Ще півроку тому кредит був звичним явищем, до якого пострадянська людина почала звикати і майже перестала боятись. Можливість мати автівку або квартиру, розпочати власну справу, здійснити грандіозний ремонт – це ті речі, на які можна було не чекати кілька років, а просто позичити в банку гроші і здійснити мрію. Це було не так давно…. Сьогодні ж для багатьох отримані кредити стали справжньою фінансовою катастрофою та приводом познайомитись з невідомою до того професією колектора.
В умовах глибокої економічної кризи у світі і в Україні, коли люди отримують меншу заробітну плату, а то і взагалі залишаються без роботи, а банки піднімають відсоткові ставки за вже виданими кредитами до того ж національна валюта знецінюється, кількість не виконаних або неналежно виконаних грошових зобовязань позичальників перед фінансовими установами різко збільшується. Це, в свою чергу, вивело на ринку послуг новий вид компаній — колекторських. Раніше самі банки "вибивали" гроші зі своїх раптово збіднілих клієнтів, але тепер, коли кількість таких суттєво збільшилася, цим займаються спеціалізовані фірми, «вибивання» боргів для яких є єдиною «виробничою» функцією.
Колекторська діяльність достатньо поширена за кордоном в економічно розвинутих країнах, а до нас вона прийшла порівняно недавно. Українське законодавство не містить такого поняття, як колекторна діяльність, тому в її організації можуть застосовуватись декілька варіантів оформлення відносин між кредитною організацією та колекторським агентством, регламентованих Цивільним та Господарським кодексами. Юридичні аспекти діяльності колекторського агентства включають в себе два необхідних фактори – це правильне оформлення повноважень агентства та його співробітників і обмеження у діях по відношенню до боржника. /> Об’єктивно кажучи, позичальникам простіше працювати з банкірами, а не з професійними «вибивальниками» боргів. З банком, якщо заздалегідь повідомити про можливі проблеми з оплатою, теоретично можна домовитися про якісь фінансові умови (відстрочення, згода перекредитування в іншому банку тощо), які б пом’якшували проблеми, що виникли. Тоді як розмова з «фахівцями» (особливо, якщо заборгованість вони ивкупили і вона вже належить їм) проходитиме значно складніше. Компанія-колектор не є фінансовою структурою, і для них повернення боргів – профільний вид бізнесу, і простір для маневру при спілкуванні з клієнтами украй обмежений. Тобто, найчастіше йдеться про повернення боргів у режимі «тут і зараз». З іншого боку, є одна перевага — банки продовжують нараховувати відсотки по боргу, тоді як колектори, що викупили заборгованість у банку, цього не роблять.
Юридично основна діяльність колекторних агентств є доволі стандартною, та включає у себе декілька етапів:
Перший етап – soft collection, коли за допомогою листування та телефонних розмов працівники агентства намагаються переконати боржника добровільно сплатити борг. Як свідчить практика, дуже часто боржники просто забувають сплатити борг або перебувають у тривалому відрядженні.
Другий етап – hard collection, коли безпосередньо з боржником ведуться переговори щодо таких шляхів розв’язання проблеми як відстрочка або реструктуризація боргу. Необхідним елементом цього етапу є письмова фіксація результатів переговорів та попередження боржника про можливість розв’язання всіх питань у судовому порядку.
Третій етап – legal collection, включає в себе подачу позовної заяви до суду, отримання судового рішення, а потім виконання його в добровільному порядку або за допомогою виконавчої служби.
Останній етап включає початок судової процедури стягнення боргу. Тобто компанія подає на боржника до суду, а фактичне виконання його рішення здійснює державна виконавча служба. У разі звернення до суду повернення боргу може розтягнутися на «термін» юридичної грамотності боржника, і може зайняти не один рік. Боржник просто може не мати в своєму розпорядженні необхідного майна або приховати його так, що він не числитиметься його власником. З кожним новим етапом тиск на боржника збільшується. Проте й "ефективність" очевидна. За словами колекторів, до 80% фактів повернення боргу вирішується на досудовому рівні.
