Індустрія азартних ігор у світі є великим і прибутковим бізнесом. Обсяг світового ринку азартних розваг за 2007 рік, за оцінками консалтингової компанії GBGC, становив $74 млрд. А за результатами досліджень аудиторської фірми PricewaterhouseCoopers, доходи світової індустрії ігор сягнуть до кінця десятиріччя $114 млрд. Щорічне зростання оборотів цього бізнесу становитиме при цьому 7,2 %, а його розвиток здійснюватиметься за рахунок появи нових гральних точок і розширення існуючих підприємств в усіх регіонах.
Досить динамічно розвивається цей сектор і в Україні. На жаль, достовірна статистика ринку азартних ігор на сьогодні відсутня. Однак, за оцінками соціологів і маркетологів, легальний сектор ринку азартних ігор становив лише приблизно 40 %.
Епідемія ігроманії
Соціологи б’ють на сполох – після епідемії туберкульозу і СНІДу Україні загрожує епідемія ігроманії. Захоплення українців гральними автоматами перейшло вже всі межі – за даними соцопитувань, у сферу азартних ігор залучено до 20 % дорослого населення країни, котре витрачає на них понад $1 млрд. на рік! Окрім того ігроманія — це хвороба, яка дуже тяжко лікується. Вона має соціальну природу і характеризується декількома відтінками, — констатує психіатр Семен Глузман. «Для деяких громадян, які не можуть себе контролювати, це вже недуга. Звертатися за допомогою потрібно до професіональних психологів, залучати знайомих і родичів. Не йти до незнайомих людей по оголошенню». А в групі ризику серед потенційних ігроманів – чоловіки 25-30 років.
Такі наслідки не дивують, адже гральних «точок» в українських містах і селах за останні роки побільшало, як грибів після дощу. Зокрема, у столиці гральні автомати можна побачити на кожному кроці. Ці «салони» важко не помітити – яскраві вогні, приваблива реклама й обіцянки «миттєвого джекпоту» приваблюють багатьох, хто мріє про швидкий заробіток. Проте це лише мішура, і за за темними вікнами усіх цих «ігрових залів» (це робиться спеціально, щоб час летів непомітніше, адже коли гравець не бачить денного світла, він втрачає лік хвилинам, годинам, а іноді і дням) люди програють величезні гроші, а часто й останні…Причиною свавілля у сфері грального бізнесу та доступності «одноруких бандитів», донедавна навіть для дітей є, перш за все, відсутність реакції на це з боку влади. />
За оцінками фахівців, сьогодні державне регулювання грального бізнесу в Україні має дві основні вади. Це, насамперед, недосконалість регуляторної бази. Йдеться, зокрема, про відсутність єдиного закону, який повинен регулювати цю сферу. Що, у свою чергу, зумовлює подвійне ліцензування грального бізнесу – на національному та регіональному рівнях, що штучно ускладнює процедуру ліцензування й контролю діяльності суб’єктів грального бізнесу з боку держави.
Окрім того, в Україні відсутня єдина процедура отримання ліцензії, у тому числі і перелік продуманих ліцензійних умов, яким мають відповідати одержувачі ліцензії. А вже ухвалені ліцензійні умови (із 27 регіонів вони затверджені лише у восьми) помітно різняться на національному та регіональному рівнях, що провокує непорозуміння між учасниками ринку і регулюючими органами, судові розгляди і створює поле для зловживань і шахрайства.
Ще одна проблема, яку найчастіше називають експерти, – невиконання вже існуючих регуляторних норм. Так, правові колізії у сфері оподаткування грального бізнесу фактично унеможливили реалізацію спеціального режиму оподаткування гральних закладів, який існував до 2005 року. Реальний контроль за дотриманням ліцензійних умов залишається на вкрай низькому рівні, у тому числі через недостатні штрафні санкції за порушення регуляторного законодавства. Таким чином, є очевидним той факт, що існуюча система державного регулювання грального бізнесу не в змозі забезпечити цілі, котрі має виконувати держава: обмеження негативного впливу азартних ігор на суспільство та максимізація надходжень від грального бізнесу до бюджету.
У них і в нас...
