Британська газета “The Times” стверджує, що проституція вже багато є однією з головних, так би мовити, “експортних статей” України.
Одна із дівчат, 19-тирічна Маша, яка трошки хиталася на своїх величезних підборах, визнала, що працювати в Україні навіть набридає: справжня робота чекає на них в Еміратах та Анталії, — пише видання. "Не треба обманювати ні себе, ні всіх довкола. Нас ніхто не тягне за волосся та не змушує до проституції. Ми самі із радістю користаємося із нагоди поїхати за кордон та заробити. Для нас це єдиний спосіб вижити", — наголосила Маша, показуючи в сторону порту та води і порівнюючи їх жартома із Статуєю Свободи.
Менш, ніж за 10 років після розпаду СРСР, Одесі вдалося перетворитися на один із головних центрів міжнародної секс-торгівлі. Умови для такої швидкої трансформації були більш ніж ідеальні. Гамірливий порт на Чорному морі став легкими воротами для всіх найбідніших верств України, Румунії та Молдови до Західної Європи та арабських держав. Торгівлі сприяла процвітаюча організована злочинність, корумпована від А до Я одеська міліція та ціла багато провінційних дівчат, які прагнули побачити світ та скористатися його можливостями.
Однак, наголошує автор, повії сьогодення не виношують тих наївних мрій, як колись їхні попередниці 90-х, через що нинішню проституцію набагато важче викорінити: вона /> поширюється все більше. "Журналісти постійно приїжджають до Одеси, питаючи та вимагаючи зустрітися із жертвами проституції та секс-трафіку", — розповідає заступник фонду «Віра, Надія, Любов» пані Костюк, яка надає допомогу одеським секс-працівницям. — " Вони хочуть зустрітися із чоловіками, сутенерами та маніпуляторами, які стоять за всім цим. Однак тепер все не так просто, як раніше".
Для початку, зазначається в публікації, в Одесі, де проживає близько 1-го млн людей, залишилося не так вже багато тих славнозвісних сутенерів, які були залучені до найбільш зловісних схем секс-трафіку. Лише не так давно, приміром в 2006-му році, однією із нарозповсюдженіших практик сутенерів було відрядження спеціальних скаутів виманювання дівчат до Одеси в основному за допомогою брехливих обіцянок знайти їм роботу за кордоном, наприклад танцівницею в Парижі чи офіціанткою в Дубаї, щоб згодом відібрати у них паспорти та змусити їх займатися проституцією.
Однак сьогодні всі ці зловісні схеми майже пішли у минуле: лише невеличкий відсоток дівчат досі змушують займатися проституцією. Більшість же робить це добровільно. "Вже нікого не здивуєш, якщо дівчина, частіше всього досвічена, сходить із літака, що прямує, наприклад, із Туреччини , вся покрита ювелірними виробами, золотом та в шубах, і прямує до свого міста", — розовідає Світлана Чернолуцкая, психолог, яка вже багато років надає консультації повіям. Зокрема, Світлана відшукує дівчат, що опинилися в тяжкому становищі та розповідає їм як можна заробити грошей, провернувши за кордоном декілька трюків.
Звичайно, зазначає автор, головною причиною, через яку українську дівчата прямують займатися проституцією в інших країнах — це загальна бідність та безвихідь, що лише посилися після того як світом поширилася фінасова криза, віднявши у багатьох роботу та добробут. Одразу ж з'явилася величезна кількість жінок-добровольців, які готові були прямувати за "мамочками" до великих міст Західної Європи та арабського світу, де секс-працівниць із пострадянського країн жартома називають "Наташами". В основному дівчата працюють на вулицях чи в холлі готелів до того, як вони повернуться чи їх депортують на батьківщину, аби через декілька тижнів знову відправити їх "за чотири моря" і так доти, доки дівчата не підуть на пенсію. "Те, що примусова проституція пішла у минуле, зокрема у Одесі, безумовно, турбує, адже, не дивлячись на те, що офіційно кількість жінок, залучених до секс-трафіку зменшилася, насправді їх стало ще більше. Просто тепер цей бізнес перетворився із примусового на добровільний. Навіть у найвіддаленіших куточках Східної Європи навряд чи є багато дівчат, які все ще марять наївними ідеями про справжні можливості на Заході, що не мають відношення так чи інакше до секс-послуг. Тепер головне питання — як боротися із цим явищем", — пише газета, додаючи, що деякі організація, такі як «Віра, Надія, Любов», вирішили боротися із секс-трафіком, надаючи допомогу потенційним жертвам проституції — втікачкам та наркоманкам.
Однак, наголошує видання, будь-яка боротьба із секс-трафіком — справа тяжка, зокрема, через те, що у багатьох сутенерш чудові відносини із місцевим керівництвом, яке забезпечує їм дах в обмін на щомісячну плату. "Проституція в Одесі — надзвичайно вигідний бізнес і боротися із ним важко і навіть небезпечно", — резюмує автор.
Підготувала Л. Дубенко