Безконтрольний продаж ліків у сучасній Україні є шляхом до збагачення одних за рахунок вкорочування тривалості життя інших. Непомірні апетити українського фармацевтичного бізнесу, помножені на відсутність контролю з боку держави та самовпевненість пересічних громадян, утворюють, на додаток до впливу радіації, поганої екології і ГМО, «коктейль», який губить життя і здоров’я людей тут і зараз.
«Дайте мені… щось!»
Нещодавно у одній з аптек стала свідком такої «сценки»: жінка років 50-55 радилася з колегою по черзі про те, які препарати придбати, щоб підлікуватися після інтенсивного протиепідемічного вживання лимонів та часнику. Отримавши пораду, вона попросила продавця дати ще й ліки для шлунку, причому вказала відому назву. Тут я вже не могла не втрутитись, тому що жіночка збиралася придбати, не більш, не менш, як препарат для лікування… виразки шлунку. Ситуація, звісно, з розряду «і сміх, і гріх». Але бажання сміятися чомусь швидко зникає, коли думаєш про наслідки подібної обізнаності у терапевтичних питаннях.
Звісно, для виникнення такого небезпечного явища, як масове самолікування, існує декілька причин. Здається, настав час визнати остаточну «зношеність» системи охорони здоров’я, що залишилася у спадок від радянського минулого. Відсутні не тільки безплатні ліки, а й фахівці, які б за допомогою сучасних методів обстеження могли правильно встановити діагноз і призначили лише потрібне лікування. Однак люди продовжують хворіти. І в них просто не залишається іншого виходу, ніж лікуватися самим, якщо держава про це не дбає.
Розширення можливостей отримання інформації також сприяє росту самовпевненості. Один з інтернет-пошуковиків на слово «самолікування» миттєво запропонував «самолікування депресії, алкоголізму, неврозів, пиявками, простатиту, хламідіозу, флюсу, при хворобах жовчовивідних шляхів, молочниці, а також самолікування… алкоголем» — тільки “клікни” на потрібне.
Психологічні особливості українців, на які вказує, зокрема, відомий харківський лікар Євген Комаровський, а саме домінуючий принцип «треба щось робити», шовхають громадян піти й купити те, що так наполегливо радять засоби масової інформації. Разом з необізнаністю, таке бажання діяти часто призводить до поганих наслідків, бо організм людини здатен витримати лише обмежену кількість експериментів. Можливо, примусить замислитися той факт, що за статистикою смертність від побічної дії ліків посідає нині почесне четверте місце (після серцево-судинних захворювань, неврології і онкології).
Кому це вигідно і потрібно?
Хотілося б окремо виділити найшкідливіший, на мою думку, вплив телевізійної реклами. Із розмаїття назв та дозувань вона, по суті, просто нав’язує непотрібне. Неодноразово помічала рекламну брехню особисто: наприклад, ролик обіцяє «полегшення для шлунку» за допомогою препарату, який насправді до шлунку не має ніякого відношення — він у шлунку не діє, бо повинен мати захисну оболонку, яка розчиняється лише у кишковику — однак коштує недешево.
Нав’язлива і агресивна реклама стимулює немотивоване зростання продажу ліків і товарів медичного призначення, а вкупі з масовою істерією просто робить дива. Найяскравіше це релізувалося під час нещодавньої грипозної паніки. Перелякані насмерть українці, і, зізнаюся, і я серед них, вимели з аптек практично все. А коли роздивилися, з’ясувалося, що протигрипозні препарати мають сумнівну ефективність, бо є розробками приблизно 60-х років, оксолінову мазь можна сміливо замінити будь-якої олією, а «бажані» маски взагалі потрібно носити лише хворим.
Кандидат у Президенти України Петро Симоненко у одному з останніх інтерв’ю навів дані про те, що протягом двох тижнів паніки бізнесмени від фармації заробили колосальні гроші — близько 2 мільярдів доларів. “Аптечна мафія за 2 тижні собі у кишеню поклала 2 мільярди доларів. Коли я запропонував, а Верховна Рада ухвалила закон про мораторій на підвищення цін на аптечні ліки та лікарські засоби, Ющенко все зробив для аптечної мафії, наклавши вето на цей закон”, — заявив П. Симоненко.
Викинуті на вітер гроші українцям вже ніхто не поверне. Правда, рекламна «лавочка» незабаром може прикритися, якщо останні урядові ініціативи будуть втілені у життя. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко запропонувала заборонити рекламу ліків на ТБ, заявивши, що вважає її «неприпустимою». Однак при цьому наголосила, що урядової постанови для цього недостатньо, потрібне рішення на законодавчому рівні. А це означає, що все залежить від перемоги чи поразки парламентського фармацевтичного лоббі, до якого входять представники і «НУ-НСу», і регіонали, і бютівці.
Захистіть свою печінку самі
У розвинених країнах, зокрема у Великобританії, запроваджені національні освітні програми стосовно правильного використання ліків. Дітей, починаючи зі школи, потім у коледжі, вчать не приймати ліки «про всяк випадок». Їм роз’яснюється, що вжиті подібним чином антибіотики можуть не подіяти, коли будуть справді дуже потрібні. Збудник просто втратить до них чутливість і людина залишиться сам на сам з небезпекою ускладнень та більш тяжкого протікання хвороби.
Допоки Україна не переймається подібним програмами, — а зараз придбати без рецепта у аптеках можна практично усе: від аскорбінки до сильнодіючих засобів, — допомогти українцям може хоча б простий здоровий глузд. Фахівці радять без виняткової потреби не приймати лікарські препарати, не ставити самим собі діагноз, вимагати від фармацевта повної інформації про препарат, не купувати ліки тільки за порадами знайомих, уважно читати інструкцію, а головне – приймати ліки тільки за призначенням лікаря.