Щодо винагороди за послуги колекторських агентств, існує два варіанти співпраці: коли таке агентство діє від імені кредитора на підставі договору доручення за певну винагороду. Розмір цієї винагороди може коливатися від 10% до 50% залежно від ризикованості боргу (враховуючи суму боргу, термін прострочення, наявність забезпечення кредиту тощо); і безпосередній викуп колекторською компанією заборгованості клієнта з метою подальшої автономної роботи.
Якою ж є юридична природа колекторних агентств? На якій підставі банки передають їм свої боргові зобов’язання? Міністр юстиції Микола Оніщук заявив, що діяльність колекторських фірм, які займаються збиранням боргів за дорученням банку, перебуває поза законом. "З моєї точки зору, як міністра юстиції, діяльність таких фірм перебуває поза законом, — заявив він. — По-перше, зазвичай, це сегмент фінансово-банківської діяльності і він має ліцензуватися. Відповідного законодавство, яке б регулювало діяльність таких колекторських фірм у нас немає. Друга обставина – є проблема, пов’язана з тим, що така колекторська фірма або особа, яка отримала від банку право вимоги і банк їй доручив, по суті, отримає доступ до інформації персонального характеру про особу".
Говорячи про останню обставину Микола Оніщук особливо наголосив, що "таку персональну інформацію можна збирати, отримувати і розпоряджатися лише тим установам, які прямо передбачені законом. У даному випадку, банк має таке право, але він таке право не може передати колекторській фірмі". До речі, це положення Міністерство юстиції вжереалізувало, скасувавши держреєстрацію норми ухвали правління Національного банку, згідно з якою банки могли передавати приватним особам і організаціям інформацію, яка містить банківську таємницю.
На заяву міністра юстиції зреагували генеральний директор Незалежного колекторського агентства Кирило Ципрівуз і генеральний директор компанії “X-point” Роман Кривошеєв, які готують позов до суду на Міністерство юстиції з вимогою визнати їхню законність. За словами колекторів, позиція міністра юстиції Миколи Оніщука про нелегітимність діяльності колекторських компаній не має ніякого підгрунття. «Ми здивовані заявою Мін’юсту, оскільки провадження щодо стягнення боргів перебуває в рамках правового поля», — зазначив Кирило Ципрівуз. «Мета цього позову — захистити ділову репутацію та у кінцевому рахунку спростувати ці заяви або детально вивчити питання і відповідно впровадити заходи з врегулювання колекторської діяльності», — наголосив він.
Міністр юстиції Микола Оніщук у свою чергу пообіцяв, що найближчим часом внесе пропозиції , щоб на законодавчому рівні заборонити діяльність колекторських фірм.
Кореспондент агенції поспілкувався з генеральним директором колекторської кампанії Verdikt Валерієм Светловим, аби з’ясувати як працюють колекторські агентства.
— Пане Валерію, як відомо два колекторських агентства хочуть оскаржити у суді заяви міністра юстиції Миколи Оніщука з приводу законності вашої роботи, яке ваше ставлення?
Валерій Светлов: Існує асоціація колекторських компаній в Україні. Великі компанії. До числа яких відноситься і моя компанія, організували Асоціацію учасників колекторського бізнесу України. Ті компанії, які входять в асоціацію, покривають близько 80-90% ринку. Особисто моя позиція збігається в цьому питанні з позицією асоціації — ми б хотіли відмежуватись від дрібних компаній, які вступають в конфлікти із законодавством, з владою та витрачають час на суперечки. Як профісійна компанія, хочу заявити, що ринок повернення боргів дійсності потребує законодавчої бази. Насправді кожна велика компанія — є ринковою, працює прозоро, згідно з діючим законодавством. Ми знаємо, як працювати цивілізовано, ми вже так працюємо, тому ми хочемо домогтись офіційної регламентації ринку колекторів. З свого боку, ми внесемо декілька пропозицій.
До речі, ми і раніше готували ці пропозиції та відправляли владі, але не були почуті. Цивілізовані компанії вже принесли в Україну цивілізовані правила цього бізнесу і хочуть це регламентувати. Асоціація колекторів буде звертатись до влади включити її в склад робочої групи, яка розробляє законодавство, оскільки нам є, що сказати. В Америці у 80 роках були прийняті норми цивілізованої роботи колекторів, в Європі це теж закріплено законом, тому ми готові адаптувати їх під Україну та працювати офіційно.
