Небезпека нелегальної міграції якось аж надто втрачає значимість у період теперішніх політично-економічних катаклізмів в Україні. Проте питання залишається, і якраз під час кризи лише набуває масштабів. Зростання рівня безробіття в економічно нестабільних країнах штовхає громадян шукати кращої долі у державах зі «слабкими» кордонами і розхитаною нормативною базою у сфері міграційної політики.
Незаконна міграція завжди становила загрозу національній безпеці. Адже явище не обмежується пошуками “синього птаха”: значна частина нелегальних мігрантів – наркодилери та злочинці, які, в тому числі, займаються й торгівлею людьми. На сьогодні найбільшими загрозами міграції залишаються зростання рівня злочинності та інфекційних захворювань, збільшення міжетнічної напруженості та загроза соціальних конфліктів.
За даними Міністерства внутрішніх справ, у 2008 році зафіксовано 14,876 тис. мігрантів, які незаконно потрапили в Україну. Серед них більшість — громадяни країн СНД (наприклад, Росія — 2 тисячі 156 осіб у 2008 році, Азербайджан — 1 тисяча 783, Грузія — 1 тисяча 763 особи.), а також країн Азії — Китаю, Індії, Пакистану та Афганістану.
Натомість за звітами Державної прикордонної служби, минулого року працівниками виявлено 29,7 тис. незаконних мігрантів, з яких за незаконне перетинання кордону затримано 3,3 тис. осіб, що становить 11 відсотків від загальної кількості), за порушення правил перебування в Україні — понад 1,5 тис. осіб, а також близько 6 тис. іноземців та осіб без громадянства. При цьому у пропуску через державний кордон відмовлено 24,8 тис. осіб. Водночас помічник голови Державної прикордонної служби України Сергій Астахов радить поділяти незаконних мігрантів на дві категорії. Перша, за його словами, — це безпосередньо незаконні мігранти та потенційно незаконні мігранти, тобто ті, кого прикордонники відносять до цієї категорії після проведення співбесіди під час перетинання ними кордону в пунктах пропуску, або не пропускаються через очевидне порушення іноземцями українського законодавства. Плюс ті, кого затримують на зеленому кордоні безпосередньо під час незаконного його перетинання. Друга категорія іноземців — це ті, хто на законних підставах в’їжджають в Україну, а потім змінюють свій статус або порушують правила перебування на території України.
За даними МВС, рішення про департацію іноземних громадян минулого року було ухвалено щодо 14,334 тис. осіб. Це понад 96 відсотків незаконних мігрантів з числа тих, хто потрапив у поле зору правоохоронців. З них примусово видворено 2 тисячі 495 осіб. Цікаво, що депортація щорічно обходиться Україні в більш, ніж 3 млн. грн. — саме стільки закладено у держбюджеті на повернення іноземців в місця, з яких вони прибули.
Міграційна політика в Україні регулюється рядом законів (“Про імміграцію”, “Про громадянство” та ін.), а 15 січня 2008 року Верховною Радою України ратифіковано угоду із Європейським Співтовариством про реадмісію осіб. Цим документом визначено порядок повернення до України її громадян, які незаконно перебувають на території інших держав, та нелегальних мігрантів, які прибули в інші країни через територію нашої держави.
Окрім того, наразі у МВС працюють над новою редакцією закону «Про біженців». Заступник начальника відділу протидії незаконній міграції Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України Віктор Данилюк переконаний: закон має чимало прогалин, які дозволять «нелегалам» уникнути відповідальності. Проблемним питанням він назвав те, що іноземці, затримані за незаконне перебування, можуть зловживати процедурою на надання статусу біженця. Тобто якщо вони подають заяву на надання їм статусу біженця, вони проходять певну процедуру, яка може займати тривалий час. І за весь цей період правоохоронці не можуть вжити до них заходів щодо видворення. Згідно із нинішнім законом про біженців, якщо особа звернулась, то вважається, що вона на законних підставах перебуває в державі, і її змушені відпустити з місць утримання, тобто якщо вона перебуває у пункті тимчасового перебування і чекає примусового видворення, то її змушені відпустити. Позиція МВС полягає у тому, щоб людина перебувала в даних пунктах до завершення даної процедури. Якщо за її заявою було прийняте рішення надати статус, її відпустять, якщо ні, продовжать процедуру видворення.
Наразі в багатьох країнах триває відчайдушна боротьба з нелегальною міграцією. У Франції, наприклад, дозвіл на перебування в країні відтепер можуть отримати лише висококваліфіковані працівники, які вільно володіють французькою мовою. А в Італії, де незаконно проживає третина “нелегалів” усього світу (зокрема майже півмільйона українських заробітчан), подібний вид міграції визнано кримінальним злочином. Окрім того, з 2000 року досить жорсткі закони щодо іноземців ухвалили Іспанія, Нідерланди, Греція, Португалія, Канада, США та Німеччина. А тут для України приховується уже нова небезпека: зміцнюючи свої рубежі, ЄС тим самим підштовхує нелегалів шукати нові, прозоріші кордони. І Україна незабаром може перетворитися для “туристів-нелегалів” із пункту транзиту з Азії до Європи на пункт призначення.