Сьогодні у світовій практиці існують три моделі регулювання залежно від ставлення суспільства до азартних ігор: цілковита заборона азартних ігор, що характерно для країн із високим рівнем впливу релігії на життя суспільства (Іран, Ізраїль, Індонезія та ін.); часткова легалізація грального ринку, коли держава дозволяє лише деякі види азартних ігор, і при цьому територіально гральний бізнес може бути зосереджений у спеціальних гральних зонах (Росія, Казахстан) і повна легалізація грального бізнесу в рамках державного контролю азартних ігор (США, країни Європи).
В Україні за останні кілька років дуже багато говориться про шкоду від ігроманії та все більшої залежності населення від азартних ігор, проте реальних кроків майже не було зроблено (показове розбивання гральних автоматів столичним мером не рахується). Натомість у Києві, де гральний бізнес процвітає, сама влада заохочує людей до азартних ігор. Зокрема, по суботах на муніципальному телеканалі «Київ», який фінансується з міського бюджету, транслюються перегони на іподромі, які міська влада широко рекламує і закликає киян робити ставки…
.
„Гральні закони”
Поки що у Верховній Раді зареєстровано два законопроекти – урядовий та депутатський. Перший вже пройшов перше читання і пропонує легалізувати гральний бізнес, водночас прибравши «одноруких бандитів» за місто. Інший проект закону, поданий депутатами Григорієм Смітюхом та Валерієм Писаренком, передбачає повну заборону грального бізнесу. Розгляд цієї ініціативи заплановано на 14 травня цього року…
За словами Валерія Писаренка, якщо цей закон буде ухвалено, то вже з 1 січня 2010 року всі власники ігрових автоматів будуть зобов’язані закрити свої заклади, доки не буде встановлено, де саме буде створено так звані „гральні зони”. „Якщо протягом 3 місяців Кабінет Міністрів внесе, а парламент ухвалить законопроект про створення спеціальних гральних зон, то не буде проблем, щоб дати відстрочку на рік чи два, врегулювавши все сьогодні роботу гральних зон”, — зазначив він.
У зв’язку з цим варто нагадати, що ще в травні 2007 року народний депутат від Комуністичної партії України Катерина Самойлик пропонувала законодавчо врегулювати гральний бізнес, зокрема, в частині порядку випуску та розповсюдження лотерей. У відповідному законопроекті, одним із авторів якого вона була, пропонувалося проводити лотереї в Україні на засадах державної монополії, а їх запровадження мало базуватися на принципах добровільності, соціальної спрямованості, гласності, рівності умов участі в лотереї, захисту інформації та попередньої сплати ставки. Окрім того, Міністерство фінансів мало ввести єдиний реєстр державних лотерей, запроваджених в Україні.
Альтернативним законопроектом «регіонала» Григорія Смітюха пропонувалося обмежити ігорний бізнес, «виселивши його за межі населених пунктів», або розташовувати ігорні заклади не менше ніж за 100 метрів від навчальних закладів. Депутат також запропонував створити не більше чотирьох зон в державі для ігорних закладів.
Проте тоді ці законопроекти Верховна Рада відхилила ще в першому читанні. Швидше за все, така ж доля спіткає й нові спроби врегулювати проблему…
Шкурка вичинки не вартує?
«Держава повинна бути зацікавлена в грамотному регулюванні грального бізнесу. Зараз у нашій країні на частку цієї галузі вже припадає близько 1 % бюджетних надходжень. І це не межа, оскільки в ідеалі гральний бізнес в Україні (з урахуванням реальних доходів у країні) здатний забезпечувати до 3 % доходів бюджету», — заявив президент Союзу підприємців грального бізнесу України Олександр Бойко. Він також висловився за проведення публічних парламентських слухань на тему регулювання діяльності грального бізнесу. «Зараз доцільно провести на цю тему публічні слухання в парламенті. Тільки такий підхід дозволить забезпечити прозорий і незаангажований процес формування нормативної бази, що регулює галузь. Інакше ми одержимо черговий лобістський закон», — вважає Бойко.
Три чверті грального бізнесу залишається «в тіні»,- зауважив народний депутат Валерій Писаренко. — «Держава може недоотримати від грального бізнесу мільярди гривень. Гральних залів працює приблизно 8 тисяч, а лише 2 тисячі з них має відповідні ліцензії і сплачують податки». Тому сьогодні Україна повинна створити ефективну модель державного регулювання грального бізнесу, яка спиралася б на світовий досвід регулювання ринку азартних ігор у різних країнах, особливо Євросоюзу, і водночас враховувала б національну, відмінну від інших країн, специфіку розвитку ринку. Цій темі й було присвячено дослідження «Гральний бізнес в Україні: розвиток ринку і державне регулювання», проведене Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій у 2008 році.
