«Та ми до кінця не думали, що закриємо сесію Верховної Ради. Йшов зранку на роботу з думкою, що нічого там робити», – розповідав один з депутатів від БЮТ уже після закриття сесії, попиваючи каву у депутатській їдальні. Так вже, на жаль, повелось серед наших політиків, особливо за рік роботи 4 сесії 6 скликання, що ходили вони до сесійної зали із наперед визначеною думкою про те, що «робити там нічого»!
Все це було б смішним, коли б не було так сумно! Після довгих блокад, суперечок, образ та бійок Гімн України таки ознаменував закриття сесії Верховної Ради. Завершити її роботу і відправити парламентаріїв на канікули Голові Верховної Ради Володимиру Литвину допомогли депутати фракції БЮТ, які випередили депутатів від Партії регіонів і заблокували президію і трибуну. Та не дивлячись на оголошення офіційної перерви в роботі парламенту до 1 вересня, в Партії регіонів і БЮТ пообіцяли ініціювати позачергові засідання, щоб вирішити питання, не розглянуті під час сесії. Парадокс, але подія, яка мала стати завершенням, стала початком без кінця: депутати пішли на канікули без прийняття антикризових законів, без сотні вирішених питань, вкрай важливих для країни, та з вже традиційно нерозв’язаними політичними конфліктами. Закрили та роз’їхались на далекі острови, залишивши після себе багатообіцяюче «далі буде….».
Очевидно, що в фракції Партії регіонів, яка блокувала трибуну останні тижні, були на те вагомі мотиви — адже навряд чи таку активність "біло-блакитної" політсили можна пояснити всепоглинаючим прагненням зробити життя простих українців кращим, а гаманець — грубішим. На думку політолога, директора Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна Костя Бондаренка, чи не основним мотивом було створення приводу для розпуску Верховної Ради президентом. Адже якби "регіони" змогли протримати трибуну у облозі тридцять днів і не дати спікерові почати засідання, в Віктора Ющенка з’явився б привід відправити парламент у відставку.
Звісно, у змові з Віктором Ющенком Віктора Януковича важко звинуватити, адже захоплені ідеєю виборів «біло-блакитні» зараз ідуть на домовленості лише заради вирішення тактичних питань. Їм з усіх, хто вже розпочав старт на президентських перегонах, найвигідніше дискредитувати парламент і на тлі другої хвилі економічної кризи — перемогти. Віктор Янукович узагалі заявив, що збирається перемогти в першому турі. Це, звичайно, зі сфери ненаукової фантастики, проте зрозуміло, які настрої панують у його штабі. Регіонали навіть до ідеї дострокового переобрання Верховної Ради охололи. Лідер заявив про це в характерній для нього двозначній манері: «Ми не ставимо перед собі за мету дострокові парламентські вибори, наша мета — якнайшвидше відсторонити цю команду від влади. Це можна зробити на президентських… і парламентських виборах». Більшість експертів зійшлася на тому, що Віктор Федорович говорив усе-таки про президентську кампанію, а парламент, так би мовити, — «це просто до слова». Тим паче що всі офіційні рішення партії стосуються тільки підготовки до виборів Президента.
Зрештою, до питання про Верховну Раду можна повернутися вже після січня, коли стане відоме ім’я майбутнього глави держави, і регіоналам буде зрозуміло, що їм вигідніше — розпустити парламент чи зберегти його в нинішньому вигляді. Можна, звичайно, згадувати, як регіонали, будучи при владі, намагалися не те що не збільшувати, а навіть скорочувати мінімум, яким вони і прикривали свою блокаду, або як іще недавно обвинувачували Юлію Тимошенко в шаленому популізмі й вимагали грошей не на зарплати, а на «інновації», яких простим громадянам у руку не покладеш, але які дуже доходні для окремих народних обранців. Можна навіть підраховувати, у скільки обходиться платникам податків кожен день «простою» Верховної Ради…але чи слід, бо, по-перш,е згадування нікому нічого не доведуть, а по-друге, подібний компромат є на кожну політичну силу. Недарма політолог Дмитро Видрін, підбиваючи підсумки роботи Верховно Ради наголосив, що парламент не зможе працювати у нормальному продуктивному режимі, поки буде у нинішьому складі . “На мій погляд, ця Верховна Рада не здатна працювати навіть у простому нормальному режимі. Відкриватися та закриватися вона може лише в режимі надзвичайних подій та ситуацій. Тому, мені здається, що доки вона буде існувати у такому складі, доти вона закриватиметься та відкриватиметься через блокування, бійки, образи та суперечки. Я не бачу механізму, рівня політичної культури, лідерів політичних фракцій, за яких вона могла б нормально працювати в нормальному режимі. Я гадаю, не слід мучити кота та тягнути його за хвіст, а йти на радикальні дії”, — сказав він.
