Для українського суспільства зрештою не так важливо коли саме відбудуться вибори: 25 жовтня чи 17 січня, адже стомлені політичними чварами та перепетіями люди просто хочуть змін на краще. Проте поки що залишається проблема невизначеності з багатьма суттєвими особливостями проведенням майбутніх виборів. Більшість експертів схиляється до думки, що головне в питанні одночасних парламентських і президентських виборів- політична згода основних гравців, а юридичне обгрунтування за бажанням можна знайти всьому чому завгодно. />
Для того, аби провести одночасні вибори необхідна згода всіх провідних парламентських гравців. Ілюстрацією тому може слугувати попередня спроба дострокового припинення повноважень парламенту й призначення виборів у 2007 році. Вона не була реалізована через зовсім несподівану причину: Кабмін, який очолює лідер БЮТ, відмовився виділяти на вибори гроші. Тобто, і цього разу БЮТ має бути учасником процесу. Але у БЮТ ситуація неоднозначна: з одного боку, вони можуть покращити свій результат у поєднанні із вдалою президентською кампанією, але з іншого — можуть так само й погіршити, оскільки не зрозуміло, як розвиватиметься економічна ситуація в країні і як на неї реагуватимуть люди.
Очевидну зацікавленість демонструє і Партія регіонів, але на цьому перелік прихильників одночасних електоральних змагань і вичерпується. Комуністи і Блок Литвина мають свій стабільний рівень — десь приблизно 5%, — який дає їм можливість проходити до парламенту, але, очевидно, в новому його складі Володимир Литвин може не стати спікером.
Звичайно, зацікавлені позапарламентські сили. Тут, напевно, можна говорити про гіпотетичний блок Яценюка, який, не виключено, подолав би виборчий бар’єр, та про «Свободу», яка могла б поборотися за те, щоб бути представленою в парламенті. Але ці двоє нічого не вирішують.
Виникають питання і з організацією виборів. За оцінками експертів, існує великий ризик того, що ці вибори або відбудуться, але їх результати не будуть встановлені, або просто не відбудуться. Така ймовірність зумовлена тим, що дві паралельні виборчі кампанії мають відбуватися за різними законами: різний принцип формування комісій, різні терміни проведення виборів і врешті-решт зараз не сформований реєстр виборців. Уніфікувати всі ці процедури до виборів практично неможливо. Комітет виборців, наприклад, каже, що можна прийняти окремий закон тільки для цих виборів. Навіть якщо припустити таку можливість, по-перше, знову ж таки потрібна згода всіх сторін, і по-друге, виникає запитання — заради чого, власне, під кожні вибори приймати новий закон?
Якщо говорити про правове обґрунтування можливості проведення дострокових виборів, то певні підстави для цього фахівці знаходять — у тлумаченні Конституції й інших нормативно-правових актів. Але, вони тут же погоджуються: більш надійним підґрунтям були б норми нової Конституції— тоді взагалі не виникало б питань.
Правники звертають увагу на те, що згідно з Конституцією України позачергові вибори до Верховної Ради призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень парламенту. Водночас в тій же Конституції йдеться про те, що чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента його вибори проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень. Таким чином Президент не може розпустити Верховну Раду та сам піти у відставку з таким розрахунком, щоб вибори і Президента і Верховної Ради відбулися в один день. Спочатку Верховна Рада має оголосити про дострокові вибори Президента, а через місць Президент мав би її розпустити, але розпустити він її вже не може, оскільки у в нього вже нема повноважень. Навіть коли Верховна Рада самороспуститься – нічого не вийде навіть у разі відставки Президента – оскільки розпущена Рада не може встановлювати дату виборів Президента. Зачароване коло… А тим часом одночасні вибори завжди економлять кошти та є показником довіри влади до народу.
Голова Конституційного суду Андрій Стрижак переконаний, що, згідно з чинним законодавством, провести одночасні дострокові парламентські і президентські вибори поки неможливо. «У принципі, немає нічого такого, що може бути неможливим. Але для цього повинна бути законодавча база. Якщо взяти два закони — про вибори президента і про вибори Верховної Ради — це дійсно неможливо, там абсолютно різні терміни», — заявив голова суду. «Для того, щоб усе це побудувати, потрібно внести зміни, і цілком ймовірно можна провести», — сказав він,
Натомість Міністр юстиції Микола Оніщук допускає проведення одночасних позачергових виборів Верховної Ради й Президента при досягненні політичного консенсусу між парламентом й Президентом. За його словами, цей сценарій можливий у разі, якщо Президент Віктор Ющенко підпише указ про розпуск Ради, а потім подасть у відставку. Міністр вважає, що один із сценаріїв проведення одночасних виборів Верховної Ради й Президента виключив Конституційний Суд, коли ухвалив рішення щодо неконституційності призначення виборів Президента на 25 жовтня. Міністр пояснив, що якби Віктор Ющенко не заперечив це рішення або КС не розглянув справу дата 25 жовтня могла б бути юридично сприйнята як дата чергових виборів Президента, і це давало б можливість поєднати їх з позачерговими парламентськими виборами.
Думки депутатів різних фракцій з цього приводу теж розходяться. Так представник фракції НУ-НС Кирило Куликов переконаний, що у Верховної Ради просто не вистачить часу, аби ухвалити зміни до Конституції. ” Це істотні зміни до законодавства і Конституції, не думаю, що на це просто вистачить часу. Для того, щоб це зробити, потрібно, щоб відбулася одна сесія, після цього передати рішення до Конституційного суду, і після суду піти на другу сесію. До виборів Президента не буде жодних змін в Конституції – на це технічно не вистачить часу. Можливо, напрацювати зміни до Конституції, можливо зробити більшість у парламенті, але прийняти їх — ні. Наш парламент не може прийняти легкі рішення, не кажучи вже про таке важливе!”
Натомість представник фракції БЮТ Сергій Міщенко запевнив — якщо основні гравці ( БЮТ та Партія регіонів) домовляться, вибори будуть, але він сумнівається, що зміни до Конституції встигнуть внести до виборів. “Велика верігідність таких виборів, якщо буде домовленість між двома основними гравцями, тобто БЮТ і ПР. Звичайно можуть відбутися зміни і у виборчому законодавсті, і у Конституції. До Конституції, можливо, не вистачить часу, а от до законів — можливо. Зараз треба домовлятись з Партією регіонів і тільки після того говорити про якісь зміни”.
Регіонали сумніваються в проведенні одночасних виборів, однак депутат від Партії регіонів Олександр Єфремов висловив думку, що зміни до виборчого законодавства можуть бути внесені в законі про президентські вибори. “Думаю про одночасні вибори говорити пізно, але можу припустити, що у закон про вибори Президента можливо внести зміни. Теоретично ще час є, і в залежності від того, коли ці вибори будуть, можна говорити про зміни до закону”.
За реформування Конституції виступала фракція КПУ, але комуніст Спиридон Кілінкаров переконаний, що зміни до виборчого законодавства та Конституції України не можна робити в інтересах однієї людини. “У нас традиційно перед виборами, хтось вносить зміни у виборче законодавство. Я вважаю – це не на користь, бо всі політичні партії повинні чітко зрозуміти, за якими правилам вони будуть грати на виборах. Але в нас вже певна традиція щодо цих змін склалась. Я думаю, що і перед цими виборами вони будуть вноситись. Якщо подивитись на період Кучми – на фініші своєї політичної діяльності він вийшов з ініціативами змін до Конституції. Зараз завершується строк Президента Ющенка і він теж виходить зі змінами. Безумовно, Конституція вимагає змін, але не можна їх прописувати під окрему партію”.