Експерти переконані. щоб створити ефективну систему регулювання грального бізнесу, необхідно для початку ухвалити базовий закон, який відобразив би принципові моменти держрегулювання цієї сфери. Законопроект № 3535 пропонує нову модель держрегулювання діяльності в гральному бізнесі, — вважає голова парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва, депутат Наталія Королевська. "Існуюча модель регулювання грального бізнесу не вирішує його основної проблеми — легалізації і усунення тіньових суб’єктів на даному ринку. За 17 років чиновники так і не удосконалили систему державного регулювання. І на сьогодні вона настільки застаріла, що легше створити нову модель, на що і спрямований даний законопроект", — відзначила Королевська. Вона переконана, що легалізовувати гральний бізнес на 100 відсотків не можна — жодна країна в світі цього не добилася. При цьому, відзначила депутат, інша крайність — запровадження заборони на даний бізнес — теж не обіцяє нічого хорошого. "Буде та ж ситуація, що і в Росії: повна тінізація, поява підпільної індустрії азартного бізнесу. Тому, мета комітету — ввести достатньо високий бар’єр входу на ринок і дуже жорстке державне регулювання".
За її словами, при доопрацюванні законопроекту Комітет в першу чергу ставить за мету максимально жорстко прописати комплекс заходів, спрямованих на соціальний захист українців, особливо молоді. "Гральний бізнес — це в першу чергу негативний і руйнівний соціальний вплив. Законом, ми в першу чергу обмежуємо розміщення гральних закладів, збільшуємо вартість ліцензій і патентів. В той же час, такі норми забезпечать додаткові надходження до бюджету, які такі необхідні країні", — підсумувала голова профільного комітету.
Зі свого боку, представник однієї з фірм, що входить до Української асоціації діячів грального бізнесу, Тетяна Щербань відкидає закиди ініціаторів законопроекту. Вона наполягає – ті, хто займається гральним бізнесом, перебувають під пильним оком податківців, сумлінно платять податки і неухильно дотримуються законів. «Якщо люди грають, то вони й будуть грати. Це справа добровільна. Якщо сховати цей бізнес у тінь – він піде в тінь. Ми не говоримо, що це добре. Але горілку пити та курити теж погано, але курять і п’ють».
Юрист Тетяна Монтян вважає ініціативи щодо заборони грального бізнесу популізмом, адже переконана — від такого бізнесу, особливо в кризові часи, ніхто не відмовиться. «Хіба повикидають конкурентів, тому що в людей грошей все менше, а прибутків хочеться отримувати на попередньому рівні. Ніхто не опубліковує скільки програють у гральних залах. У нормальних країнах все це виносять на територію, куди гарантовано не матимуть доступу діти».
На суперечливість ситуації із намаганнями врегулювати гральний бізнес законодавчо звернув увагу і народний депутат, голова підкомітету з питань відстежування впливу законів на показники бюджету Комітету Верховної Ради з питань бюджету, один з прихильників законопроекту з цієї проблематики Володимир Бондаренко, якому кореспондент агенції ГолосUA поставив кілька запитань.
— Пане Володимиру, яка зараз ситуація з гральним бізнесом в Україні?
-У людини природа заклала декілька рис, серед них і азарт. Ця риса буває різна, і коли людина соціалізувалась то, по-різному склались її традиції в тому числі і гральні. Наприклад – у Франції ви не знайдете жодного грального автомату, хоча азарт цієї нації загальновідомий і там понад 2000 іподромів і загальнодержавний тоталізатор робить величезний оборот коштів. Що таке коні у порівнянні з ігровими автоматами, що в нас є ? Це азарт, збагачений інтелектом, а не тупа гра! Можу пригадати власну мороку, коли своєму онуку ми придбали кролика, аби відірвати дитину від комп’ютерної гри. Звертаюсь до нього: Дмитрику, чому не бавишся з кроликом? А він мені: “Діду, то ж кролик не розмовляє, з ним не цікаво”, — і продовжує грати у гру.
Є ще інший закордонний приклад – Португалія. Там не має жодного грального бізнесу в містах і селах, оскільки в них є гральні зони за 30 кілометрів від населеного пункту, більше того для проходження у ігрові зали там потрібно продемонструвати свій паспорт і платоспроможність – тобто довести, що ти працюєш і маєш певну суму коштів. Людина, яка десь попалась на махінаціях або була помічена в злочині, не потрапить у Португалії в гральний бізнес. Те саме стосується і гравців, якщо людина задля втіхи виносить усе з дому і на це є скарга родичів – таку людину не пустять до автомату. У нас все набагато складніше і в цьому питанні справжній бардак.
