“…Ветер рассказал мне о страшном секрете, />
Что нам остаются последние сутки…
А у тебя СПИД, и значит мы умрем…
…Мы будем глотать в больницах лекарства,
Не думать о завтра, не включать телевизор…
…А у тебя СПИД, и мы далеко…”
Вірші Земфіри Рамазанової хоч трохи наближають відносно щасливу сучасну людину до світосприйняття хворого на СНІД. Подібний діагноз і досі вважається вироком, що створює відчуття — на майбутньому можна поставити хреста.
Втім, поети мають право на перебільшення. На нього не мають права медики. А серед них немає одностайності, наприклад, щодо того чи є СНІД інфекційним захворюванням? Чи викликається він вірусом імунодефіциту людини? Як хвороба виникає і передається? Чи правда те, що світом невпинно поширюється страшніша із всіх відомих епідемій? Чи, може, інформація, яку ми сьогодні отримуємо, є цинічним бізнес-проектом, що супроводжується гучною піар-кампанією?
Серед науковців є чимало таких, які дають на ці запитання відповіді, що суперечать усталеним поглядам на проблему. До цієї групи відносяться так звані “СНІД-дисиденти” із громадської організації “Ліга захисту громадянських прав”. Вони стверджують, що СНІД існував завжди, відколи є людина, і заперечують вірусне походження цього захворювання і можливість його передачі людиною людині. Аргументи представників цієї групи, які вони оприлюднили під час прес-конференції у Києві, виглядають так:
В’ячеслав Костильов, президент “Ліги захисту громадянських прав”:
“ВІЛ не був виділений. Всі фотографії, малюнки, які ви бачите — 3-D графіка. Ніколи не було проведено тесту, що застосовується при дослідженні вірусів: взяття проби у хворого, виділення вірусу в чистій культурі, зараження ним здорового організму — так звана тріада Коха. СНІД не передається ні через кров, ні статевим шляхом. Це довів професор Пітер Дюсберг (один із всесвітньо визнаних експертів у питаннях вивчення ретровірусів, до яких належить і ВІЛ), досліджуючи 15 тисяч пар протягом півроку. Деякі вчені навіть вводили собі кров хворих — не спостерігалось жодного випадку зараження.
Тест на ВІЛ може бути позитивним при більш, ніж шести десятках станів людини. До них відносять вагітність, переливання крові, інфекції верхніх дихальних шляхів, грип, вакцинації, особливо від грипу та гепатиту “В”, гепатит, первинний біліарний цироз, туберкульоз, герпес, гемофілію, малярію, рецептивний анальний секс, ревматоїдний артрит, лімфому, розсіяний склероз та інші. Тобто, переважна більшість населення нашої країни у той чи інший період потрапляє у стан, при якому тест є позитивним!
Міністерство охорони здоров’я України влітку виступило із ініціативою ввести обов’язкове тестування на ВІЛ. Зробити це у рамках чинного законодавства неможливо, тому, вірогідно, його планується змінити. Це лише підігріє істерію стосовно того, що Україна помирає від СНІДу.
Що за причини насправді викликають СНІД? Назву їх: тотальна вакцинація, що з покоління у покоління підриває імунітет нації; тотальна медикалізація населення; тотальна хімізація їжі та вживання генних модифікантів; наркоманія, бо наркотики пригнічують імунну систему; зубожіння та недоїдання теж відносяться до таких чинників. У 2002 році президент Південної Африки Табам Бекі на ХХІІІ Міжнародній конференції заявив, що саме бідність є причиною розповсюдження СНІДу на африканському континенті. У розвинених країнах впливають також гіподинамія, алкоголь, куріння, погіршення екології.
Головною причиною смерті при синдромі імунодефіциту вважаю вживання ліків, подібних тим, що входять до складу AZT. Саме ці антиретровірусні препарати були винайдені для терапії хворих на рак, але від їх застосування відмовились через те, що AZT комплексно знищував усі системи організму. Логіка є простою: мовляв, при онкології існує хоч мала надія, а хворі на СНІД і так приречені. Мені відомо, що у групі досліджуваних з 1987 по 2000 рік, які відмовилися приймати AZT, померло 8%, а серед тих, що погодилися на хіміотерапію — 63%. Подібне лікування вбиває. А ВІЛ-позитивні живуть.
Саме через гроші отримала розповсюдження ідея інфекційної природи СНІДу. Саме через гроші у надрах американського відомства CDC і був створений цей міф. Під час “відкриття” хвороби ця установа знаходилась під ризиком припинення фінансування. Саме після “винайдення” ВІЛ відомство отримало 2 млрд. доларів на свої програми.
Щодо ситуації у нас — тільки в Україні на цій темі “живе” біля 400 громадських організацій.
Правда про СНІД невигідна тим, хто безпосередньо обслуговує “антиСНІДівську” тему — виробникам фармацевтичних препаратів, тестів, презервативів, тим же громадським організаціям. При визнанні СНІДу неінфекційним захворюванням зазнють збитків виробники вакцин, наркоторговці, виробники шкідливих харчових додатків. Це величезні гроші.
Ми прагнемо відстояти право людей на інформацію, ціною якої у даному випадку є життя. Коли стане відома правда про це захворювання, проблема дискримінації ВІЛ-інфікованих просто зникне. Правдива інформація принесе оздоровлення нації в цілому.”
