Побоювання втратити здоров’я громадяни розвинених країн долають, купуючи медичний страховий поліс. Українцям таке поки «не по зубах», або, краще кажучи, не по кишені. Із 46 мільйонів співвітчизників застрахувати здоров’я наважилися менше мільйона.
Трудові будні українських страховиків
В Україні існує близько 60 страхових компаній, проте реально працює тільки 8 -10. За оцінками експертів, обсяг платежів із добровільного медичного страхування зростає щороку у 1,5—1,6 раза і в найближчому майбутньому така динаміка зберігатиметься.
Але, на жаль, не все так добре, як здається на перший погляд. Фахівці відзначають доволі повільний розвиток ринку. Цьому є декілька причин, зокрема відсутність попиту з боку фізичних та юридичних осіб, слабка конкуренція на ринку медичних страхових послуг, нерозвиненість інфраструктури страхового ринку, високі страхові тарифи. Економічна та політична нестабільність, що роками триває в Україні, створює непривабливий інвестиційний клімат. А бідність населення, і пов’язані з нею низька якість життя та рівень здоров’я людей, робить медичне страхування бізнесом сумнівних економічних вигод для інвесторів. Проблемою залишається й рівень розвитку медицини, зокрема фахова підготовка медиків. У результаті українці, які хочуть захиститися від ризиків, пов”язаних із хворобами, і мають на це гроші отримують далекий від досконалості страховий продукт, що включає доволі малий діапазон ризиків.
Пастки для страхувальників
На сміливців, які наважилися віддати своє здоров’я й гроші у руки приватних страховиків, чатує безліч небезпек. Під час кризи на ринку медичного страхування поширилися “пустушки”, тобто страховки, у вартість яких не входить великий перелік медичних послуг, розповів кореспондену агенції “ГолосUA” фахівець з медичного права, адвокат Максим Баришников. «Більшість ринку займають корпоративні медичні страховки. Коли компанії у складі соціального пакета купують страховку співробітникам, то намагаються зекономити і придбати найдешевші. Страхові компанії, звичайно, надають їм такі страховки, але з великою кількістю обмежень і винятків», — повідомив він.
За словами М. Баришникова, отримати за подібними полісами будь-яке реальне покриття медичних послуг дуже складно, якщо взагалі можливо. “Під час підписання угоди мало хто на це звертає увагу, а при наданні послуг з’ясовується, що більше половини послуг потрібно оплачувати самому,” — стверджує фахівець.
Іншою небезпекою є те, що відповідати за кінцевий результат страховики майже не беруться. Здавалось б, за свої гроші клієнти мають право вимагати своєчасного, якісного та належного лікування. Так би й було, коли б приватні страхові компанії не укладали угоди про надання послуг із закладами державної медицини, що суперечить українському законодавству. Результатом такого тандему є обслуговування хворих практично на загальних засадах у державних лікарнях, працівники яких не дуже хочуть лікувати пацієнтів «зі сторони». Адже медики отримують платню лише по закінченні лікування, а на додаток ще й головний біль після перевірок страховиками деталей лікувального процесу. Звичайно, невдоволені громадяни можуть звернутися із позовом про неналежну якість лікування до суду. На жаль, відзначають юристи, подібні справи до розгляду по суті часто не доходять, бо довести недбалість медиків вкрай важко. “Навіть, якщо такий факт буде доведений, то рішення українських судів передбачає такі малі компенсації, на відміну від західних, що просто немає сенсу цим займатися», — наголосив Максим Баришников.
Стаються й випадки, коли страхувальники взагалі не отримують виплат, передбачених полісом. У страховиків банально бракує коштів — пояснюють фахівці. Експерт з медичного страхування Сергій Мунчак пояснив це так: “Умови страхування робляться жорсткішими. Це пов’язано із зростанням збитків страхових компаній». Представники страхових компаній з цим не погоджуються, кажучи, що невиплати за медичними полісами становлять менше 1%.
То чи варта «шкурка вичинки»?
Панічні настрої серед населення під час епідемії грипу суттєво збільшили кількість охочих застрахувати своє здоров’я. Безумовно, компанії мають скористатися таким шансом, вважає генеральний директор Асоціації «Страховий бізнес» Людмила Білошицька. «Тепер все залежатиме від того, чи дійсно люди отримають належне відшкодування за вже укладеними угодами. Якщо ні, то епідемія стане лише разовим заробітком страховиків», — наголосила фахівець.
Розробка кількох варіантів послуг, розрахованих на різні верстви населення, сприятиме розвитку бізнесу, вважають експерти. Заохочувальним кроком могло б стати також запровадження пільг при оподаткуванні працедавців, котрі оплачують медичну страховку працівникам. Однак у експертних колах та серед страховиків побутує думка, що виправити все може лише впровадження обов’язкового медичного страхування, до чого мине ще років зо п’ять.