Лише на тому тижні Прем`єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила про співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями для залучення коштів на рекапіталізацію вітчизняних банківських установ. За її словами, Європейський банк реконструкції та розвитку готовий надати на це 500 млн. доларів. Діалог щодо залучення коштів Міжнародного валютного Фонду і Світового Банку поки що триває.
Відтак, з одного боку, уряд взяв під свій контроль Національний банк України через скасування постанови про призначення Володимира Стельмаха головою правління НБУ і поставивши виконувати його обов`язки більш лояльного Анатолія Шаповалова. Відповідно, в руках Прем`єр-міністра опинилися практично всі важелі монетарного контролю української банківської системи – через Нацбанк. При цьому такі традиційні заходи для утримання курсу як звичайний гривнедефіцит і календарний чинник (з 20 числа кожного місяця настає час платежів по ПДВ, що само собою призводить до подорожчання гривні) тепер не працюють. З 20 лютого ми чітко спостерігаємо «бичачий» тренд по долару і, відповідно, по всіх інших іноземних валютах.
Такі нацбанківські „ноу-хау”, як наприклад, листи до комерційних банків з вимогою тогувати доларом на міжбанку за середнім курсом, який встановив НБУ також не виправдали себе. Учасники ринку почали частково перекривати доларові позиції через евро. Відповідно, схоже на те, що деяка стабілізація курсу долара протягом січня-лютого (до 20 числа) досягалась більшою мірою за допомогою тиску на окремі банки через механізм рефінансування НБУ.
Рефінансування
Добравшись до НБУ, уряд відрізав українським банкам доступ до грошових ресурсів через рефінансування. Якщо в жовтні-грудні 2008 року завдяки цьому процесу НБУ надав комерційним банкам кошти на рівні 105,4 млрд гривень, то з початку 2009 року цей показник становить всього 8 млрд. гривень. Зараз комерційні банки проходять конкурс на додаткові 7 млрд. гривень.
Виникає запитання — де банкам брати необхідні кошти: рефінансування немає, материнські структури не дають нових кредитів, оскільки прагнуть оптимізувати свої видатки (банки з іноземним капіталом), вітчизняні промислові бізнес-групи самі не можуть виділяти кошти для своїх підконтрольних банків через посилення фінансового стану своїх підприємств. Єдине, що залишається робити вітчизняним банкам – це збільшення капіталізації за допомогою додаткової емісії власних акцій і подальшого їх продажу. При цьому банк отримає в своє розпорядження необхідні для стабільної роботи додаткові ресурси. Яскравим прикладом рекапіталізації може служити «Промінвестбанк», який частково викупили російський «Внєшекономбанк» і компанія «Slav Ag».
Продаж українських банків міжнародним структурам
Щоб рекапіталізувати українські банки, уряд шукає за кордоном ті 0,5-1,5 млрд. доларів, які потрібні для забезпечення сталої роботи банківської системи. У той же час в населення на руках є сума грошей на порядок більша. Виникає запитання: чи не краще було б шукати ресурси всередині країни?
Президента Центру ринкових реформ Володимир Лановий вважає, що сьогоднішня політика уряду щодо банківської системи повністю виправдовує себе. За його словами, передача права власності на частину активів банків Європейському банку реконструкції і розвитку є позитивним сигналом для європейських кредиторів. "Це значить, що ті кредитори, які давали нашим банкам валютні кредити, тепер зовсім по-іншому ставитимуться до української банківської системи: є свій європейський спостерігач, який стежить за менеджментом, якістю портфелів того або іншого банку та ін." — впевнений експерт. При цьому, він відзначає, що відразу це нічого не дасть, але на перспективу, зміна капіталізації банків дозволить зберегти ті кредити, які сьогодні відкликають іноземні банки.
Натомість, голова Інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан вважає, що сьогодні з боку уряду йдеться про план прихованої націоналізації банківської системи України. За його словами, „уряд просто хоче увійти до менеджменту цих банків, тому що вищезгадані світові організації не ставлять перед собою завдання отримувати прибутки через ведення банківської діяльності”. Так, на його думку, уряд зараз не зацікавлений показати суспільству реальний курс гривні до долару: „Уряд хоче досягти політично озвученого курсу у 6,5 гривень – це той курс, який би приніс колосальну популярність прем`єрові серед тих, хто брав валютні кредити. Відповідно, заходячи до керівництва банків, уряд має вирішити свою задачу: утримати курс на озвученому рівні або хоча б на рівні не менше 7,7 гривень за долар. Це той курс, який забезпечить голоси тих людей, які брали кредити” – вважає експерт. Відтак, за його словами, ті банки, які не потраплять під вплив уряду – просто не отримають доступу до ресурсів: „ зважаючи на те, що недовіра суспільства до банківської системи тільки наростає, люди не несуть депозити – такі банки лежатимуть „на боку”.
„Це просто покупка наших банків на шару… Це їх бізнес …ЕБРР, Світовий банк…” – стверджує фінансовий аналітик Ерік Найман. На його думку кошти від світових фінансових організацій будуть спрямовані в ті банки, які перебуватимуть на межі банкрутства: світові інвестори купують, наприклад, 50% акцій з додатковою емісією цих цінних паперів, таким чином капіталізуючи банк. «Завдання-то єдине – всі заробляють. Тому вони дадуть гроші для того, щоб заробити тут. Тим більше ні ЄБРР, ні Світовий Банк не займаються цим бізнесом – вони не купують контрольні пакети акцій. Вони, як правило, купують блокуючі пакети акцій і потім дивляться, що тут в Україні відбувається. Звичайно, поставлять своїх спостерігачів, але завдання – узяти блокуючий пакет, може, навіть контрольний лише з тією метою, щоб заробити» — запевняє Ерік Найман
Відтак, чому наші можновладці не шукають кошти для допомоги банкам всередині країни? Очевидно, відновляти довіру до банківської системи зараз поки ще рано, адже не ухвалюється жодних практичних рішень на користь останньої. Парламент розглядає законопроекти, при яких повернення кредитів має відбуватися за „лояльним” курсом, при цьому вкладники банків залишаються ні з чим… Напевно, стабілізація ситуації в країні зараз просто не вигідна нашим можновладцям. Сьогодні рейтинг тієї або іншої партії чи окремого політичного діяча набагато дорожчий за непопулярні кроки для стабілізації вітчизняної економіки. Тому, на жаль, не виключено, що хаос в банківський системі триватиме й надалі.