В Україні існує народна прикмета: якщо політики стали добрими – значить, наближаються вибори. Справді, щоразу учасники перегонів готові обіцяти громадянам золоті гори, аби тільки отримати бажану посаду. Тому зовсім не дивно, що більшість політичних гравців на час виборів переходять на ліві позиції. Більше того, вже неможливо визначити справжнє спрямування політиків, адже їх передвиборчі кампанії нагадують конкурс «Хто стане кращим популістом?». Воно, звичайно, було б добре, якби хоча б деякі передвиборчі обіцянки ще й виконувались. Однак, за оцінкою директора Європейського інституту інтеграції та розвитку, заступника секретаря РНБО Дмитра Видріна, наразі жодна політична партія в Україні не виконує своїх зобов`язань. «Я в Україні не знаю жодної партії чи блоку, яка виконала хоча б на 50% свої зобов`язання. Ми пам`ятаємо гасла, під якими йшли ці блоки, ми пам`ятаємо гасла про соціальну справедливість, про скасування депутатської недоторканості, пам`ятаємо гасла про підвищення пенсій та скорочення безробіття. Якщо партійні лідери думають, що у виборців коротка пам`ять то мені здається, що вони помиляються».
На думку експерта, за рівнем виконання своїх обіцянок всі вітчизняні партії знаходяться на одному рівні, причому це не рівень конкретної партії, але й рівень парламентських можливостей всіх партій. Як зауважив Дмитро Видрін, жодна партія не може вистрибнути з парламентських штанів, тобто, вона не може працювати краще, ніж працює парламент.
Із таким твердженням погодився політолог Валерій Бебик. На його думку, жодна з політичних партій, яка зараз перебуває в парламенті, не виконала своїх обіцянок. Тому по-справжньому послідовних представників влади знайти зараз вкрай важко. «Можна виокремити два види партійних програм: одна програма для виборців, а друга — для спонсорів. Ті програми, які для власних спонсорів — то вони виконуються переважно, вони ділять там, продають і так далі. А для виборців обіцянки — безумовно, вони лишаються обіцянками».
На думку фахівця, під час виборів політики обіцяють українцям манну небесну, а в результаті «забувають» про свої слова. Найяскравіші приклади політичної амнезії продемонстрували Партія регіонів, яка обіцяла зробити російську мову другою державною, а також Блок Юлії Тимошенко, який обіцяв українцям запровадити контрактну армію з 1 вересня минулого року. Окрім того, не останнє місце в виборчій пропаганді займали обіцянки щодо створення мільйонів робочих місць та виплати грошей радянського Ощадбанку.
Як стверджує народний депутат від «НУ-НС» Олесь Доній, політичні сили ставляться до своїх програм як до одноразових, і потім досить важко переконувати політиків, щоб вони дотримувались своїх обіцянок. «Зокрема, це стосується хитань і «НУ-НС», і БЮТ щодо коаліції, наприклад, з регіоналами, хоча перед тим була обіцянка під час дострокових виборів в коаліцію з регіоналами не вступати. Це, зокрема, стосується обіцянки БЮТ та особисто Юлії Тимошенко, що всі її представники голосуватимуть самостійно, а не будуть порушувати Конституцію». Щоправда, за словами Олеся Донія, деякі пункти влада почала впроваджувати. Для прикладу, «Наша Україна — Народна Самооборона» вписали-таки в свою програму боротьбу з зовнішньою рекламою алкоголю та тютюну, за що й було проголосовано.
У той же час, як зауважив директор Агенції соціальних комунікацій Сергій Білашко, проблема українських політиків полягає навіть не в тому, що вони не виконують своїх зобов`язань, а в тому, що вони не мають програм як таких. Зразком такого ставлення він вважає Партію регіонів, яка, за словами політолога, просто «презентувала набір побажань, які місцями суперечили одне одному». За словами політолога, «Регіони» активно виступали за державний статус російської мови та проти вступу до НАТО. Однак, навіть останнє твердження можна вважати виконаним лише частково. «Це можна вважати певною мірою виконаним, але в програмі Партії регіонів була вимога надати остаточну відповідь на це питання, тобто провести референдум і сказати: так чи ні. На сьогодні референдум не було проведено і ніякої відповіді Україна на це питання не дала».
