Для загострення дебатів навколо профілактичних щеплень знову є підстави: за серпень у Запорізькій, Луганській областях та на Донеччині загинуло троє дітей. Їхні смерті за часом збіглися із вакцинацією.
Атака антивакцинаторів — постріл на упередження
Поки представники офіційної медицини розслідували випадки дитячих смертей, антивакцинатори зробили, принаймні, гучний постріл. Хоч би за кількістю представників засобів масової інформації, які просто не вмістилися у приміщення, де відбувалася прес-конференція “Ліги захисту громадянських прав”.
Першим взяв слово голова Ліги В’ячеслав Костилєв. Він заявив, що представники громадської організації закликають громадян України утриматись від профілактичних щеплень, як незаконних. За словами Костилєва, стаття 42 Закону «Про охорону здоров’я в Україні» забороняє проводити медичні втручання, якщо вони шкодять здоров’ю пацієнта, а профілактичні щеплення, переконаний він, впливають саме таким чином. Він також сказав, що “Ліга захисту громадянських прав” планує звернутися до депутатів Верховної Ради, найвищих посадовців із закликом припинити примусову вакцинацію населення, і що найважливіше, дітей, бо вважає, що наслідки щеплень можна порівняти з геноцидом.
Обгрунтовувати слова В’ячеслава Костилєва взялася виконавчий директор Асоціації гомеопатів України Зоя Дергачова. Вона повідомила, що профілактичні щеплення можуть завдати невиправної шкоди здоров’ю або навіть забрати життя дитини. Серед наслідків щеплень Зоя Дергачова згадала зміни у серцево-судинній, ендокринній, дихальній системах внаслідок підвищення проникності судин, лихоманку, судомний синдром, енцефалопатію, що виникають у перші часи після щеплення. За словами Дергачової, це — результат фармакологічної дії вакцини і у випадку із загибеллю чотиримісячного Олександра Бутка з Донеччини саме вони, на думку Дергачової, мали місце.
Антивакцинатор навела ще ряд шкідливих впливів вакцин. Серед таких — поствакцинальний інфекційний процес, що виникає при застосуванні живих послаблених вакцин; туморогенна дія (тобто, виникнення пухлин), аргументуючи це помолодшанням дитячої онкології. Також були названі активний вплив рекомбінантних (генно-інженерних) вакцин на генетичний апарат клітини, та використання у живих вакцинах штамів збудників, внаслідок чого зовнішнє середовище буде засмічуватися лабораторно створеними штамами.
Важко заперечувати й те, що все більша кількість батьків на власному досвіді знайомиться з алергічними проявами у дітей. Це пов’язано з великим вмістом у вакцинах алергізуючих субстанцій — білків, консервантів, сорбентів. Внаслідок цього розвиваються не тільки харчові, пилові та пилкові алергії, а ще й зростає кількість більш загрозливих аутоімунних захворювань, таких як ревматоїдний артрит чи аутоімунний тиреоідит. />
За словами Зої Дергачової, щеплення багатокомпонентними вакцинами призводять до гіперімунізації, тобто перенапруження імунітету, а у період, що безпосередньо настає за маніпуляцією, захист організму дитини слабшає, тому діти починають частіше хворіти.
Що сказати, докори доволі суворі. Якщо замислитися, і я, мати дев’ятирічної дитини, можу запідозрити щеплення у виникненні алергії, а потім і бронхіальної астми у сина. Однак аргументувала свої твердження пані Дергачова, спираючись на російського професора Медуніцину. Гомеопат не зазначила ім’я-по батькові російської колеги, тому мені прийшлося розшукувати ту в інтернеті, щоб ознайомитися з першоджерелом, лише за прізвищем. Можливо, тому, що праці професора Медуніциної ще не потрапили у всесвітнє павутиння, а, може, й від того, що в Росії є імунолог, академік, професор Микола Медуніцин, я його тезку не знайшла. Натомість, “Вікіпедія” розмістила інформацію про російського вірусолога, фахівця з вакцинології Галину Червонську, яка, справді, виступає за обмеження щеплень.
“Глуха оборона” офіційної медицини
Знайшла в одному з російських блогів таку думку: “Вакцинація задумувалася, як благе діло. Але прийшли талановиті менеджери й раціоналізатори… Й закрутилося”.