— Тобто, Ви вважаєте, що відсутність законодавства не дає підстав вважати колекторство вимаганням?
Валерій Светлов: За нашим даними, тіньовий сектор колекторського ринку складає більше 20%. Тобто, зараз серед фінансових установ є підвищений запит на колекторські послуги. На ринок виходять колекторські фірми одноденки, які не мають досвіду, не використовують цивілізованих методів, саме такі компанії і створюють проблеми. Колекторський ринок ділиться на дві групи — це великі цивілізовані компанії з західними підходами до практики та компанії дрібні, для яких це швидше підзаробіток. Зараз в Україні близько 60 компаній, які пов’язують себе з цим бізнесом, ті фірми, які є великими і входять в асоціацію не займаються вимаганням, але я не все було урегульовано законодавчо.
— З настанням кризи у вас побільшало клієнтів?
Валерій Светлов: Раніше банки декларували коофіцієнт проблемних кредитів 3-4%, коли один банк оголосив 7% це було великим здивуванням. Зараз всі банки декларують частку прострочки у кредитному портфелі 15-20%. Це свідчить про те, що в 5 разів виріс обсяг прострочки в банках.
У разі незгоди з доводами колекторів, позичальник має право висувати всі види юридичних заперечень. Аналогічно, боржник має право на компенсацію збитку в судовому порядку, якщо колектор перевищив свої повноваження. В цілому, можливі дії із захисту від колекторів обмежуються тільки рівнем юридичної грамотності самого боржника або його юристів. Щоб безпечно пережити «спілкування» з колекторами, насамперед потрібно зберігати спокій. Робота колектора полягає в тому, щоб тиском довести людину до «бажання» повернути кредит. Навіть найбезнадійніші кредити найчастіше повертаються і не факт, що через складне фінансове становище можна дозволяти заганяти себе в стрес.
При цьому не варто давати нездійсненних обіцянок («завтра все поверну»), оскільки все одно ніхто не повірить. Якщо фінансова ситуація боржника не дозволяє говорити про негайне повернення кредиту, то необхідно попросити про відстрочення повернення кредиту в межах одного місяця (більше чекати колектори часто не готові). Крім того, слід фіксувати всі дії колекторської компанії, які порушують права і/або завдають морального або матеріального збитку позичальникові.
У зв’язку з відсутністю профспілки із захисту несумліних боржників, всі проблеми лягають на самого позичальника. І вже краще вирішувати проблеми з банком, не уникаючи непередбачених обставин (сподіваючись на «якось воно буде»), ніж потім довго «спілкуватися» з колекторами, з їхнім розумінням «рамок закону».
Стягувачі боргів, без сумніву, збагатяться на кризі. «Попит на послуги колекторних компаній за останні два-три місяці виріс як мінімум удвічі, — підтверджує генеральний директор колекторної компанії «Європейське агентство з повернення боргів» Олександр Ільчук. — Якщо ще кілька місяців тому ми проводили з потенційними клієнтами по дві-три зустрічі за тиждень, то сьогодні дві-три за день».
За оцінками аналітиків агентства, загальний обсяг боргів, які належить вибивати колекторам, складає близько 2 млрд. грн, а до кінця 2008 року ця сума зросте до 2,2 млрд. грн. 85% неповернень припадає на кредити, видані фінансово-кредитними установами, які і є основними клієнтами колекторів.
Протягом останніх декількох років ринок кредитування зростав скаженими темпами: за 2006 рік кредитний портфель українських банків збільшився на 72%, в 2007-му — на 75%, за 9 місяців 2008-го — ще на 32%. За цей час відсоток проблемних кредитів збільшився, але не істотно — на 2–3 процентних пункти. Проте з початком фінансово-економічної кризи темпи зростання неплатежів за виданими кредитами прискорилися. За даними Міжнародного бюро кредитних історій, тільки в жовтні обсяг проблемних кредитів зріс на 1,5%. Неплатників вистачає як серед фізичних, так і серед юридичних осіб