Чи замислювались ви колись, куди зникають прострочені товари, прибрані з полиць супермаркетів? На Заході — і у великих універсальних магазинах, і у маленьких крамничках є відділи розпродажу, де незаможним віддають товар, термін використання якого збігає, майже задарма. В Києві я бачила такий відділ лише в одному із гіпермаркетів. А як в інших? Куди відлітають непридбані кури-гриль, куди течуть зіпсовані “молочні ріки”?
Якось під час однієї з “прямих телефонних ліній” голова Держкомітету з питань технічного регулювання і споживчої політики Лариса Ласюк повідомила таке: “Вилучені із реалізації продукти з простроченим терміном придатності підлягають утилізації. На превеликий жаль, порядок утилізації законодавчо не прописаний, не узгоджені зміни до “Закону про захист прав споживачів”. Не треба бути геніальним, щоб зрозуміти, що відсутність законодавчої бази перекладає відповідальність за зняття з продажу неякісної та простроченої продукції на сумління власників торговельних мереж. Законодавча невизначеність веде за собою ще і відсутність контролю.
Останні років п’ять сміливо можна назвати “ерою супермаркетів” у багатьох українських містах. Така тотальна “цивілізація” спочатку викликала ентузіазм — небачений раніше асортимент товарів, різноманітні акції, уявні та реальні можливості. А найголовніше — економія часу. Згодом стали випливати і “підводні камені” (не упускаючи і плюси, звісно). Як був влаштований купівельний процес у радянському магазині? Черги, черги, ще раз черги і, нарешті, “розрахуйтесь за товар”, потім похмура продавщиця через прилавок передасть вам пакунки. А зараз? Зі стресової атмосфери тотального дефіциту ми потрапили в ауру купівельного релаксу. Набирай у візок все підряд, аби гарно виглядало! І лише вдома з’ясовуєш: придбаний йогурт містить барвники та гіалуронову камідь, м’ясо запаковане у минулому півріччі, яблука зберігалися без холодильника роками. Багато хто і на читання етикеток “не заморочується”.
Незважаючи на несамовите зростання цін, українці витрачають все більше коштів на їжу. А багатий стіл завжди був одним із наших ментальних пріоритетів, як це не приземлено звучить. За даними Держкомстату, ми віддаємо на харчі більше половини свого бюджету (51%), що говорить ще і про низький рівень життя (чим він вищий, тим менша частка “продовольчих” витрат, Україна в цьому рейтингу десь на рівні країн Південної Африки). Ось на ці та інші психологічні гачки і ловлять “золоту рибку” власники торговельних мереж, виробництв та імпортери.
І куди це нас заведе? До лікаря — двох думок не виникає. Харчові отруєння, захворювання шлунково-кишкового тракту, новоутворення, алергії та астматичні прояви, порушення обміну речовин… Загальновідомо, що у Сполучених Штатах останні 20 років спостерігається епідемія повноти, причому найгладшими є представники найбідніших верств населення. За даними досліджень, середня вага американців збільшилася за останні 10 років (а саме стільки минуло з початку масового впровадження генетично модифікованих культур) на 2 кілограми, при цьому середній зріст залишається стабільним. Український Центр медичної статистики чомусь не може надати інформацію про динаміку ваги середнього співвітчизника. Постає ще одне питання: як впливають, наприклад, генетичні модифіканти на здоров’я людини, якщо вони містяться у прострочених продуктах? Ситуація погіршується тим, що досі не затверджено зміни до вже згаданого “Закону про захист прав споживачів”, які зобов’язували би виробників попереджати про вміст у продукції генетично модифікованих організмів. Закону немає, а продукція агропромислового комплексу — кукурудза, соя, соняшник, буряк та інші овочі із вмістом ГМО безперебійно потрапляють до нашого столу.
Зусилля екологічних організацій, зважаючи на сказане вище, виглядають “гласом волаючого у пустелі”. Проект Європейського Союзу та Програм Розвитку ООН “Спільнота споживачів та громадські об’єднання” започаткувала проведення прес-конференцій, щоб дати можливість фахівцям та екологам висловитися і надати інформацію, створила сайт в і-неті, на якому, ввівши штрих-код або назву товару, можна дізнатись про його безпечність. Видаються різноманітні посібники ( Всеукраїнська громадська організація ”Жива планета” видала кишеньковий довідник-перелік шкідливих для здоров’я компонентів: Е-добавки, консерванти, барвники).
Керівництво Держспоживстандарту б’є на сполох — кількість неякісних товарів на полицях магазинів щороку збільшується. Експерти прогнозують, що після вступу України до СОТ ця тенденція сягне апогею. Але, якщо поінформовані — то захищені.
Виявляється, в Києві існує справжній Музей непотребу. В ньому демонструється продукція широкого вжитку, що не має сертифікатів і є небезпечною для споживача. Неприпустимо, щоб у такий музей перетворювалися наші холодильники і загалом життя.