нашій країні, в якій пропонується сьогодні врахувати світовий досвід, досвід радянської доби, а також досвід виходу з кризи у попередні етапі кризи. Ми сьогодні запропонували антикризову програму як загальну програму для народу України. Це справді програма, яка дає відповіді на багато питань. Журналісти її отримали. Ми підготували для вас прес-реліз, який дає можливість побачити та відчути, як ці програмні положення нашої антикризової програми допомагають нашим громадянам.
Хотів би звернути вашу увагу, що коли ми готували цю програму, ми виходили з наступного: сьогодні, як у світі, так і в нашій державі економічна криза — проти цього ніхто не виступає. Ми сьогодні повинні звернути вашу увагу й на те, що дефіцит торговельного балансу вдвічі зріс відносно минулого року. Вдвічі зріс! А це означає те, що імпортується продукції значно більше, а експортується значно менше. Українського виробництва немає, завозиться все з-за кордону, знищуються наші продуктивні сили, декваліфікується робоча сила, втрачаємо основні фонди — все це якраз і знищує економічний суверенітет нашої держави. І це не просто якісь балачки чи страшилки з боку комуністів, це реалії, на які нам треба сьогодні не тільки звертати увагу, а вже у набат бити й криком кричати, що далі так не можна припускати та діяти в нашій державі.
По-друге, шановні колеги, коли ми говорили про розробку антикризової програми, тільки почали її розробляти, й коли вже вийшли на завершальний етап, то ми сьогодні з вами стикаємося ще з однією програмою: в державі реально соціальний дефолт, держава в особі урядовців відмовилася від виконання конституційних зобов’язань перед громадянами України. Проблеми різних категорій наших громадян чи це чорнобильці, чи афганці, чи діти війни, ветерани Великої Вітчизняної війни чи інші категорії, які мали за законом певні пільги та необхідну підтримку з боку держави, не мають сьогодні цієї підтримки. І соціальний дефолт це вже означає, що далі буде різко загострюватися соціальна напруженість в нашій державі.
Готуючи ось цей проект антикризової програми, а він зараз може розглядатися не як проект, а як готова антикризова програма, ми хотіли б звернути увагу на те, що зараз відбувається з бюджетним процесом. Проблема сьогодні пов’язана не тільки з невизначеністю ціни на газ російський, а проблема в тому, що бюджет України — як колоніальної країни. Бюджет нашої країни в останні роки не приймається без дозволу Міжнародного валютного фонду. А це означає, що зовнішні чинники мають прямий вплив на те, що повинна робити держава та органи влади тут безпосередньо. А це призводить до того, що посилюються зовнішні фактори тиску та залежності України. Ви бачите, до чого вже опускаються, зверніть увагу на ту декларацію, яку підписали на самміті «Україна — ЄС».
Шановні колеги, там же записано про політичний союз у межах Євросоюзу, там записано, що Україна погоджуючись з історією Європейського Союзу, приймає цю історію як свою. Так що нам сьогодні говорять, що ми, народ України, приймаємо фашизм як свій фашизм, який є частиною історії Європейського Союзу?! Там же багато й інших моментів записано, які якраз і свідчать, що наша країна таким чином сьогодні знаходиться під протекторатом зовнішніх чинників упливу. Це і той самий Міжнародний валютний фонд, це Європейський Союз, це проблема ціни на газ, це той же саміт, результати якого треба враховувати, щоб ми з вами не забували.
Безумовно, ми з вами повинні шукати й відповідь. Коли Компартія пропонує антикризову програму, то ми, в першу чергу, аналізували, а що уряд пропонує й чому потрібна інша антикризова програма. Так ось Кабінет Міністрів запропонував, і ви були свідками, коли Верховна Рада розглядала програму соціально-економічного розвитку нашої держави до 2014 року. У першому читанні вона прийнята, але зверніть увагу на те, які складові цієї програми. А складові цього документа в умовах кризи — це відмовитися від управління, це перша складові, і не контролювати й таким чином не планувати розвиток нашої держави.
Друга складова — це вільне ціноутворення. В умовах кризи це обов’язково буде призводити до інфляції, до різкого зростання цін, у тому числі й тарифів. Це і тотальна приватизація. А ви розумієте, що тотальна приватизація — це знищення основного потенціалу нашого економічного суверенітету. Це і скорочення закладів системи охорони здоров’я та освіти. Хіба з такою програмою можна погодитися та сприймати її як програму, яка дасть нам можливість вийти з кризи? Зрозуміло, що ні. Це все написано під диктовку Міжнародного валютного фонду, це якраз і свідчить про необхідність сьогодні зробити все для того, щоб змінити алгоритм виходу України з кризи. Бо це не вихід нашої країни з кризи, це тільки в могилу затягує Україну.