За словами експерта, вимога про федералізацію також не була виконана. Так само не був реалізований проект щодо подвійного громадянства. Більше того, ані цей проект, ані проект щодо другої державної мови не були реалізовані у вигляді поправок до Конституції. Абсурдною, на думку Сергія Білашка, була обіцянка щодо підвищення мінімальної заробітної платні до 900 грн, адже ресурсів для цього немає і найближчі 2 роки не буде. У той же час, на його думку, подібна ситуація з невиконаними зобов`язаннями склалась у Блоці Юлії Тимошенко. «Відносно Блоку Юлії Тимошенко, то в них ніякої програми ніколи не було. Вони завжди використовували красиво запакований набір популістських обіцянок та лозунгів із серії «Весна переможе» чи «Справедливість є, за неї варто боротися». Проти такої програми важко щось заперечити».
У свою чергу, Дмитро Видрін виділив інший приклад непослідовності політиків, а саме обіцянки щодо скасування депутатської недоторканості. За його словами, з цього приводу точилося багато суперечок, але не було зроблено жодного кроку для реалізації такої програми. «Я пам`ятаю, що гаслами про депутатську недоторканість була заклеєна майже вся Україна. Я колись їхав з Києва до Черкас і нарахував 56 бордів, де нам обіцяли скасувати депутатську недоторканість. Я не бачив іншого гасла, яке б тиражувалось в такій кількості, тому мені здається. Що це було гасло, яке накрило всю Україну і яке було брутально невиконане».
Окреслюючи передвиборчу програму «Нашої України-Народної самооборони», політологи наголошують на внутрішніх суперечностях, а також на тому, що невдовзі після останніх виборів блок фактично розпався. Зокрема, Сергій Білашко зазначив: коментувати позицію «НУ-НС» не варто, адже «в межах цього конгломерату йшли одні партії під одними гаслами, а зараз при владі перебувають зовсім інші діячі». Не кращою виявилась ситуація із президентськими передвиборчими програмами. За словами експерта, під час президентських виборів дієві програми подали лише Анатолій Кінах та Наталія Вітренко, які не увійшли навіть у першу п`ятірку. «Реальні програми були тільки у кандидатів, які не увійшли навіть в п’ятірку і не мали шансів бути обраними. У серйозних кандидатів такої програми не було. Тому що надати таку програму – це взяти на себе серйозну відповідальність, до якої українські політики не звикли і якої вони принципово намагаються уникати».
Утім, іншої думки дотримується представник лівих сил, народний депутат від Комуністичної партії України Спиридон Кілінкаров. За його словами, партії, які перебувають при владі, повинні стовідсотково виконувати свої зобов`язання. Опозиційні ж партії мають менше можливостей, але так само повинні всіма силами намагатись втілювати свої обіцянки. Як зауважив депутат, навіть при тому, що Компартія України має лише 28 місць в парламенті, вона намагається просувати власні проекти. «В сьогоднішній ситуації, коли ми перебуваємо в опозиції, тим не менше, ті ідеї, які ми висуваємо, частково підтримуються нашими опонентами. Не тому, що вони їм подобаються, а тому, що вони сьогодні користуються попитом. Саме життя, економіка, ситуація змушують їх приймати такі рішення. Реалізовуючи наші програмні положення, ми використовуємо цю ситуацію і намагаємось досягти успіху для впровадження тих чи інших проектів закону».
Тим часом, політики вважають, що різкі зміни курсу ніяк не відобразяться на їхніх політичних рейтингах. Мовляв, люди і так голосуватимуть. Втім, експерти застерігають: суцільна непослідовність може призвести до зневіри громадян в народних обранцях. Як зауважив Валерій Бебик, першим дзвіночком зміни виборчих настроїв став програш БЮТу на тернопільських виборах. І якщо дрібні партії за невиконання обіцянок «вилетіли» з виборчого процесу, то великим варто задуматись, як довго вони зможуть утриматись на політичному Олімпі.