У 2011 році виповнюється 25 річниця сумнозвісної трагедії в Чорнобилі і 20 років Всеукраїнському референдуму про незалежність нашої держави, а отже і розвалу Радянського Союзу. З кожною зміною влади наша країна то віддалялася від Росії, то зближувалася з нею, але зрозуміло одне, що якою б не була політика влади, все ж сьогодні Російська Федерація та Україна – дві суверенні держави, які мають тісний історичний та культурний зв'язок, проте живуть окремо.
Тезу підтверджує хоча б останнє дослідження громадської думки компанії «Research and Branding Group», згідно з яким, на сьогодні половина українців розцінює ці двосторонні відносини як добросусідські. Політична еліта з роками змінюється, замість одних приходять інші, ледве встигнувши оговтатися від одного Союзу, ми вже рухаємося в бік Європейського, але людей перевчити новим традиціям важко.
Те ж дослідження показало, що 67% опитаних українців сприймають Росію як братню країну, дружню державу і стратегічного партнера і лише 23% респондентів кажуть, що Росія – звичайний сусід. Соціологи також зазначають, що якщо аналізувати різні вікові прошарки суспільства, можна дійти висновку, що українська молодь гірше ставиться до Росії, ніж люди старшої вікової групи. Соціолог Євген Копатько пов’язує таку різницю в оцінках з тим, що молодь «менше знає». «Люди старшої вікової групи більш лояльні до Росії, люди молодшої вікової групи, що народилися у незалежній Україні і вже голосували на виборах Президента та місцевих рад, дають більш нейтральну оцінку, оскільки менше знають», — пояснив він. Схожа ситуація спостерігається й на території Росії.
З подій у міждержавних відносинах за останній рік, першими у поле зору потрапляють «харківські угоди». Україна дала згоду на те, щоб Чорноморський флот Росії базувався у Севастополі до 2025 року, за що Кремль нам обіцяв «газові пільги». Політологи і досі сперечаються правильно зробив Віктор Янукович, погодившись на цю угоду, чи ні. Деякі навіть стверджують, що у провладному середовищі сьогодні починають розуміти, що згадані домовленості були помилкою. Перемивати кістки проблемі можна довго, проте якщо зробити аналіз діяльності першого року нової команди при владі, стає ясно, що «харківські угоди» стали чи не єдиним кроком у взаєминах між Україною та Росією. Той же Євген Копатько переконаний, що «усі можливості для покращення українсько-російських відносин сьогодні існують», проте у тому, що нічого не робиться, можна звинувачувати лише владу, причому владу обох країн.
Значний резонанс викликала заява російського прем”єра Володимира Путіна про роль Росії у Великій вітчизняній війні. Зокрема, і через неї не слід дивуватися, що на сьогоднішній день менше половини українців висловили позитивне ставлення до вищого керівництва російської держави. Дослідження «Research and Branding Group» показало, що до голови російського уряду в цілому позитивно ставляться 45% опитаних громадян нашої держави, до Президента РФ Дмитра Медведєва – 44%.
Втім, звинувачувати у відсутності толерантного ставлення до сусідів слід не лише російське керівництво. Варто згадати останній конфлікт довкола Бібліотеки української літератури у Москві. У ЗМІ щодня з’являлися повідомлення про нібито обшуки на території закладу, вилучення жорстких дисків з комп’ютерів, читацьких квитків і т.д. Однак в кінцевому результаті стало відомо, що її ніхто не закривав і бібліотека працює у звичному режимі. Тоді Президент України Віктор Янукович передав закладу особистий дарунок – подарункові видання українських авторів: Лесі Українки, Івана Франка, Миколи Гоголя, Миколи Костомарова, Максима Рильського та ін. Цікаво, якби не розгорнулося широке обговорення проблеми, глава держави згадав би про цю бібліотеку?
Згодом заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман в інтерв’ю одному з українських телеканалів заявила, що українська влада буде твердо наполягати перед російським керівництвом на тому, щоб українці в Росії «мали права». Конфлікт здійняв багато галасу, експерти стверджують, що офіційна Росія мала б вимагати від Ганни Герман пояснень: чию думку вона тоді озвучила — свою особисту чи Президента Віктора Януковича.
Минулого року 25 лютого новообраний Президент Віктор Янукович поклав руку на Пересопницьке Євангеліє та присягнув на вірність українському народу. Невдовзі виповниться річниця цієї події, а отже вже слід давати оцінку політиці нового керівництва, зокрема і міждержавній. Тим часом виходить, що за цей час на шляху до ефективного співробітництва з Росією було підписано лише «харківську угоду», решта подій – конфлікти, заяви та взаємні нарікання з обох боків. Імовірно, що ті, хто робить політику в обох країнах, забули, що «політика – це ділові рішення, а не багатослівні промови з приводу рішень».