Учасники Всеукраїнської акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци» цього разу її учасники ознайомились з трьома величними палацами Чернігівщини. Побудовані позаминулого сторіччя, ці німі свідки історії й донині вражають відвідувачів красою своєї архітектури.
Окраса гетьманської столиці
Першою зупинкою став відомий палац Кирила Розумовського в колишній гетьманській столиці – Батурині. Почав будувати цей прекрасний палац шотландський архітектор Чарльз Камерон. Однак після смерті графа Кирила Розумовського будівництво припинилося, адже його син Андрій переїхав до Відня. Замість нього тут залишався управитель. Саме він, за однією з версій, підпалив палац, аби приховати сліди своїх крадіжок.
У другій половині ХХ століття було здійснено кілька спроб реставрації цього палацу, але її так і не вдалося завершити. І лише на початку нового тисячоліття – у серпні 2009 року нарешті було закінчено масштабну відбудову цієї пам’ятки архітектури.
Під час реставрації будівлі інтер’єрну частину відтворювали за аналогами робіт Камерона в Павловську і Царському селі. Значну частину нинішньої картинної колекції Батурин отримав у подарунок від Львівської галереї. Тут постають портрети майже всіх українських гетьманів: Вишневецький, Дорошенко Конашевич-Сагайдачний, Хмельницький та багатьох інших. Відтворена й каплиця з дерев’яним іконостасом XVIII століття та частиною мощей Святої Варвари з Володимирського собору в Києві. Всього ж палац Розумовського налічує 55 кімнат, по яких відвідувачі неспішно можуть прогулятися, доторкнувшись до славної історії України… />
Залишки розкошів у Сокиринцях…
Іншим представником Чернігівщини в акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци» є палац Галаганів у селі Сокиринці, побудований у стилі класицизму ще у 1829 році архітектором Дубровським. В часи гетьмана Івана Скоропадського Сокиринці дісталися сімейству Галаганів. Цей козацький рід, який дав України не одного старшину запорізького війська, володів селом майже 200 років. У садибі Галаганів гостювали Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш, Микола Лисенко та багато інших видатних українських митців.
Будівля являє собою величний двоповерховий палац, увінчаний у центрі декоративною банею і прикрашений восьмиколонними портиками, у ХІХ столітті був культурним центром і окрасою Чернігівської землі. Окрім того, тут жив відомий український кобзар Остап Вересай, кімната-музей якого знаходиться нині у цьому палаці.
Цікаво, що з часів заснування, палац не зазнав жодної перебудови: вхідні двері, східці, колони, ліпнина і різьблення збереглися в ньому й до сьогодні. Щоправда, від багатства інтер’єру не залишилося й сліду, але варто відзначити, що в буремні часи революції і громадянської війни в 1917-1920 палац не був пограбований і завдяки місцевим жителям вцілів… На сьогодні палац Галаганів перебуває у користуванні аграрного ліцею і потребує суттєвої реконструкції.
Культурна Мекка України XIX ст.
Та найбільше під час мандрівки Чернігівщиною вразив Качанівський палац. Садиба була заснована відомим російським полководцем графом Румянцевим-Задунайським у 1781 році на основі палацового ансамблю парку дворянської садиби.
Ця окраса України розташована на південному сході Чернігівщини в Ічнянському районі на берегах річки Смош. Найбільш цікавим періодом в історії цього історико-культурний заповідника є ХІХ століття, коли ним володіли поміщики-меценати Тарновські. До них у гості приїжджали Микола Гоголь, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Михайло Глінка, Дмитро Яворницький та багато інших славетних митців, громадських і культурних діячів.
Свого розквіту Качанівка досягла в період правління Василя Тарновського. Розповідають, що в цього відомого поміщика-мецената було три пристрасті: садибний парк, колекціонування українських старожитностей і жінки. Все це потребувало значних фінансових затрат, тож згодом він банкрутує і вимушений продати улюблену садибу заможному цукрозаводчику Павлу Харитоненку.
Щодо останнього власника Качанівки, а точніше його доньки, збереглася красива легенда. Олена Харитоненко виходила заміж і її весілля було вельми розкішним – вся 400-метрова алея від палацу до садибної церкви була встелена цукром. Це символізувало солодке життя для молодих… До речі, минулого року до Дня незалежності центральна алея була відреставрована: по боках викладена сірими цеглинами, а в центрі – білими, що нагадує відвідувачам «цукрову» легенду. За словами директора Національного історико-культурного заповідника «Качанівка» Володимира Буренка, цього року багато молодят приїжджали до Качанівки, аби провести тут виїзну церемонію одруження та пройтися «солодкою» доріжкою. На щастя.
Та не лише молодят приваблює Качанівка. Туристам особливо влітку буде цікаво й приємно провести тут час, адже садиба має розкішний парк і великі ставки, де можна порибалити і поплавати. А потім відпочити в тіні старовинних дерев, яких тут вдосталь – площа парку сягає понад 540 га.
Водночас є в цього палацу й проблеми – наповнення експозицій інтер’єру. Адже в 1917 року Качанівка була розграбована, а з 1924 до 1933 року тут діяло дитяче містечко імені Воровського. Згодом на цьому місці діяли різні лікувально-оздоровчі заклади і лише в 1980-х роках садиба отримала статус історико-культурного заповідника “Качанівка”.
На переконання ініціатора проведення акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци», заступника Голови Верховної Ради Миколи Томенка, Чернігівщина – «це своєрідний край українських палаців, де зустрічалась, творила і проводила час фантастично велика кількість українських державних діячів, письменників, поетів і художників спільно з представниками російської еліти». У зв’язку з цим, на його думку, було б правильно відновити в цих місцях центр культурного українсько-російського діалогу. При цьому народний депутат зауважив, що головне в проведенні цієї Всеукраїнської акції є не лише представлення найкращих зразків палацової архітектури та оборонних споруд, але й своєрідна інвентаризація якомога більшої їх кількості незалежно від стану руйнації.