Отже, звіт Міністерства охорони здоров’я кількома годинами пізніше від нападу антивакцинаторів теж відбувся, і був схожий на… чи то захист, чи то виконання обов’язку перед власним сумлінням, державою і честю мундиру, чи й справді на спробу захистити ідею щеплення.
За відсутності вакцинацій населення лікарі не зможуть гарантувати захист громадян від існуючих нині інфекцій — таку заяву зробив перший заступник міністра охорони здоров’я України, головний санітарний лікар Олександр Біловол. Він також підкреслив, що імунізація є “обов’язковим, безповоротнім процесом”.
Жодний випадок смерті української дитини не має причинно-наслідкового зв’язку з вакцинацією, принаймні, він не встановлений, стверджувала директор Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України Раїса Моїсеєнко.
Педіатр аргументувала своє твердження так: “Сьогодні, коли у ЗМІ для пересічного громадянина пишуть, що був зв’язок смерті чи госпіталізації з вакцинацією дитини, хочу зауважити одне: на території України діти першого року життя отримують щеплення від десяти інфекцій. При цьому деякі щеплення робляться декілька разів. Тобто, діти постійно перебувають в процесі імунізації. Протягом року в Україні помирає 5 тисяч дітей першого року життя. Тобто, практично будь-який випадок смерті є за часом пов’язаний із щепленнями”.
За інформацією головного санітарного лікаря, показники реакцій на вакцинацію “Пентаксимом”, котрий отримав загиблий хлопчик з Донеччини, в Україні відповідають існуючій нормативній базі. Ця вакцина в Україні була зареєстрована в 2003 році і пройшла перереєстрацію в березні 2008 року. За цей період було вакциновано 490 тисяч 224 дитини. Він також відзначив, що “Пентаксим” використовується в США, Канаді, Японії, в країнах Європи, його виробництво відповідає міжнародним стандартам і має європейський сертифікат «GMP». Загалом, він зареєстрований в 92 країнах світу. Згідно з сучасними науковими даними, за весь час застосування “Пентаксиму” випадків раптової дитячої смерті не зареєстровано.
Лікарі стверджують, що однією з можливих причин того, що українські малюки гинуть у період після щеплень, є звернення з дуже великим запізненням за медичною допомогою за появи ускладнень. Тобто, наприклад, при виникненні судом або на 10-12 день після того, як у дитини розпочалися пронос та блювання. Раїса Моїсеєнко наголосила, що організм дитини першого року життя є такою собі свічечкою, яка може раптово спалахнути й миттєво згоріти, тому батьки мають бути вкрай пильні.
І вічне запитання — що робити?
Гадаю, держава повинна перестати захищатися, приховувати висновки комісій з розслідування ускладнень щеплень, натомість гідно піклуватися про здоров’я своїх громадян. Не відмовляти їм у можливості пройти обстеження перед щепленням, навіть, якщо воно коштує дорого.
Колишній міністр охорони здоров’я України Юрій Гайдаєв також звертає увагу на необхідність індивідуального і зваженого підходу до проблеми щеплень. “Щеплення дітям проводяться у всіх розвинених країнах, внаслідок чого рівень захворюваності на багато інфекційних хвороб або різко зменшився, або вони зникли взагалі. Приклад — натуральна віспа. Україна ж повністю позбавилася від такого страшного захворювання, як поліоміеліт. Вакцинація — це світова практика. Інше питання, що вона повинна проводитися суворо за показаннями, грамотно. Обов’язкове також використання якісної вакцини. Наприклад, згадайте щеплення проти кору та краснухи рік тому. Відомо, що вакцинувалися всі поголовно, навіть ті люди, які вже мали щеплення. Серед порушень було й те, що багато термодатчиків були зіпсовані. Організаційно ця вакцинація була проведена геть безграмотно і недбало, це моя точка зору. Але на запитання, чи потрібні щеплення взагалі, можу відповісти однозначно: безумовно, так”, — висловив переконання Юрій Гайдаєв.
Що ж робити “маленькій людині”, яка за сумісництвом є батьком або мамою, поки все так, як є нині? Займати активну життєву позицію — це беззаперечно. Не відмовлятися від щеплень під впливом паніки чи “сарафанного радіо”, бо наслідки перенесених інфекцій можуть скалічити життя вашим дітям. Але сто разів відміряти, доки відріжеш. Тобто, вивчати питання самим, користуючись всіма доступними джерелами, включаючи інтернет, медичну літературу, радитись з лікарями, до яких особисто ви маєте довіру. І ухвалити виважене рішення.