Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко залишилась без подарунку напередодні власного дня народження. Передбачувано і прогнозовано вчора Верховна Рада відмовилася подолати вето Президента на закон про виділення 1 мільярда гривень на боротьбу з епідемією грипу. Ще напередодні представники Партії регіонів попередили, що не голосуватимуть за подолання вето. Як пояснили речники біло-синіх – епідемія вщухла, освоїти мільярд гривень до кінця року нереально, отож виникають підозри, що гроші підуть «наліво» (очевидно, регіонали, як ніхто інший знають всі ходи «наліво»). Та й сама кількість зібраних у залі засідання парламентаріїв не обіцяла позитивного результату — відсили сімдесят «бютівців» і менше половини «нашоукраїнців», а для подолання вето був важливий кожен голос. «Регіоналів» було ще менше – десятка три, втім, виділяти Юлії Тимошенко гроші вони, як уже зазначалось, не збиралась.
Хто відповідає за життя українців, коли на кону мільярд?
За подолання президентського вето на позачерговому, спеціально для цього скликаному засіданні у четвер проголосував 231 депутат, тоді як необхідно було щонайменше 300 голосів. На початку засідання парламентарії вирішили не відступати від традиції й оголосили перерву — цього разу “на замовлення” фракцій БЮТ і «НУ-НС» (її «коаліційної» частини). Представники фракції БЮТ та їхні союзники, очевидно, не втрачали надії переконати опозиціонерів і попросили першого заступника Голови Верховної Ради Олександра Лавриновича, який залишився в законодавчому органі за старшого поки Володимир Литвин ходить на вибори, зібрати погоджувальну раду. Проте, той відмовив у проханні, мовляв, всі фракції давно визначились з вибором, тому немає чого теревені розводити. Очевидно, недарма коаліція напередодні зверталась до Володимира Литвина з проханням перервати відпустку і провести позачергове засідання. Невелика перерва у роботі Верховної Ради пішла БЮТівцям на користь – до сесійної зали прийшли ще кілька депутатів-фракційних колег. Проте загальної картини це не змінило.
За час перерви свої місця в урядовій ложі зайняли й члени Кабінету міністрів на чолі з Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Першим, кого вони почули, став заступник голови фракції "Наша Україна-Народная самооборона" Роман Зварич, який замість того, щоб розповісти про результати переговорів між двома фракціями, почав ставити депутатам риторичні питання, на кшталт “скільки коштує життя однієї людини?” Наголосивши на цінності такого життя, яке того дня взагалі було у коаліції та уряду особливо дорогим, він закликав народних обранців «врятувати наших людей».
Однак сум’яття в дисципліновані ряди нібито опозиції не внесла навіть запальна промова Прем’єр-міністра. Юлія Тимошенко особисто прибула до Верховної Ради, аби переконати парламентаріїв у необхідності здолати президентське вето. Голова уряду послалася на прогнози Всесвітньої організації охорони здоров’я, згідно з якими в Україні від епідемії грипу може загинути від 34 тисяч до 240 тисяч людей. «Щоб підготуватися до другої і третьої хвилі пандемії, потрібен не мільярд, потрібні десятки мільярдів!», – наголосила Тимошенко, виступаючи з трибуни парламенту.
Коли ж Верховна Рада грошей таки не дала, Прем’єр звинуватила Партію регіонів у змові з Президентом. За її логікою, Президент зацікавлений у тому, щоб епідемія розгорнулася на повну силу і можна було оголосити надзвичайний стан та продовжити перебування при владі. Нібито опозиція ж, на думку Тимошенко, взагалі сповідує принцип «чим гірше, тим краще». «Чому не проголосував Янукович? Тому що між Януковичем і Ющенком — змова… Вони на цьому намагаються спільно виграти президентські вибори», – заявила Прем’єр-міністр. І додала, «Сьогодні Верховна Рада обеззброїла уряд у боротьбі за підготовку країни до можливої другої і третьої хвилі епідемії. І це свідомо зроблено. І тому кожне життя людини з цього моменту – і перед Богом, і перед людьми – на совісті тих депутатів, які цю кнопку сьогодні не натиснули».
Страх ні перед одним, ні перед другими не вплинув на фракцію Партії регіонів і вона запропонувала альтернативний законопроект, як боротися з грипом. Оскільки, на думку регіоналів, освоїти мільярд гривень за один місяць неможливо, то на боротьбу з епідемією в 2009 році потрібно виділити не мільярд, а лише 200 мільйонів гривень. У своєю чергу, Президент запевнив, що не проти виділити навіть мільярд – але за умови, що в бюджеті на наступний рік буде вказано, звідки цю суму взяти. Як стверджує Віктор Ющенко, у Національного банку – на доходи якого вказує як на джерело Юлія Тимошенко – таких грошей нема і з’явитись вони можуть тільки якщо їх надрукувати. />
У фракції КПУ переконані, що вето Президента треба долати, але тільки за умови забезпечення контролю, на що буде витрачений “антигрипозний мільярд”. «Позиція нашої фракції така, що вето Президента необхідно долати, але за однієї умови: якщо парламент буде чітко контролювати, на що саме ці кошти будуть витрачатися», — наголосив народний депутат Олександр Голуб.
Куди підуть гроші?
Експерти висловлюють сумніви, що мільярд гривень, які парламент збирався спрямувати на боротьбу з епідемією, зможе кардинально змінити ситуацію із захворюваністю. А також застерігають від зловживань. Щороку для української медичної галузі потрібно 60 мільярдів гривень, тому терміново виділений мільярд не зможе кардинально змінити ситуацію з поширенням грипу та гострих респіраторних інфекцій в країні, вважає член президії Українського медичного союзу, президент Української федерації громадських організацій сприяння здоров’ю суспільства Володимир Загородній.
Експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук звернула увагу на те, що в жодній українській галузі немає стратегії дій на випередження, тому влада намагається вирішувати нагальні проблеми в авральному режимі, цього разу – у медичній галузі. «Уряд концентрується часто на тому, аби гасити пожежі, замість того, щоб готувати пісок. Тому 1 мільярд, виділений на боротьбу з грипом, не можна оцінити як ефективний захід», — сказала Конончук. Вона не виключає, що через паніку в зв’язку з епідемією, тендери на закупівлю обладнання будуть проведені недостатньо прозоро. «У гарячому режимі, коли ухвалюється виділення великих коштів, коли ми не знаємо обґрунтування, точних розрахунків… За таких умов, підозри, що ці кошти будуть використані неефективно, у нас є».