Позачергові вибори до Верховної Ради України стали полігоном, на якому обкатуються нові чорні політтехнології. Вони широко застосовуватимуться під час більш спокусливої для політиків виборчої кампанії – виборів до місцевих органів влади у жовтні 2014 року. У світлі проголошеної Президентом реформи децентралізації влади, яка декларує передачу на місця суттєвих повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами, встановити контроль над грошима місцевих громад вже стало основною метою старої — новоспеченої псевдо-політичної еліти.
Як казав класик, — часи змінюються, проте люди залишаються тими ж людьми. Сьогодні йде запекла боротьба за мандати народних обранців між представниками «злочинної влади Януковича», та так званої команди «нового покоління українських патріотів». Принаймні, ЗМІ та влада роблять все можливе для того, щоб в це повірили виборці. Насправді ж, не все так райдужно.
По-перше, владі не вдається переконати громадян у тому, що погіршення їхнього життя, яке все більш боляче відчувається кожного дня, є їхнім громадянським внеском у збереження суверенітету України, запорукою цілісності та подальшого економічно-соціального розвитку держави. Адже люди бачать, як сьогодні гинуть найкращі сини Вітчизни на Сході, проте не розуміють, за що вони гинуть, крім інтересів кучки олігархів, що узурпували владу під час так званої «Революції Гідності».
По-друге, люди втомилися від насильства, яке з кожним часом поширюється Україною. Так звана «сміттєва люстрація» у виконанні агресивних молодиків ультра націоналістичного толку, на тлі коливань Президента щодо підписання Закону «Про очищення влади», вселяє страх, адже над людьми знущаються, б’ють та принижують їхню гідність без суду та слідства. Хто дасть гарантію тому, що завтра озброєні молодики у балаклавах не увірвуться до будинку будь-кого, та не пограбують, не вб’ють тільки за те, що людина не поділяє ідеологію руйнування заради руйнування?! Або її просто не «замовить» сусід?
«Сьогодні українська громада дуже вразлива, — каже доктор політології, член Асоціації політтехнологів України Михайло Подгребинський. – Умови, в яких людина відчуває себе беззахисною, коли правоохоронні органи повністю деморалізовані, є найсприятливішими для того, щоб владу в Україні узурпували страшніші за Януковича, Ющенка, Кучму та Кравчука разом взятих диктатори».
За словами Подгребинського, вже сьогодні політики формують власні озброєні формування, цілі структури, проводять під час передвиборчої парламентської кампанії своєрідні навчання на міцність, щоб вже восени наступного року розпочати справжні бойові дії за встановлення контролю над грошима місцевих громад. Але, чи є це головною метою реформи децентралізації, про яку нам так гарно розповідають? Впевнений, що ні», — каже політолог.
За його словами, яскравий приклад можна побачити й в межах виборчого округу №102 на Кіровоградщині. Скуповуючи так звану «молоду поросль революції» немов виноградні грона, останні відверто зривають передвиборчі кампанії найбільш прохідних кандидатів.
«Візьміть, на приклад, пана Андрія Лавруся. Людина асоціює себе з новим обличчям влади, хоча з 2010 року є депутатом Олександрівської районної ради. Ви щось чули про цього депутата? Що він зробив для мешканців регіону? Правильно, ні чого. Проте, сьогодні майже усі кандидати округу скаржаться на те, що цей так званий «революціонер» поливає брудом кожного з них, горлає про необхідність «люстрації» та погрожує насильством. І це при тому, що сам Лаврусь, який начебто дуже піклується про солдатів української армії, і навіть збирає для бійців АТО гуманітарну допомогу, сховався за посвідченням кандидата у народні депутати Україні від призову на військову службу. Насправді ж, Лаврусь, як і багато інших, сьогодні відпрацьовують ступінь довіри олігархів та партійно-номенклатурних діячів, які були наближені до влади протягом усіх 23 років незалежності країни. Саме на їхню «революційну відданість» грошам та політично-адміністративним привілеям, сьогодні роблять ставки ті, хто продовжує грабувати нашу державу», — каже Подгребинський.
Політолог зазначив також, що під час наступних виборів до місцевих органів влади, найбільш прохідним кандидатом є Олександр Ковтун, місцевий мешканець. Як свідчать результати останніх соціологічних досліджень, за нього готові віддати свої голоси понад 12% виборців, тоді як за діючого кандидата районної ради пана Лавруся підтримають лише 5% респондентів. Отже, за словами Подгребинського, зовсім невипадково, що Лаврусь найбільш активно поливає брудом саме Ковтуна.
«Для Лавруся під час парламентської кампанії у пріоритеті є два головних завдання – сховатися за мандатом кандидата у народні депутати від призову до зони АТО та дискредитувати своїх основних конкурентів під час виборів до Обласної ради, за що, до речі, отримати ще й непогані гроші. Такі люди, як Лаврусь, що асоціюють себе в образі новоспечених Чигиварів, за гроші готові воювати з усіма, кого «замовлять» їхні господарі. Хіба ж це демократія? Хіба ж це Європейські цінності, заради яких на Майдані віддала життя «Небесна сотня» та продовжують гинути тисячі наших патріотів?», — запитує експерт.
На думку аналітика, сьогодні країні потрібні дієві та конструктивні реформатори, які відмовляться від мілітаристської риторики та зосередяться на суто економічних питаннях: відбудови промислового сектору, стабілізації фінансово-валютного ринку, відродження стабільності ринку банківських послуг, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, проведення реформи справедливого та прозорого розподілу надходжень між державним та місцевими бюджетами, підвищенні зарплат та пенсій, поновленні виплат матеріальних та грошових адресних допомог соціально вразливим верствам населення, тощо.
«Якщо виборці знов оберуть до нового складу Верховної Ради популістів та відвертих політичних наперсточників, на Україну чекають дуже складні часи. Залишиться лише молитися Богові, щоб наша країна не померла в прямому сенсі цього слова», — констатував політолог.