Тимошенко — працьовита, Янукович — свій, стабільний та сильний, Яценюк — новий та молодий. Усі ці відпрацьовані «меседжі» нав»язливо намагаються втокмачити у голови пересічного українця знайомі за минулими виборами політтехнологи. І хоча кожен із кандидатів обрав для себе свій, найбільш підходящий імідж, різні вони тільки на перший погляд. Адже всіх їх об»єднує одне спільне бажання — отримати владу, а різними в них є лише способи досягнення цієї мети.
Політологи в один голос запевняють, що цьогорічна кампанія буде більш маркетинговою, вона скоріше буде насичена добре продуманими PR-ходами, ніж звичними нашому серцю — зустрічами з виборцями. Вони пояснюють це скороченою виборчою кампанією, а також холодною зимою, яку пообіцяли нам синоптики. Але це не всі, а скоріше за все — не основні причини зміни вектора кампаніі. Головною причиною є нещодавні вибори в США і перемога Барака Обами. Адже президентська кампанія в Америці — це один з найкращих прикладів добре продуманого та виваженого піару. Отже замість сусідських шаблонів братської Росії, українські політтехнологи мусять запозичити американські прийоми. І самі американці все більш агресивно атакують українське поле битви, відбираючи хлібні місця у вітчизняних та російських експертів, які вже звикли під час кожних виборів заробляти собі на нові квартири. Але як діятимуть американські прийоми в українському середовищі? Наскільки вони близькі слов»янському менталітету?
«В Україні буде така собі гламурна дискусія, на тему «Хто з ким спить»
Телебачення вже давно стало головною зброєю кандидатів. І чим ближче до «години ікс», тим частіше будуть з»являтися на екрані знайомі обличчя. Ця кампанія нарешті відкрила нашим політикам ще і можливості інтернету. Запозичивши закордонний досвід, вони кинулися створювати блоги. Не завжди вдало (приклад Яценюка), але все більш впевнено українські кандидати опановують цю нову для них можливість впливу на маси. /> Але, щоб не розповідали експерти, якими б закордонними прийомами не користувались, українці в першу чергу люблять видовища, скандали та плітки.
Українці втомились від політики, але не втрачають бажання подивитись на бійку або сварку вищих чинів і завжди знайдуть для цього час. Копирсатися в чужій білизні їм не набридне ніколи. І навіть така болюча та актуальна тема як криза може поступитись інший, більш цікавій пересічному українцю. «В Україні буде така собі гламурна дискусія на тему «Хто з ким спить», — стверджує директор «GMT Group» Анатолій Луценко. Тривалий час ця тема для українського політикуму була абсолютним табу і експерти переконані, що прийшов час діставати скелети з шаф.
Працьовита прем’єр одна з перших зрозуміла — люди втомилися від неї, від її бездоганної зачіски, від дорогого брендового одягу та «фальшивих» перлів. Тому майже вся її передвиборна реклама побудована за так званим принципом «мемів». Де є лише посилання на Тимошенко, але не має її самої.
Янукович навпаки, вирішив не винаходити велосипед, а піти натоптаною стежкою. Сильний політик на голубому тлі. Кожного почує, кожному допоможе, але не пояснює як само (можливо і сам не знає відповідей на почуті запитання, адже і досі плутає країни та угоди). І лише гарячу телефонну лінію можна було б із натяжкою назвати своєрідним “ноу хау”, якби воно було більш-менш ефективним. Але дозвонитися за цими телефонами майже неможливо. Це вже зрозумів Тигипко, який першим запропонував відповісти на численні запитання українців, це ще має зрозуміти Януковичу.
Молодий да швидкий Яценюк наробив багато галасу своєю незрозумілою передчасною кампанією. Тут думки експертів розділились. Наприклад, політолог Олексій Голобуцький вважає, що у того просто не було іншого виходу. Йому потрібно було чимось виділитись на фоні старих облич, потрібно було здивувати виборця. Але ефект здивування вже минув і залишається лише гадати, чим ще зможе здивувати нас молодий Арсеній?
А ось інший політолог — Тарас Березовець навпаки вважає, що Яценюк припустився великої помилки своєю, несприйнятою українцями агітацією. Йому насамперед потрібно було позиціонувати себе, як окремого від усіх, зовсім нового політика, як альтернативу всім іншим старим кандидатам. Натомість він, на думку політтехнолога, втратив цей шанс.
Ющенко: вже не Президент, але ще й не кандидат
Найбільш парадоксальною та неочікуваною фігурою на цих президентських перегонах буде нинішній Президент. На думку Олексія Голобуцького, парадоксальним в Ющенкові є те, що він — єдиний політик в Україні, який свято вірить у демократію, але при цьому не є демократом. До того ж Віктор Ющенко завжди був сам собі політтехнолог і тому спрогнозувати, якою буде його президентська кампанія не береться ніхто. Поки ми бачимо лише Ющенка — Президента, а ніяк не кандидата в Президенти. Можливо, йому зовсім не потрібні ніякі «меседжі» та іміджеві маски, в нього вже є частка «екс», і цього для нього може виявитися достатньо.
Напередодні офіційного старту кампанії політтехнологи багато говорять про те, якою ж саме вона буде. Але вперто мовчать про найцікавіший бік передвиборчої кампанії — чорний PR. Те, що він все-таки буде, ні в кого не викликає сумнівів. Але наскільки жорстокою буде гра?
У приватній розмові один з політтехнологів стверджував, що БЮТ і регіонали уклали негласну угоду про тимчасовий ненапад. А отже найближчим часом прямих «наїздів» на кандидатів не покажуть масовому глядачу. Але те, що такі ролики вже існують, експерт підтвердив. Наприклад, ролик, де йдеться про те, що в такому-то році Тимошенко пішла навчатись до школи, а Янукович у цей час зняв першу шапку. У такому-то році Тимошенко вступила до університету, а опонент отримав перший строк… Можливо, телеглядач і дійсно не побачить цього, але чим ближче до виборів, тим імовірніше, що схожі ролики знайдуть своє місце, якщо не на телебаченні, то в мережі інтернету.
PS. Яким переважно буде PR під час президентської кампанії — білим, сірим чи чорним, великого значення немає. Врешті решт 90 днів політичного забігу скінчаться, ролики забудуться, плакати полетять у смітник, а кожен українець залишиться сам на сам із собою і особистим вибором — за кого віддати свій голос. Як тут не помилитись? Але дивлячись на запеклу боротьбу згаданих вище кандидатів, закрадається думка: як можна не помилитись із вибором, коли вибору немає? За кого б не віддав свій голос українець: за Януковича чи за Тимошенко, він буде обирати не краще життя для себе, а лише людину, яка до наступних виборів буде давати накази і розподіляти портфелі, в тому числі і серед тих, хто цього разу програє.