Уряд ухвалив передати Національний заповідник “Софія Київська” у сферу управління Міністерства культури України. Чи виграє від такої рокіровки тисячолітня Софія, чи, навпаки, у чомусь втратить — це питання викликало активну дискусію у наукових і владних структурах. Але відповідь на нього може дати лише час, який розставить все на свої місця та допоможе виявити позитивні чи негативні сторони нового „опікунства” пам’ятки.
У проекті президентського указу, який передбачає передачу Національного заповідника “Софія Київська” Мінкульту, йдеться ще про 13-ть національних і державних заповідників, які наразі також підпорядковуються різним структурам. Це рішення не є лише сьогоденним — питання про необхідність вдосконалення існуючої управлінської структури у пам’яткоохоронній галузі, тобто про приведення усіх національних заповідників до єдиного центру управління, постало давно. За твердженням фахівців, Україна залишається на мапі Європи чи не єдиною державою, де сфера охорони культурної спадщини розпорошена між кількома відомствами (Мінкультури, Держкультурспадщини, Мінрегіонбуд, органами місцевого самоврядування), що викликає певні проблеми у вирішенні єдиного бачення розвитку і комплексних питань управління. Поділені між кількома відомствами наглядові, розпорядчі та дозвільні функції у сфері охорони культурної спадщини були головною перешкодою загального системного підходу та належної міжвідомчої координації. Зокрема, такою позицією керувалися урядовці, приймаючи рішення про упорядкування низки об’єктів охорони культурної спадщини під одним „дахом”.
Отже, очолює цей перелік Національний заповідник “Софія Київська”, який багато років був у підпорядкуванні Міністерства регіонального розвитку та будівництва, а тепер, як і більшість інших пам’яток культури, повинен відійти під юрисдикцію профільного міністерства. Слід зазначити, що в такій реорганізації були зацікавлені і в міжнародній організації ЮНЕСКО, експерти якої останнім часом досить ретельно й регулярно моніторять українські об’єкти охоронної спадщини.
Нагадаємо, що до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від Києва включено дві архітектурні пам’ятки – це Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами і Києво-Печерська Лавра, які об’єднані під одним номером. Саме це й викликало найбільше непорозуміння у міжнародних експертів, адже ці два об’єкти сприймаються міжнародною спільнотою, як одне ціле. На засіданні спільної комісії ЮНЕСКО/ІКОМОС неодноразово порушувалось питання про необхідність підпорядкувати обидві складові київського об’єкта всесвітньої культурної спадщини одному центру управління, що дозволило б нарешті запровадити системний підхід у справі їхнього функціонування і збереження.
„Йшлося про передачу в управління Міністерства культури всіх заповідників, якими керував Мінрегіонбуд, — коментує ситуацію директор Науково-досліднього інституту пам’яткоохоронних досліджень Олена Сердюк. — Річ у тім, що вся сфера охорони культурної спадщини повинна бути зосереджена в одному відомстві. Саме таку практику застосовують за кордоном. Не принципово яким саме це буде міністерство, але в усьому світі це не Мінкульт”, – зазначає пам’яткоохоронець. З такою думкою погоджується її колега — голова Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Микола Пархоменко. „Цей підхід неправомірний, — наголошує експерт, за словами якого з 800 об’єктів світової культурної спадщини – 300 підпорядковуються не лише різним відомствам, а й належать різним країнам. — Вони, взагалі, транснаціональні, зі змішаною власністю і це нікому не заважає”.
Чому ж саме навколо передачі Софії виникає найбільше дискусій, а про інші заповідники ніхто й не згадує? Ті, хто проти передачі Софії Київської у Міністерство культури наголошують, що головною причиною такої уваги є політичне підґрунтя, за яким стоять інтереси певної релігійної конфесії. Приміром, голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, народний депутат України Володимир Яворівський вважає ситуацію навколо передачі Софії Київської до Міністерства культури неоднозначною. За його словами, „немає ніяких гарантій, що незабаром її не передадуть Московському патріархату, так само, як Печерську Лавру, з території якої тепер намагаються виселити всі музеї на догоду церковнослужителям”. — „Моя позиція дуже різка, через те що для мене остання акція, яка здійснена Кабінетом Міністрів фактично підтверджує те, що сьогодні відносини держави і конфесій, які є в Україні, набувають абсолютно зрозумілих однотонних рис, ” — прокоментував В.Яворівський рішення уряду.
