За інформацією Фонду держмайна, в Україні приватизовано 123 026 об’єктів, з яких понад три чверті належали до комунальної форми власності, а інші – до державної. При цьому 66% – це структурні підрозділи підприємств, 30% – цілісні майнові комплекси підприємств, а решта 4% – об’єкти незавершеного будівництва. Процес приватизації майна підприємств, установ та організацій здійснювався в основному шляхом викупу. Зокрема, у цей спосіб за всі роки приватизації було придбано 52% об’єктів. Шляхом оренди з викупом було придбано 18% об’єктів, продажу на аукціоні – майже 15%, продажу акцій відкритих акціонерних товариств – 8,5%, продажу за комерційним конкурсом – приблизно 4,%.
Екс-голова Фонду Держмайна України, народний депутат від фракції “НУ-НС” Олександр Бондар вважає українську приватизацію єдиними справжніми реформами, що були проведені у країні. “Я вважаю, що це дуже складний процес був, дуже неоднозначний, але це єдині реформи, які були проведені на Україні. Якби були б ще якісь реформи — можна було би казати, що приватизація гірше чи краще проведена. А якщо це єдине, що вдалося зробити за всі роки незалежності, то я вважаю, що це велика перемога, і всі люди, які брали у цьому участь, повинні бути відзначені державними нагородами, а не паплюжитися на всіх каналах і у всіх газетах. Тому що, якби у нас зараз не була приватна власність у тих відсотках, які є, ми вже давно б зупинилися і вже давно перестали існувати як економічна держава”.
Олександр Бондар вважає, що приватизація — одне з головних завдань, яке стоїть зараз перед урядом та залишається єдиною можливістю для виконання соціальних зобов’язань нової влади, аби “закрити” дефіцит бюджету. На його думку, для вирішення проблем у економіці не треба брати кредити МВФ. У цьому році лише потрібно вибрати два-три стратегічних об’єкти, добре їх підготувати і прозоро, за великі гроші, продати — і всі питання будуть зняті “Чи здатна це зробити влада — я на сьогоднішній день відповіді не знаю. Я не чув ні від Президента, ні від Прем’єра, ні від виконувача обов’язків голови Фонду, яку саме приватизацію вони бачать”, — підкреслив Олександр Бондар.
Натомість, відомий економіст Олександр Пасхавер переконаний, що успіх приватизації залежить не від кольору влади, а винятково від того, чи вибудована владна вертикаль, від єдності різних гілок і представників влади, бо приватизація є перерозподілом власності. Якщо немає єдності влади, кожен підозрює іншого, що той розподіляє власність на свою користь і на користь своїх клієнтів, друзів чи соратників. Якщо існує єдина вертикаль влади — існує й єдність поглядів, яким чином і кому продати власність. Експерт переконаний, що ефективність української приватизації у 2010 році напряму залежить від цього. “Відповідь на запитання залежить від того, чи буде вибудувана єдина вертикаль влади чи ні. Схоже, що поки що немає суперечностей між представиками вищої влади. Це означає, що в них є можливість здійснювати приватизацію”.
Не менш важливими Олександр Пасхавер вважає чесність і прозорість приватизаційного процесу. На думку фахівця, адміністративний тиск за нової влади залишиться на попередньому рівні і все буде по-старому. “Найвищі особи у державі будуть разом вирішувати, кому продати те чи інше підприємство” — каже він. Водночас це не виключає випадків чесної приватизації, яка, на думку Олександра Пасхавера, матиме форму комбінації: десь будуть відкриті і чесні торги, а десь, на найбільш “критичних” підприємствах, найбільш дорогих та “апетитних”, питання вирішуватиметься на користь тих чи інших власників. Найголовніше ж, за словами експерта, те, що питання власності можуть стати “яблуком розбрату”, здатним порушити монолітність нової української влади. “Питання власності самі по собі настільки чутливі, що можуть викликати конфлікт у владі. Тобто, вони можуть стати причиною конфліктів, які потім перероджуються в політичні конфлікти”.
.