Вже майже тиждень в Україні триває виборча кампанія. Ще ніколи вибори до органів місцевого самоврядування не викликали такого ажіотажу та розмов довкола себе. По-перше, ці вибори проходять окремо від парламентських, по-друге, політична ситуація в Україні доволі неоднозначна та непердбачувана і що найголовніше, перегони будуть проходити за новими правилами, двічі зміненими напередодні. Провідні експерти та політологи вже дали перші оцінки та висновки місцевим виборам.
Низка експертів вважає місцеві вибори-2010 загрозою для української демократії та приводом для зміни політичної системи в країні. Звісно, можна послатися на схильність політологів шукати гострі формулювання, але необхідно визнати, що ця кампанія буде дуже непростою, достатньо суперечливою і в чомусь таки тестовою саме для української демократії. />
Недооцінити значення кампанії, що стартувала 11 вересня, і справді складно – вона послужить серйозною перевіркою здатності влади зацементувати вибудовану вертикаль лояльністю новообраних органів місцевого самоврядування; перевіркою ступеня підтримки опозиції народом і її готовності до жорсткого протистояння «генеральній лінії партії»; нарешті, реальною перевіркою перспектив молодих проектів. Крім того, на майбутніх виборах належить ще і випробувати на практиці норми нового законодавства, що теж важливо. Більшість опитаних експертів вважає зміни до закону про місцеві вибори неоднозначними, такими, що мають як позитивні, так і негативні наслідки.
Основною позитивною зміною абсолютна більшість експертів вважає дозвіл брати участь у виборах осередкам партій, зареєстрованим менше ніж за рік до дати виборів. Основні негативні зміни, що їх відзначили експерти, – неможливість самовисування позапартійних кандидатів на посади мерів та депутатів рад, непрозоре формування територіальних виборчих комісій, заборона утворення виборчих об’єднань, скасування раніше узаконеного шляху судового оскарження дій виборчих комісій та результатів виборів, дозвіл на використання адміністративного ресурсу (зокрема, агітація посадовими особами на робочому місці, використання голосів військовослужбовців строкової служби та ув’язнених, голосування вдома і т.д.), перешкоди для діяльності спостерігачів від громадських організацій, в тому числі міжнародних, загалом ускладнення контролю з боку громадськості та необґрунтоване розширення повноважень ЦВК щодо встановлення результатів місцевих виборів.
Впродовж досить тривалого часу доля місцевих виборів-2010 була під питанням. У першій половині року головним винуватцем того, що виборці не змогли волевиявитися у травні, як це передбачалося, вважався не прийнятий вчасно державний бюджет. Але якийсь час і після затвердження головного кошторису країни передвиборну ситуацію огортала невизначеність. Та все ж, не дивлячись на те, що в деяких політичних колах популярністю користувалася ідея про перенесення кампанії на 2011 рік, зрештою парламент з президентського благословення визначився з порівняно нейтральною датою 31 жовтня. При цьому підкреслювалося, що до цього терміну виборче законодавство повинно бути оновлене.
Спочатку серед головних причин необхідності спішно переписувати правила гри називалися прагнення до економії (що послужило одним з приводів скорочення тривалості кампанії до 50 днів) і до демократизації системи в цілому. На думку представників партії влади, пропорційна система на місцевих виборах приживалася погано, тому її потрібно було замінити іншою – змішаною пропорційно-мажоритарною.
Політолог Володимир Фесенко вважає, що на цих виборах, загальнонаціонального майданчика не буде, конфігурація виборчої кампанії в кожному регіоні буде своя.
На його думку, в західних, східних областях чи в Криму вона буде дуже суттєво відрізнятися. Фактично, головним гравцем на всьому електоральному полі буде Партія регіонів. Вона буде домінувати в своїх регіонах – на сході та півдні, а також претендуватиме на розширення свого впливу в центрально-українських областях”, — впевнений він. Щодо стратегії і тактики Партії регіонів в західних областях, особливо на виборах міських голів, то, на думку політолога, свої кандидати навряд чи матимуть шанси на перемогу, а якщо робити ставки на нейтральних кандидатів, які будуть іти від інших політичних сил, то треба вирішувати, як їх підтримувати. Адже навіть формальна причетність до Партії регіонів когось з кандидатів в західній Україні може створити проблеми для цього кандидата, — стверджує Володимир Фесенко.
Ці вибори, говорять експерти, будуть дуже визначальними для опозиції. У “Батьківщини” Юлії Тимошенко завдання максимум — хоча б утримати теперішні позиції, тому що після президентських виборів рейтинг у партії упав і якщо він і виростає в останні місяці, то несуттєво. Для цієї політсили важливо залишитися головною альтернативою для Партії регіонів хоча б у тих регіонах, де опозиційні сили підтримуються – західних, центральних.
Головними чинниками, що необхідні для перемоги партій на цих виборах, експерти вважають наявність фінансових можливостей та великого адміністративного ресурсу. Окрім того, вагомими чинниками, на думку експертів, є кваліфікована команда та наявність у списках відомих лідерів.
Найбільш конкурентну і гостру виборчу кампанію експерти очікують у центральних регіонах України ― де кількість владного та опозиційного електорату приблизно однакова, та там, де Партія регіонів може опинитися у меншості ― а саме на Заході.
Жоден з експертів не вважає, що вибори будуть повністю чесними: більшість з них прогнозує, що матимуть місце істотні системні порушення в окремих регіонах, які вплинуть на отримані результати. Основну загрозу експерти вбачають у застосуванні “адмінресурсу” – адміністративного тиску насамперед з боку функціонерів Партії регіонів на місцеву владу, комісії, опозицію та її спонсорів. Окрім того, експерти передбачають певну небезпеку й з боку виборчих комісій, деякі з яких, вважають вони, можуть фальсифікувати результати підрахунку голосів.
Більшість експертів вважає, що громадські організації повинні взяти під контроль проведення виборчої кампанії – так само, як під час президентських та парламентських кампаній, а саме: спостерігати за перебігом голосування (через власних та міжнародних спостерігачів), фіксувати порушення та оприлюднювати їх через ЗМІ, роз’яснювати законодавчі норми виборцям, вести просвітницьку роботу щодо виборчого законодавства та демократичних стандартів виборів, здійснювати юридичну допомогу виборцям, проводити незалежні екзит-поли у регіонах та містах найбільш гострої боротьби.