Далі. Наша програма. Вона враховує економічний досвід нашої країни, а це і програма, яку свого часу розробляв ще Ленін — Нова економічна політика, це й програма і виходу тоді на показники довоєнні, які були в Радянському Союзі, тобто відбудови нашої держави після Великої Вітчизняної війни. Це досвід Китаю та В’єтнаму, і це вже сучасна ситуація в Україні, яку ми вивчали. Й зрозуміло, запропонували для того, щоб вийти з цієї кризи, свою програму.
Перше й головне питання, яке ми ставили перед собою, — це допомога держави реальному сектору економіки. Не буде підтримки реального сектору економіки, то в умовах шаленої експансії закордонних товарів, в умовах, коли всі двері відчинені на економічний простір України, а наша країна не має можливості вийти на зовнішні ринки зі своєю продукцією, зрозуміло, що, в першу чергу, треба для української економіки повернути український ринок і підтримати українського вітчизняного виробника. Тут такі заходи пропонуються: це і повернення у державну власність базових галузей промисловості, це державна підтримка за допомогою кредитної політики, я ще раз наголошую, що ми такі пропозиції вносили, від трьох до п’яти процентів надавати кредити для наших виробників. Це визначення Верховною Радою, а я запропонував понад чотириста об’єктів у нас в Україні, господарюючих суб’єктів, яким буде надаватися першочергова фінансова допомога, там сотні тисяч людей працюють, а це реальна підтримка нашого сектору економіки.
Це і можливість, і необхідність переглянути співпрацю зі Світовою організацією торгівлі для того, щоб український ринок захищати в умовах кризи. Я переконаний, що ті заходи, які ми запропонували, а вони справді комплексні: це і проблеми, які пов’язані, в тому числі, і з тією з самою гуманітарною сферою, проблеми підтримки нашого агропромислового комплексу. І ви бачите, що наша позиція послідовна. Особливо на селі треба створити умови, щоб власник паю мав сьогодні державну підтримку. Ми запропонували такі напрямки підтримки.
Далі. Власний виробник вирощує врожаї у нас сьогодні, то він повинен мати державну підтримку в ціновій політиці, як ми реалізуємо продукцію, яку він вирощує й реалізується в нашій державі, так і на ту, яку він сам отримує від держави. Це проблема підтримки нашого машинобудівного комплексу, який створює техніку для нашого села, це проблеми й зовнішньої торгівлі.
Проблеми, які пов’язані з соціальними питаннями, — це безробіття. І зрозуміло, що ліквідувати безробіття неможливо в умовах, коли власністю володіють олігархи, і коли вони використовують як нічний сторож державні органи управління для того, щоб набивати власні кишені. Такого не може бути в державі! І я переконаний, що якраз наші заходи, які ми пропонуємо сьогодні щодо ліквідації безробіття, щодо впливу на рівень заробітної плати, щодо того, що треба посилити відповідальність роботодавців за несвоєчасну невиплату заробітної плати та запровадити в тому числі кримінальну відповідальність за те, що своєчасно не виплачують заробітну плату.
Ми пропонуємо, й це буде обов’язково реалізовано нами в проектах законів, які будуть наступними за цією антикризовою програмою. Ми вже сьогодні маємо перелік певних напрямків, вам передали, за якими ми зараз розробляємо такі антикризові закони. Частково ми вже вносили їх, але на той час депутати не підтримали ці проекти законів, тому ми вимушені, вже пройшов час, ще раз повернутися до них, враховуючи певні зміни, які відбулися, і запропонувати знову таки у цих напрямках нові редакції проектів законів для того, щоб вийти з кризи.
Тому, я ще раз підкреслюю, ми все пропонуємо для того, щоб справді змінити ситуації в Україні, створити умови для нормальної роботи реального сектору економіки, захистити наших громадян, і, зрозуміло, цьому буде сприяти й зовнішня політика. Ще раз хочу наголосити, зовнішня політика, на мій погляд, повинна давати відповідь якраз на ті питання, з якими стикається наш народ. Якщо сьогодні виникла проблема для українського товаровиробника… А дивно виглядає, коли деякі громадяни України, які беруть участь у переговорному процесі, заявляють, що, ось ми зараз робимо розрахунки, що буде з економікою України після першого січня 2012 року. Так 1 січня 2012 року, нагадую, через десять днів буде. Якщо ви зараз не зробили розрахунків, то що буде з українським виробником із тридцятьма процентами нашої продукції, яка реалізовувалася на території Росії, а зараз це Єдиний економічний простір, то на що ви здатні тоді? Для чого ви потрібні, коли ви не можете хоча б на один крок подивитися наперед і зробити те, що потрібно для нашої держави й нашого народу?
Тому, шановні, я закінчую вступне слово, яке поєднане з внутрішнім моїми переживаннями і болем за все те, що відбувається, і спрямоване на те, щоб ми з вами допомогли людям зрозуміти, що відбувається в державі, й що можна зробити, щоб такого більше не було.
(окончание будет).