Знамениті лондонські таксі – один з найбільш яскравих символів Англії – віднині буде випускати… Китай. Автомобільний завод “Manganese Bronze», який виготовляє транспортну гордість столиці Британії з 1948 року, вирішив перенести своє виробництво після обнародування фінансової звітності. За результатами минулого року, продаж впав на 7,3 млн. фунтів. Хоча така ситуація і прикро вразила британських громадян, однак варто відмітити, що це не єдиний приклад того, як західні виробники в пошуках зменшення витрат переносять виробництво в інші країни, що дозволяє знизити собівартість продукції.
Китай, Бангладеш, В’єтнам – тут тепер прописалися багато відомих європейських, американських та японських компаній. Перенесення виробництва в країни Південно-Східної Азії – загальносвітова тенденція. Але ажіотаж посилився під впливом кризи – попит на світових ринках впав і щоб вижити, багато компаній були змушені скорочувати витрати. Тільки до Китаю під час кризи своє виробництво перенесли близько сотні великих європейських компаній. Серед них виявилися як виробники побутової техніки і автомобілів, так і бренди преміум-сегменту. І не дарма, адже численні маркетингові дослідження в Китаї переконливо доводять, що навіть не зважаючи на складності з поставками з цієї країни і недосконалістю митного законодавства, перенесення виробництва в Китай економічно надзвичайно вигідне. />
Світом – у пошуках зиску
У кінці минулого року у Франції розгорівся серйозний скандал. Всьому причиною – рішення французького автовиробника “Renault» перенести своє виробництво до Туреччини. Ситуацію розв”язав уряд країни. Кабінет міністрів Франції, який володіє 15 відсотками акцій підприємства, виступив категорично проти ініціатив компанії.
До речі, найбільш розкішний пасажирський “Mercedes-Benz» – автобус “Travego» давно виробляється у Туреччині. Правда, самі німці про це намагаються не згадувати… Що тут скажеш, стереотипи – явище стійке. Людина, не обтяжена фінансовими проблемами, вибираючи, наприклад, між турецькою і німецькою марками, звичайно, обере друге. «Німецька якість»… «Німецький педантизм»…
У свою чергу, найбільш великий в світі виробник на ринку продуктів харчування і побутової хімії, британсько-нідерландська компанія “Unilever» торік оголосила про перенесення свого виробництва до Китаю. Китайський уряд приваблює інвесторів, пропонуючи їм, зокрема, податкові пільги при організації виробництва у певних регіонах країни. Так, уряд Китаю надає податкові пільги автомобілевиробникам, а також експортерам. Крім того, кількість податків у Китаї за рік, яку має сплати бізнес, становить 7. У той час, як в Росії це число – 11, у Туреччині – 15, у Таїланді – 23 і 32 — у В’єтнамі.
Прогалини в українському законодавстві
Якщо порівняти ці показники з українськими — розрив гігантський. В Україні, за даними міжнародних організацій, існує 147 видів різних податків і зборів для бізнесу. Крім того, при організації виробництва в Україні в інвесторів виникають серйозні труднощі із землевідведенням, а також із сертифікацією і ліцензуванням продукції – стверджують представники компаній. Як відзначає аналітичний департамент консалтингової компанії “SEOLA Group», важливим моментом, який може відлякати будь-яку іноземну компанію, є відсутність в Україні реальних державних гарантій захисту іноземних інвестицій і прав власності.
Не можна також забувати про одну з найбільш відомих «хвороб» України, знаної в усьому світі. За даними правозахисної організації “Transparency International», за минулий рік українські органи влади були визнані найбільш корумпованими серед усіх країн пострадянського простору. Такі показники викликають серйозне занепокоєння серед західних компаній, які могли б перенести своє виробництво в Україну.
Крім того, виробники-експортери можуть відчути на собі проблему неповернення ПДВ. За словами виконавчого директора Європейської Бізнес Асоціації Анни Дерев’янко, з подібною проблемою стикнулися понад 60 членів асоціації, заборгованість з ПДВ перед якими перевищує 1.5 млрд. грн.
Боротьба за інвестиції
Уряд КНР, наприклад, реально оцінює проблеми власної країни і вживає ефективні заходи для їх вирішення, забезпечує винятково сприятливі умови для іноземних виробників в Китаї. скажімо, у Південному Китаї вже створені промислові зони, причому, за оцінками експертів, парк верстатів там більш сучасний, ніж у США та Західній Європі. Потенційна продуктивність заводів Китаю втричі перевищує потребу населення всіх економічно розвинених країн разом узятих. Це створює ідеальні умови для розвитку виробництва у КНР.
Представники бізнесу в різних країнах борються за право залучити інвестиції саме в свій регіон, а також за дозвіл використовувати ці кошти. Коли у головному офісі на це дається дозвіл, ключовим моментом є питання комфортності країни. Тобто аналізується наявність сировини, податкова система, рівень заробітних плат, доступ до ресурсів в плані енергетики та води.
Україні також доводиться боротися за інвестиції в умовах загостреної конкуренції між країнами. І поки шанси України в цій боротьбі не покращуються. Так, під час опитування, проведеного дослідницьким центром “SEOLA Group Ideas Factory», керівники провідних світових інвестиційних компаній відзначили значне погіршення інвестиційного клімату в Україні і, як наслідок, мінімальну інвестиційну привабливість української економіки. За останні два роки міжнародні рейтингові агенції 7 разів знижували кредитні рейтинги України. Зрештою, сумна звістка для нас: Україна потрапила до десятки країн з найбільш високим ступенем кредитного ризику в світі.
Що далі?
Як вважає виконавчий директор Європейської бізнес асоціації Анна Дерев’янко, ситуацію можна покращити, якщо зробити кілька важливих кроків. «Визначальними, на нашу думку, був і залишається радикальний перегляд умов для інвестиційної діяльності та спрощення правил ведення бізнесу в Україні. Найкращим шляхом до цього є наближення українського законодавства до законодавства Європейського Союзу. У цьому контексті укладення угоди про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною є одним із найбільших кроків, який може зробити Україна для поліпшення свого інвестиційного та ділового клімату», — заявила вона в інтерв”ю кореспонденту ГолосUА. При цьому, на перше місце ставиться боротьба із корупцією. На думку експерта, «успішне проведення реформи державного управління забезпечить швидке здійснення інших реформ, зробить державний сектор менш схильним до корупції і бюрократизму та покращить імідж країни».
Не менш важливим кроком є реформа судової системи та земельна реформа. «Недостатньо розвинута законодавча база, що регулює земельні відносини в Україні, є однією з найбільш суттєвих перешкод для інвестування в нашу країну», — стверджує Анна Дерев’янко. Крім того, на ділову активність іноземних компаній в Україні впливають валютні коливання. Тому стабільна валюта – запорука інвестиційної привабливості. А причиною невдач є існуюча система митного оформлення і контролю в України.
За словами виконавчого директора асоціації, вона є забюрократизованою і створює як перешкоди для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, так і підґрунтя для можливих зловживань з боку чиновників. Для цього пропонується повний перехід на електронний документообіг як ефективний інструмент наближення наших стандартів до міжнародно визнаних. Крім того — прийняття нової редакції Митного кодексу України, гармонізованого з міжнародним законодавством (зокрема, Кіотською конвенцією, до якої Україна приєдналась у жовтні 2006 року) як спосіб вирішення проблем ускладнених митних процедур. Тобто, вихід є, але справа за малим – здійснити необхідні реформи, які приваблять іноземний бізнес на українську землю.