Прочитала нещодавно у блогах на одному із інтернет-ресурсів такий коментар до статті щодо стану української економіки: “А чи не здається вам, що це капець?” Приблизно те саме враження справляють успіхи України у подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу. Адже, крім проблем із фінансуванням з міжнародних джерел, на ситуацію нині впливає і “неочікувана” економічна криза. Експерти з ВІЛ/СНІДу, вочевидь, бачать у розвитку подій величезну кількість викликів. Але поодинокі можливості все ж залишаються підгрунтям для надії тих співвітчизників, які ні в чому не відрізняються від оточення, окрім підтвердженого діагнозу: ВІЛ, синдром набутого імунодефіциту.
Влада: відсутність спланованих дій />
Україна взяла на себе низку міжнародних зобов’язань по боротьбі із “чумою ХХ — ХХІ сторіччя”. Уряд країни у 2001 році підтримав Декларацію Організації Об’єднаних Націй щодо прихильності протидії ВІЛ-інфекції. Кожні два роки ми подаємо звіти до ООН про свої досягнення у цій справі, але реалії примушують бажати кращого.
Двадцять років тому в Україні вперше було зафіксовано 7 випадків ВІЛу. З того часу близько 2% українців отримали офіційний статус хворих на СНІД. У 2008 році темпи поширення епідемії, незважаючи на допомогу благодійників та вливання коштів Всесвітнього банку, прискорилися. За офіційною статистикою, на СНІД у 2008 році захворіли близько 20 тисяч осіб, що перевищує показник 2007 на 15%.
Експерти, які займаються питанням боротьби із ВІЛ/СНІДом, звинувачують державу у нехтуванні інтересами ВІЛ-інфікованих. «На жаль, влада в Україні не відповідає за поточну ситуацію. Відсутня загальна стратегія боротьби зі СНІДом. Досі не затверджена нова Національна програма, яка повинна була запрацювати у 2009 році. Згідно із нею, тільки від державного сектору на протидію епідемії планувалося виділити 404 млн. гривень. В результаті у державному бюджеті, який вже затверджений Верховною Радою, на ті самі цілі закладено 179 млн. гривень. З урахуванням того, що 80% цих грошей піде на імпорт ліків та тест-систем, цю цифру можна зменшити вдвічі, тобто на протидію розповсюдженню ВІЛ-інфекції уряд планує витратити близько 80 млн. гривень — ще менше, ніж торік. Програми профілактики у 2009 році взагалі не мають жодного фінансування. Економічна криза у короткі строки зробить ситуацію ще гіршою», зазначив директор Департаменту з питань закупівлі та лікування “Мережі людей, що живуть з ВІЛ” Володимир Курпіта.
Крім проблем із фінансуванням протидії ВІЛ/СНІДу із держбюджету України та розробкою Національної програми протидії недугу, мають місце ще деякі дивні речі. Громадські організації, які залучають закордонні кошти на допомогу хворим, хором скаржаться, що держава, м’яко кажучи, не створює сприятливих умов для отримання грантів. “У нашій країні все завжди парадоксально. І якщо недержавні організації залучать гроші до країни, скоро прийдеться із них платити ще і податки, незважаючи на те, що гроші, які ми залучаємо — це кошти платників податків якоїсь Австралії чи Австрії. У цьому контексті важливо розглянути спільний наказ міністерства праці та Держкомпідприємництва, яким затверджений порядок ліцензування соціальних послуг. Згідно з ним, громадські організації взагалі не можуть отримати ліцензію, тому що господарську діяльність вони можуть здійснювати тільки після створення нової юридичної особи, госпрозрахункового підрозділу, котрий отримає ліцензію та заплатить податки. Без цього вони вимушені будуть перестати працювати. У цьому спільному Наказі є багато цікавого: наприклад, наркоман, якому ми замінюємо брудні шприці на чисті, чи дитина ВІЛ-інфікована, яка отримує вітаміни, повинні надати документи та заповнити таку анкету, яка схожа на відомості, що надають покупці нерухомості. Тепер тарілка супу для бездомного буде теж дуже багато коштувати, тому що спочатку документ, анкета, де повинно бути все. Включаючи ідентифікаційний код” — сказала голова правління "Коаліції ВІЛ-сервісних організацій" Наталя Підлісна.
Можна не хвилюватися — реакція міжнародної спільноти на все вищезазначене не забариться. Координатор UNAIDS в Україні Ані Шакарішвілі стверджує, що: “Зовнішня оцінка програми протидії СНІДу в Україні, яка фінансувалася кредитом Всесвітнього банку, негативна. Найближчим часом ми плануємо оприлюднити звіт, де буде дуже чітко вказано, що проект оцінений, як один із найбільш невдалих не тільки серед анти-СНІДівських, а і взагалі серед всіх соціально спрямованих проектів, що фінансувалися за рахунок кредитів Світового банку останнім часом”.
А тим часом…
Поки “бізнесмени” від “СНІД-індустрії” ділять гроші, а вчені та “СНІД-дисиденти” сперечаються, чи є взагалі вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) причиною виникнення синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), в Україні посилюються депопуляційні процеси. Ось лише декілька фактів. “Багато розрахунків було зроблено і Світовим банком, і Світовою організацією праці. Всі вони свідчать про те, що і без економічної кризи епідемія ВІЛ/СНІДу негативно вплине на значну частину території України. Це торкнеться, насамперед, регіонів, які забезпечують основні надходження до державного бюджету країни — Донецької області, Криму та інших. У цих регіонах кількість робочої сили завдяки розповсюдженню ВІЛу знизиться приблизно на 4% до 2014 року. Для такої невеликої країни, якою є Україна, це величезна цифра”, — наголосила Ані Шакарішвілі.
Не покращить ситуацію і те, що завдяки коливанням курсу долара зростають ціни на засоби захисту. “Буде дуже наївно вважати, що у період економічної кризи українці перестануть займатися сексом. Наша електронна пошта просто завалена повідомленнями від молоді, студентів, які пишуть про те, що вартість презервативів зросла втричі. Ми зв’язалися із дистриб’юторами і отримали інформацію, що продажі впали в чотири рази. Нас дуже турбує те, що кошти, які ми вже вклали у профілактику, підуть “у пісок””, — зазначила Ольга Руднєва, представниця фонду “Анти-СНІД”.