Незважаючи на доволі прохолодну погоду, кілька тисяч людей, за багаторічною традицією, прийшли у центр Києва для святкування Міжнародного дня солідарності трудящих – 1 травня. Останніми роками цей день як черговий привід заявити про себе використовують чимало політичних сил – як лівого, так і націоналістичного спрямування. Їх “прихильники” особливо й не приховують, що участь в таких акціях є небезкоштовною: за опитуванням кореспондента ГолосUA, цьогорічні тарифи за участь в акціях коливалися від 15 до 60 гривень – в залежності від заможності політичної сили-замовника. Виключення – Комуністична партія. Для її прибічників 1 травня – справжнє свято, яке не купується та не продається. А ще – привід заявити про свої права та висловити свої вимоги до влади.
Попри не дуже гарну погоду демонстранти почали сходитись ще з 9-ї години ранку. Це була переважно молодь, в чиїх руках поступово почали з’являтись прапори компартії.
До 10-ї години серед вже чималого натовпу вже можна було спостерігати й загартований часом електорат.
Об 11-й годині ранку до Майдану Незалежності з Маріїнського парку спустилась колона лівоцентриських сил на чолі із Блоком Натілії Вітренко. Перші сто чоловік, що очолювали колону більше всього нагадували радянське свято — в руках вони тримали кульки, а на обличчі сяяла посмішка.
Услід за ними йшли трохи серйозніші студенти.
Вже за 10 хвилин біля сцени КПУ зібрався чималий натовп — понад 5 тисяч чоловік.
Найактивніші учасники мітингу відкрито виступали проти Президента.
Через несприятливу погоду наймолодші учасники мітингу трохи змерзли і почали сумувати.
Справжні офіцери “колишніми” не бувають.
Першим привітав учасників лідер КПУ Петро Симоненко.
Петро Симоненко: «Режим робить все, щоб працюючі не змогли об’єднатись, і задіюючи різні механізми, намагається роз’єднати наш народ. Олігархи вносять розкол у промисловий пролетаріат. Вони намагаються залякувати наших робочих, і тому підтвердженням є зрадницьке єство у діях офіційних профсоюзів, котрі виконують на замовлення задачі великого капіталу. Їхня мета — не допустити об’єднання робочого классу та прогресивних політичних сил у боротьбі проти режиму».
До самої сцени пройти було майже неможливо.
Кульмінацією стало інсценоване «злиття» Президента з посади.
Неподалік від сцени розташувалась «Стіна правди», на якій бажаючі могли висловити все, що вони думають про владу.
Акція пройшла без інцидентів, проте міліція була напоготові.