Власники дрібних та середніх банків сьогодні висловлюють занепокоєння тим, що Національний банк України активно допомагає в період кризи лише великим банкам. До такого висновку їх підштовхнуло, зокрема, і те, що на Всеукраїнську нараду комерційних банків, яка проходила минулого тижня під егідою Асоціації українських банків, не прибув жоден керівник великої установи.
За великих просив МВФ…
Також асоціація чомусь не запросила на цей захід представників Нацбанку. Вже потім стало зрозуміло – це було зроблено навмисно, бо на думку президента цієї організації Сергія Сугоняка, Національний банк вже давно та вперто не хоче чути і розуміти широкий загал фінансистів.
На думку фахівця, сьогодні головне фінансове відомство країни поділило банки на кілька груп. Це, зокрема, особливо привілейовані 17 крупних банків, які посідають перші позиції в рейтингах. Крім того, до групи менш, як він висловився, «наближених до корита» потрапили ще декілька фінустанов, які по суті є найбільшими із «середнячків». />
Привілеї таких банків полягають в тому, що, як стверджує керівник Асоціації банків, по-перше, до них чиновники НБУ та інших держустанов прислуховуються. По-друге, фактично Нацбанк приймає ті чи інші рішення, враховуючи інтереси далеко не всіх 180 банків, а лише 20-25 з них. Начебто, мотивом такого підходу є те, що на частку великих банків сьогодні припадає 64% активів всієї системи і акцентувати увагу на їх першочерговій підтримці рекомендував Міжнародний валютний фонд.
16 млрд. грн. для “особливих”?!
І справді, якщо поглянути на картину тендерів щодо підтримки ліквідності комбанків, то можна сказати, що в листопаді цього року НБУ видав 4,7 млрд. грн. всім фінустановам. Була ще сума – 16 млрд. грн., яка стоїть в так званій категорії «інші». Під ними і слід розуміти саме крупні банки, до яких у держави сьогодні хороше ставлення. До того ж, ставки, за якими НБУ надавав рефінансування «своїм» також є дуже «симпатичними» — вони практично жодного разу не перевищували 15%.
А у листопаді НБУ своєю постановою №367 взагалі унеможливив отримання оперативного рефінансування у випадку відтоку депозитів для банків, які не організовані у формі відкритих акціонерних товариств та сплачений капітал яких становить менше 500 млн. грн. Спеціалісти підрахували, що банків, яким НБУ за цією постановою може надавати гроші, ще недавно було лише 16.
Втім, виникає запитання: добре це чи погано? Якщо йдеться про злиття та поглинання дрібних та середніх банків, то що це означає для самих фінансових установ, бізнесу та простих громадян?
Для малих банків є малі підприємства
Але перш, ніж відповідати на це запитання наведу дуже цікаві дані, які можна «нарити» на сайті Нацбанку. Так, сьогодні НБУ стверджує, що саме банки, які живуть за рахунок іноземних вливань і на 50% належать закордонним компаніям, менше за інших втратили валютні резерви. Однак це не так. В жовтні цього року з країни «витекло» 3 млрд. доларів, з яких 2,3 млрд. доларів припадало саме на дочірні банки, материнське коріння яких знаходиться на Заході.
Як вважає директор Міжнародного банку комунікацій Костянтин Зивенко, Нацбанк повинен збагнути, що чим більше комерційних банків буде в Україні, тим у національного бізнесмена буде ширший вибір і доступ до кредитних ресурсів. «Певна річ, що треба допомагати в першу чергу крупним системним банкам, але й забувати про невеликі фінустанови не можна. Саме вони можуть кредитувати маленькі фірми, компанії, тому що вони ближче до простого бізнесмена, аніж великі фінустанови. Тим більше це стосується невеликих регіональних банків», — зазначає Костянтин Зивенко.
Щоправда, сьогодні на дрібний та середній бізнес в Україні припадає лише 5-7% щорічного ВВП. Однак європейські розвинені країни, навіть сусідня Польща на підприємствах малого та середнього бізнесу виробляють до 75% продукції. До такого поступово йде і Україна — і з цим важко сперечатися. А тим часом невеликі підприємства в цих країнах обслуговуються саме дрібними банками.
Як вважають деякі фахівці, невеликі банки слід стимулювати регуляторними актами державних органів влади, знижуючи норму резервування видачі їм кредитних ресурсів. Тоді саме через малі банки бізнес отримає кредити на розвиток реального сектору.
Паралелі проводити не можна
Дехто вважає, що проводити паралелі, як це часто роблять, між злиттям та поглинанням дрібних банків в Америці в період Великої депресії 1929-1933 років з нинішніми українськими реаліями, є недоречним. Так, федеральна банківська система США, по суті, була створена як недержавна (на відміну від України, де Нацбанк є державним, причому незалежним органом) – чотирма воротилами фінансового бізнесу тих часів. Для цих велетнів, як і ведеться, головним завданням було монополізувати ринок фінансів країни, підім”явши під себе дрібні банківські структури. Хоча, слід зазначити, що в Україні подібними функціями наділено й Нацбанк.
Підходити потрібно індивідуально
Головний аргумент тих, хто виступає проти допомоги маленьким банкам — це їх, так би мовити, в основному «кишеньковість», оскільки більшість невеликих фінансових установ є обслуговуючою ланкою різних компаній і фінансово-промислових груп.
Як вважає аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь, це завжди збільшує ризики існування такого банку. Так, якщо у підприємства або групи, яка обслуговує такі установи (або навпаки, тут вже немає чіткої різниці чи банк обслуговує підприємство, чи підприємство банк – все «закручене»), виникають певні проблеми, то банк завжди відчуває їх на собі і ризик його закриття є дуже великим.
Слід додати ще й таку деталь – є невеликі банки, які просто проганяють гроші фінансово-промислової групи чи крупної фірми і потім «зливають» їх в спокійне місце. Є й такі дрібні банки, які взагалі не мають жодного клієнта за депозитами та жодного за кредитами. Тут, як кажуть, в кожному випадку слід розбиратися окремо.
«Дрібні банки не обов’язково повинні бути поглиненими крупними фінустановами. Так, вони можуть просто злитися один з одним. До того ж, я думаю, що Нацбанку зовсім не потрібно, щоби збанкрутували всі дрібні банки і щоб потім їх викупили олігархи, які володіють великими фінустановами», — зазначає Олександр Жолудь.
Таким чином, напевно, сьогодні треба шукати індивідуальний підхід до кожного невеликого банку. Кому потрібно допомогти дешевими кредитами, кому треба злитися, ну а до діячів деяких потрібна, скажемо так, — окрема мірка.