Наталя Околітенко, доктор біологічних наук:
“Я нагадаю внутрішні механізми СНІДу. Справді, Роберт Галло (американський досліджувач синдрому набутого імунодефіциту), який створив цю гіпотезу, також запатентував відкриття лінії “безсмертних” Т-клітин. Але саме тому, що ВІЛ не знищував подібні клітини, і було введено поняття “повільні віруси”. Вірус існує в колосальних кількостях і неповторний в кожному організмі, така його природа. Тому захопити його і сфотографувати — чисте безглуздя.
Синдром набутого імунодефіциту — старе, як світ, явище. Він являє собою стан організму, яким той реагує на вплив негативних зовнішніх чинників. Хвороба народилася у середовищі гомосексуалістів в результаті того, що сперма є дуже сильним імунодепресантом. Завдяки саме цьому механізму у момент зачаття не відторгається чужерідна ДНК в організмі жінки. Взагалі у природі існує зовнішній потік ретровірусів, але вони непричетні до виникнення СНІДу, є, так би мовити, супутніми.
25 років тому створена гіпотеза ВІЛ-СНІДу. З позицій нещодавно набутих знань вона становить страшну небезпеку, і ось чому: ВІЛ тестується по ферментах — зворотній транскриптазі та інтегразі, або по білках, які начебто виробляє організм, щоб його подолати. Але нещодавно з’ясувалися дуже важливі факти.
Протягом останніх 8-10 років був прочитаний людський геном. Було відкрито, що у ньому існує 1,5 тисячі програм вірусів і мікроорганізмів, які старанно зберігає природа. І майже 40% генома припадає на так звані ретротранспазони — мобільні елементи, які мандрують по ДНК. Саме ретротранспазони не дають відторгатися плоду, який має 50% чужого генетичного матеріалу. Зрозуміло, що зворотня транскриптаза повинна обов’язково бути присутньою в організмі вагітної жінки і плоду.
Вагітну, ніби-то хвору на СНІД, починають посилено лікувати. Застосування комплексу AZT веде до спонтанних абортів, значного збільшення кількості вроджених вад розвитку — отворів у грудній клітині, аномального розвитку хребта, зміщення вух, дефектів розвитку серця, багатопалості, альбінізму. Тобто, при поширені “епідемії СНІДу” на нас очікує хвиля каліцтв та зменшення терміну життя! При цьому буде подана така версія: діти померли від ВІЛу.
Хвороба існує. Але це не пошесть. Частина організмів, на жаль, не готова до зустрічі із шкідливими зовнішніми чинниками. Як правило, це 10-12%, що складає групу ризику. У причинах такого стану потрібно розібратися. Але цим наша медицина не займається. Натомість, відбувається тероризування суспільства.
Що ж таке ВІЛ? Життя є потоком речовини, енергії та інформації, а ретровіруси несуть інформацію про реальний час, надзвичайно стійкі до радіації та ультрафіолету. А ті, у свою чергу, є надзвичайно шкідливими для людського геному. Тож недивно, що у природі з’явилося механізм для пристосування до цього явища — вживилися ретровіруси, носії інформації про зміни у зовнішньому середовищі.
Відомо: за останні сто років проведено випробування атомної бомби, сталася Чорнобильська катастрофа, завдяки зміні моди людина стала більш вразливою для ультрафіолетового опромінення, відбулася сексуальна революція — що є вагомим підгрунтям для появи імунодефіцитних станів.”
Микола Колбун, доктор технічних наук, професор, директор Інституту інформаційно-хвильових технологій:
“Наведу лише деякі цифри: за двадцять років “розкрутки” програми ВІЛ-СНІДу в світі на нього витрачено близько 550 мільярдів доларів, тобто 25 мільярдів за рік за програмами ООН.
На Світовому конгресі з проблем СНІДу Роджер Інгланд, голова Незалежної консультаційної групи з управління охороною здоров’я у бідних країнах закликав реформувати Об’єднану програму ООН з ВІЛ-СНІДу UNAIDS. За його розрахунками, ВІЛ зумовлені 3,7% смертності у світі, при цьому на боротьбу із ним направляється чверть ресурсів, що загалом витрачаються на світову охорону здоров’я.
В Україні Верховною Радою прийнятий у першому читанні закон, згідно з яким на боротьбу із СНІДом у період із 2009 по 2013 роки буде виділено 6,5 мільярда гривень. Офіційно зареєстровано 128 тисяч ВІЛ-інфікованих українців, померли 13,5 тисяч. Тобто, на кожного хворого припаде близько п’ятидесяти тисяч, звісно, якщо вони їх отримають.
Хочу зазначити, що з боку Глобального Фонду ніякої благодійності для нашої країни не було — вони надавали нам кошти, які Україна сама вносила в ООН. І фармакологічні компанії отримували гроші звідти, та і антиретровірусні препарати досі закуповувалися за цінами, вдвічі вищими від існуючих.
Пан Костилєв уже повідомив, що у нашій країні нині працює 390 суспільних антиСНІДівських організацій. В тому числі міжнародних — двадцять сім, всеукраїнських — сто сімдесят одна, регіональних — сто дев’яносто дві. Робіть висновки.”
Від себе додам: наведені аргументи щонайменше примушують замислитися. Як би було добре, коли б СНІДу не існувало взагалі або він був неінфекційною хворобою…