Щоправда, є ще Президент Віктор Ющенко, якому теж “свербить» довести всім недієздатність не стільки самої Верховної Ради, як частини коаліції, яку облягає найвідоміша українська коса. Але для «вічного революціонера» це швидше дії за принципом «так не діставайся ж ти нікому!», адже з його рейтингами та рівнем народного розчарування – залишається лише позловтішатись або символічно здійснити сходження на Говерлу, як останню вершину свого політичного життя.
А всі уже давно на старті…
Зрозуміло, що подією номер один в українському політикумі є передчуття виборів, тому поки всі говорять про мир, справа рішуче йде до війни. Але головне — перспективи всіх кандидатів чи то на президентський чи на прем’єрський мандат стають не такими вже й очевидними. Реальними бачаться прогнози про президентсько-прем’єрські тандеми Тимошенко-Янукович, Янукович-Яценюк, Тимошенко-Яценюк, Янукович-Ющенко, Тимошенко-Симоненко і навіть зовсім фантастичний — Тимошенко-Ющенко. Все може бути, і нічого виключати не можна — навіть нищівної поразки тих, хто сьогодні значиться в народних фаворитах. Так само як і не можна виключати і того, що невідомості деяких домагалися спеціально, як у випадку із лідером комуністів Петром Симоненком, президентські перспективи якого, за оцінками багатьох експертів, замовчують навмисне. Адже в умовах відчутного полівіння електоральних симпатій, саме він може виявитися реальним суперником як сьогоднішніх ще-фаворитів, так і «вершків» соціологічних маніпуляцій (привіт Дмитру Табачнику!).
Під занавіс сесії ще одним учасником перегонів на виборах офіційно став Володимир Литвин. Він в останній день пленарної роботи парламенту взагалі дивував всіх довкола. Спершу «чудесно» зникнувши з свого, блокованого регіонами кабінету і з`явившись у сесійній залі, а потім уже після закриття оголосивши, нарешті, що вкотре йде рятувати Україну. Правда, ефекту інформаційного вибуху, на який, можливо, чекав Володимир Литвин, не вийшло. Журналістів більше цікавило, хто ж це бився в його кабінеті, чи справді, що в результаті цієї сутички когось з депутатів -«регіоналів» потягали за чуприну, а ще комусь порвали сорочку. Дещо розчарований, Литвин відмовився уточнювати ці подробиці і пішов до свого кабінету. Тепер Володимир Михайлович може грати в улюблену гру, удаючи із себе «нейтральну силу», яка — знову і знову — «потрібна країні» Щоправда у Володимира Литвина, судячи з усього його досвіду, поки що, це виходить з великими потугами.
Не відмітився в останні дні роботи Верховної Ради хіба що Арсеній Яценюк, але його обличчя і без парламентських сутичок стало частиною повсякденного життя мало не кожного пересічного українця. Перевтілившись у рекламно-віртуальний вимір молодий та амбітний екс-спікер, як і теперішній Голова Верховної Ради, теж не проти «виводити країну», наче Мойсей, подалі від бід та незгод. Романтично, але необіцяюче, адже «красивих» політиків з ознаками прозахідного спрямування ми вже мали і постпомаранчевий період працює не на їхню користь.
Результатом останнього робочого дня парламентаріїв стало дружне голосування за запропоновані їм проекти рішень. Верховна Рада дала добро на позику для реконструкції доріг в Міжнародного банку реконструкції та розвитку (за – 411 голосів) і проголосувала за відправку на повторне друге читання закону про рекапіталізацію банків (за – 399) і багатостраждального «прожитковомінімального» закону Михайла Папієва. Пізніше «регіонали» назвуть останнє голосування своєю перемогою: мовляв, повернення законопроекту на друге читання (а, по суті, відкладення його як мінімум до вересня) – це цілком позитивний результат, мало не тріумф «біло-блакитних». Виглядало, правда, це звітування про перемогу, як білий прапор з пастки.
Політичний сезон, який обіцяє стати найгарячішим якщо не в історії України, то за останні роки – точно вже розпочався, тому і закриття сесії Верховної Ради можна символічно назвати початком. Більшість депутатів і справді дістануть можливість перевести дух перед вирішальним ривком, проте їхнім лідерам спокій лише сниться – вже в серпні експерти радять чекати початок активної фази президентських кампаній всіх кандидатів, щоб у вересні Верховна Рада остаточно перетворилася на агітаційний майданчик всіх проти вся. І тут уже не має принципового значення чи будуть позачергові сесії чи ні. Як висловився політолог Віктор Мусіяка: «Вони миряться тимчасово для вирішення певних питань, а потім, восени, знову розбіжаться в конфліктах, сварках та звинуваченнях. Така наша влада, для повного щастя їм завжди необхідні вороги!»