“…І багато людей померли від води, /> бо вона стала гіркою.”
(Біблія, Книга Откровення 8:11)
За розрахунками незалежної міжнародної організації “Global Footprint Network”, після 21 серпня поточного року настав День надспоживання (Earth Overshoot Day). 22 серпня людство доторкнулося до природних запасів води, кисню, корисних копалин, які уже не можна буде відновити. Вперше норму споживання перевищили у 1986 році, й відтоді цей день повільно мігрує до початку року. У минулому році День надспоживання настав 25 вересня, за рік наблизився на один місяць. Схоже, що планета за допомогою кліматичних аномалій та природних катаклізмів намагається попередити нас про небезпеку. Натомість, людство відповідає бездіяльністю, гігантськими кроками наближаючись до втілення фантастичних пророцтв — втрати озонового шару атмосфери, вимушеного занурення цивілізації у земні надра та енергетичних війн.
Цікаво, що природа так побудувала свої відносини з людиною, що у певний час потрібні ресурси завжди знаходилися – стверджує професор Інституту землеробства Української академії аграрних наук, академік Європейської академії природничих наук Едуард Дегодюк. Якщо первісна людина обмежувалася лише дровами на розведення багаття, то, будь ласка — навколо ліс — було багаття. Потім настала доба кам’яного віку — у багатьох місцях знайшли поклади кремнію, його теж вистачило на той період розвитку. У мідний вік ресурсів теж вистачало, потім — бронзи та заліза. Та внаслідок вдосконалення відносин людини з природою і суспільних відносин апетити homo sapiens невпинно зростали.
Нині необхідністю стає відмова від соціальної філософії „суспільства споживання”, притаманної насамперед розвинутим країнам, та значне скорочення необов’язкових витрат. Однак саме розвинені та швидко зростаючі країни не поспішають взяти на себе відповідальність – адже ані США, ані Індія, ані Китай не є учасниками Кіотських протоколів, що обмежують шкідливі викиди у атмосферу. Перешкодою цьому є інерція мислення, конкуренція та прагнення до миттєвого збагачення. На думку Е. Дегодюка, “екологічні потуги” світу досі є несистемними і декларативними. “Менделєєв у свій час називав використання нафти “спалюванням ассигнацій”, але людство не пішло шляхом створення електромобілів. Зараз треба відмовитися від пального для двигунів внутрішнього згорання, але світові корпорації працюють так, що це важко втілити. Хоча наука довела, що замість пального можна використовувати воду і після повного циклу її використання знов отримувати воду”, — зазначив він.
За даними Римського клубу, відомі нині запаси корисних копалин будуть вичерпані протягом найближчих десятиріч. А використання природних ресурсів і чистота навколишнього середовища — це абсолютно взаємопов’язані речі. Недолугим господарюванням людина, як біологічний вид, може “вкоротити собі віку”, попереджають вчені. “З точки зору біології кожен вид — і слон, і мамонт, тигр чи мавпа, чи людина – мають свій «термін» життя. Скороченню цього терміну сприяє те, що людина не займається природоохоронною діяльністю, як це потрібно. І тому як будуть жити наші нащадки – це дуже велике питання”, — вважає голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Тому, на його думку, надважливою є зміна свідомості кожної окремої людини. Екологи радять дотримуватися елементарних речей – не витрачати воду даремо, інколи використати велосипед чи метро замість автомобіля, відмовитися від частого застосування пластику. Наголошують також на потребі відновлення потенціалу природних джерел, які при грамотному користуванні не вичерпаються: а саме — енергії сонця, вітру, припливів-відпливів.
В Україні ж екологія є наукою доволі “теоретичною”. Можливо, цьому сприяє те, що українські надра забезпечують нам дещо виграшне становище. Ми маємо лише 0,4% світової території і 5,4% — корисних копалин. Це величезні багатства, якими можна було би скористатися, натомість вони бездарно витрачаються. Тож для нас актуальною є загроза не стільки вичерпності природних багатств, скільки те, що внаслідок їх видобутку з надр вилучено таку кількість порід літосфери, яку можна порівняти із вилученим їх людством у планетарних масштабах. “У нас 26 мільярдів тонн вийнятих порід з надр Землі. Величезні терикони, величезні кар’єри. Все це добувалося так, що 10% корисної речовини бралося, а 90% відходів. Зараз про це треба думати”, — наголосив Е. Дегодюк.
Цю тезу підтримує й Володимир Борейко. За його словами, природні ресурси в Україні не закінчуються, а просто знищуються. Саме тому ми швидше вичерпуємо те, що належить наступним поколінням. “Скажімо, вода — основа життя, не закінчиться, вона буде отруєна шкідливими речовинами. І її не можна буде вживати ні для господарювання, ні для потреб людини. Вже є подібні приклади – у Європі це Рейн, а в Україні — Донецька область: у Кривому Торці не можна купатися, навіть жаб там немає. Можна сказати, що з одного боку, природні ресурси вичерпуються, а з іншого боку, – знищуються. Тобто, вони існують, але не є вже по суті ресурсами, непридатні для людських потреб”, — наголосив він. Екологічними справами повинно займатись насамперед керівництво держави – впевнений еколог. “На жаль, що один, що другий, що третій, що четвертий президенти цим не опікуються. І навіть якщо там щось перший почав, то інший це не доводить до кінця. Тому ми, на жаль, не маємо якихось екологічних перспектив, як держава”, — вважає Володимир Борейко.