— Які надходження цей бізнес приносить до держбюджету?
— Дехто стверджує, що це приносить великі прибутки від відрахувань. Але потрібно розуміти, що прибутки тотально приховуються, починаючи від великих салонів і завершуючи вуличними автоматами. Чи приносить це прибуток державі – це завдає надзвичайно великих морально-етичних збитків, які ведуть до виродження нації і усвідомлення, що можна грою, а не наукою та працею заробити на життя. Така думка нав’язується і в багатьох засобах масової інформації: ми бачимо нічні розіграші, лозунги «Ви виграєте і будете щасливі!” Усі лотереї, розіграші, автомати – це створення ілюзії легкої наживи, досягнення химерного результату, за яким насправді криється програш.
— То все таки — чи є якась конкретна цифра надходжень від ігрового бізнесу?
— Думаю, конкретних показників не може бути, тому що все це йде в місцевий бюджет. Цей збір, на жаль, повністю відданий на місцевий бюджет, тому, що місцевий рівень, як правило, нормально не фінансований, тому будь-яка можливість отримати гроші використовується і знімаються певні обмеження – розташування неподалік навчальних закладів, дитячих гуртків, танцювальних місць, підлаштування під ком’ютерні клуби. Для родини – це справжнє горе на рівні з алкоголізмом, коли людина не може себе зупинити, як справжній наркозалежний . Це теж збиток.
— Кому вигідно тримати бізнес в тому стані в якому він в Україні?
— Сьогодні є асоціація, досить добре організована, яка лобіює цей бізнес, і там є політики, які намагаються це підтримати, мотивуючи це необхідністю і прибутковістю. Вважаю – це не правильно та відстоюю думку, що в Україні це повинно бути заборонено.
В Україні колись було теж як і у Франції захоплення іподромами і ми мали їх 200 з лишком. Сьогодні їх 4 : Київський, реанімований «великим борцем з гральним бізнесом» Черновецьким, Харківський, Одеський, Дібрівський, який був організований на Полтавщині князем Федором Романом і який дав знаменитого коня Піона. Це красива азартна річ, де не виникає залежності і ніколи не програєш багато, не перетвориш на смисл життя, бо таке не часто відбувається. Зрештою, є ще шахи, стрибки з парашутом, змагання в спорті – це теж азарт, але без біди для суспільства.
— Що потрібно робити, аби позбавитись впливу цього явища?
— Гральні зони, про які я говорив, відсівають всіх, хто має проблеми із законом. Повна заборона потрібна негайно, а потім пошук варіанту, який би дав можливість відновити азартний тоталізатор в іншому руслі, про які я згадував – нешкідливі для нас з вами, для сім’ї, систему, яка тебе не роздягне і не зробить алкоголіком.
— Чи не виникне тіньовий бізнес при повній забороні?
Нелегальний гральний бізнес був завжди. Пригадую, коли у молодості приїжджав додому, а сусідки був син Іван, в якого я не міг виграти ані в карти, ані в шахи, вона полюбляла казати: "От, бачу Іван їде з повним крамом додому: килими, телевізор – значить виграв у преферанс, але завтра дивлюсь усе під чисту везе назад, ще й старе з дому, навіть каструлі тягне – значить сьогодні програв. І так кожен день". Тобто на початку воно буде намагатись знайти вихід. На початку треба забороняти тотально, а відновлювати системно і з підходом користі.
— Ви думаєте, закон підтримають у Верховній Раді?
— Гадаю, цей закон не ухвалять, бо надзвичайно лобійована ситуація, при наявності надзвичайно негативного ставлення у суспільстві до грального бізнесу — до сесійного залу воля суспільства доноситься в спотвореному вигляді
— Цей законопроект передбачає кримінальну відповідальність?
— Про кримінальну відповідальність можна говорити за незаконний гральний бізнес, а тут треба визначити, що це таке. Безумовно, всі нічні телеігри – це беззаконня, принаймні це моя думка, оскільки тут є обдурювання громадян за рахунок смс-голосування. Багато вважають, що гральний бізнес не важливе питання, з пакета так званих непопулярних.