Його підтримує і голова Всеукраїнської асоціації музеїв і колишній генеральний директор Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергій Кролевець, який вважає, що справжню причину передачі головної української пам’ятки з одного відомства у інше в уряді замовчують. „Передача Софії Київської в підпорядкування Мінкульту є прямим кроком до передачі її у майбутньому у володіння однієї з релігійних конфесій, — вважає С. Кролевець. За його словами, підставою для таких прогнозів є „непрозорість дій влади щодо передачі Софії Київської з відання Мінрегіонбуду до Мінкультури”. Зокрема, він зазначив, що жодних причин такого рішення, окрім рекомендацій ЮНЕСКО в уряді не назвали.
Музейник наполягає, що „задекларована мета є неправдивою, адже міжнародна спільнота, зокрема ЮНЕСКО, не може давати рекомендації жодній державі, як їй управляти своїми об’єктами, оскільки це втручання у внутрішні справи держави”. Він також зазначає, що у Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО існує чимало прикладів так званої „загальної” номінації, коли об’єкти до світового реєстру подають не лише різні структури однієї держави, а й взагалі, різні країни. Приміром, „Букові праліси Карпат” або „Геодезична дуга Струве”, що проходить територією кількох держав Європи і, зокрема, України. „На мій погляд, потрібно було зосереджувати увагу на інших зауваженнях ЮНЕСКО. Приміром, на будівництвах, які ведуться у охоронних буферних зонах, і розробляти єдиний генеральний план розвитку охоронних пам’яток, а не об’єднувати їх під одним дахом”, — пояснив свою позицію голова Всеукраїнської асоціації музеїв.
Голова Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Микола Пархоменко також вважає, що „справжня причина передачі Софії Мінкульту в тому, що її буферна зона є надто привабливою для освоєння”. З експертом погоджуються й представники громадських організацій, які зі свого боку намагаються контролювати незаконні будівництва в історичному центрі столиці. Зокрема, за даними громадської організації „Кияни проти руйнування міста”, в буферній зоні навколо Софії є близько 30 ділянок, на яких планується будівництво – „і по кожній з них є погодження з боку Мінкульту, яке постійно виступає на стороні замовників”, — зазначають представники громадськості міста.
Втім, в уряді особливих проблем з цим не бачать. Зокрема, голова уряду Микола Азаров з цього приводу зазначив, що „заборона на будівництво біля Софії Київської буде діяти й після її передачі до нового відомства”. Крім того, Прем’єр-міністр висловив впевненість, що Міністерство культури, яке працює з великою кількістю музеїв і заповідників, спроможне забезпечити відповідну турботу і про нашу національну святиню. „Нікому, звичайно, і на думку не спаде робити щось, що може нашкодити цьому пам’ятнику. У Мінкультури є фахівці і ми вже з Міністром культури оговорювали ці теми, які знають як проводити роботи, якщо необхідна реставрація, як зберігати пам’ятки”, — прокоментував М. Азаров позицію уряду.
Іще одне важлива складова, яка непокоїть захисників Софії — фінансування, але й ця проблема має суто технічне рішення. Оскільки фінансування національних заповідників у повному обсязі відбувається централізовано – кошти з державного бюджету спершу надходять до відповідного міністерства (якщо раніше це був Мінрегіонбуд, то тепер буде Мінкультури), а вже потім розподіляються на заповідники згідно із затвердженими кошторисами на їхнє утримання. Тобто, від зміни розпорядника бюджетних коштів стан фінансування Національного заповідника “Софія Київська” жодним чином не погіршиться, — пояснюють в уряді
Словом, на думку уряду, як не подивитися — передача „Софії Київської” в управління профільного міністерства, що має належну науково-методичну базу і уповноважене представляти Україну в питаннях історико-культурної спадщини в міжнародних відносинах, має сприяти розвитку заповідника, проведенню науково-історичних досліджень і практично зміцнити заповідний статус безцінної духовної спадщини. Аби ж тільки за той час, поки зважуються усі „за” і „проти” передачі Софії з одного відомства до іншого і вирішуються суто бюрократичні нюанси, не вийшло, як у тому прислів’ї: „Де багато баб, там дитя невлад”.