Учасники круглого столу «Слово, яке руйнує: особливості інформування про незахищені і вразливі групи», який проводився інформагенством УНІАН та 5-тим каналом, звинуватили журналістів в неетичному ставленні до героїв своїх матеріалів. Йдеться про отримання згоди, анонімність, особливості висвітлення проблематики ВІЛ/СНІД та секс-меншин, питання дотримання етики під час журналістських розслідувань, лікарську таємницю, захист джерел інформації. Щоправда, дискусія з самого початку була задумана у форматі "поговорити на камеру", тому самі журналісти її проігнорували. Крім того, далеко не всі заявлені теми були висвітлені. Опоненти, як вже зазначалось, були відсутні, та й часу на те, щоб опонувати не було — кожен з учасників мав «трибуну» і можливість висловитись на одному з провідних телеканалів. Максимально використала цю можливість у рамках круглого столу Голова координаційної ради інформаційно-освітнього центру “Жіноча мережа” Лайма Гейдар.
Слід зазначити, що вітчизняні ЗМІ справді не відрізняються делікатністю у висвітленні «неоднозначних» тем і часто не гребують заради «смаженого факту» зіпсувати людині репутацію і подальші відносини з оточуючими. Особливо цим «грішать» журналісти, коли йдеться про людей з так званим альтернативним способом життя або ж коли тема вимагає оприлюднення медичних діагнозів. Юрист, експерт медичного права Людмила Солоп вважає, що поняття «лікарська таємниця» в Україні фактично ігнорується. Перш за все — лікарями. До того ж зйомки телесюжетів в лікарнях абсолютно неприйнятні для західних країн, адже кожен пацієнт може подати позов до суду за вторгнення в особисте життя і розголос лікарської таємниці. У нас пацієнтів ніхто не запитує — журналісти приходять, домовляються з головним лікарем, йдуть у палати, знімають хворих як масовку і преспокійно видають це в вечірньому випуску новин. Люди просто не знають про свої права і не вміють їх захищати.
Необ`єктивно подається інформація журналістами і про секс-меншини, вважає Лайма Гейдар, яка неодноразово нагадувала в ефірі про свою лесбійську спрямованість. Вона вважає, що ЗМІ є дуже важливим інструментом формування толерантного ставлення до таких груп населення. За її словами, журналісти повинні викладати факти, надавати об`єктивну інформацію про такі групи, але іноді вони подають свої оціночні думки. “Коли журналіст зосереджується на фактах, він чомусь зосереджується на моралізаторстві, хоча журналістика — це не моралізаторство, це просто подача достовірної, неупередженої інформації”, — переконана вона. На думку Лайми Гейдар, це призводить до того, що гомосексуально-орієнтовані люди, які є в будь-якій країні, зараховуються до так званих маргіналізованих стигматизованих груп. Вона переконана, що казати «гомосексуаліст» — не політкоректно. На її думку це приблизно те саме, що сказати, наприклад, «натурал» Петренко зустрівся з гетеросексуалкою Гречаною». Мовляв, це дикість, підкреслювати у повідомленнях «хто з ким спить». Дуже дивно… Адже завжди виглядало так, що саме ці люди чіпляють на свого войовничого «щита» інформацію — «я паруюся з людиною своєї статі, я не такий як ви», коли влаштовують свої марші та прес-конференції.
Як відомо, гей-лесбійська спільнота України розробила план заходів із протидії дискримінації на підставі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності і пропонує Верховній Раді та уряду виконати його. План складається з 109 пунктів. Раніше лідер Гей-Форуму України Святослав Шеремет заявляв, що: «Системні порушення прав через ненависть до гомосексуальних людей замовчуються у нашій країні. Донині наших співгромадян на підставі сексуальної орієнтації виключають з навчальних закладів, звільняють з роботи, забороняють обіймати певні посади, відмовляють у винаймі житла».
Оскільки тема круглого столу з питань ВІЛ/СНІД та журналістської етики плавно перейшла до гомосексуальної проблематики, дозволимо собі спинитися на ній докладніше. Тим більше, що на запитання автора цих рядків, чи зустрічалися вам батьки, які спокійно поставилися б до факту нетрадиційної сексуальної орієнтації своєї дитини, яке прозвучало на адресу виконавчого директора Відкритого інституту громадського здоров`я Дениса Полтавця, прозвучало щире: «А ми в контексті цього питання не займаємося батьками й дітьми. Ми закликаємо толерантно ставитись до людей». То чим же продиктована така «нетолерантність» пересічних громадян? Може, кожен з них є толерантним доти, доки не зрозуміє, що рідних онуків у нього ніколи не буде?
Останнім часом говорити на тему нетрадиційної сексуальної орієнтації стало модно і навіть вважається ознакою прогресивного мислення. Ця тема вабить, перш за все, сексуальною «полуничкою», а по-друге, як і усе раніше заборонене. Сьогодні ми, прагнучи «наздогнати Європу», демонструємо у кінотеатрах і на телеканалах фільми, героями яких є стражденні гомосексуалісти. І знаєте, навіть у байдужих до таких одкровень, часом виникає до них людське щире співчуття. Ще б пак! Адже, за словами Лайми Гейдар, її однодумці зазнають пекельних мук, живучи у «нормальному» українському суспільстві. Вона затаврувала «неосвічених релігійних харизматів», які змушують її, вільну людину, «вірити в свого бога» і до того ж різко засуджують її особисте життя лесбіянки. Мовляв, християни мають неабиякий вплив на державу, тоді як за Конституцією церква відділена від держави. Віддамо належне, представники християнських церков, яких в Україні переважна більшість, дійсно не втомлюються нагадувати, за що Бог спалив Содом і Гомору. Втім, сучасні потомки «потерпілих» внаслідок тієї біблейської «акції» знають переваги демократії, а тому прагнуть «легалізації» та «соціальної захищеності» одностатевих родин. Якщо зважити, що вони мають потужне лобі у владних структурах, ми невдовзі можемо стати свідками цієї «легалізації». Це означатиме не лише вільну демонстрацію фільмів на гомосексуальну тематику, а й, не виключено, більш відверту пропаганду «переваг» такого способу життя.
До речі, причини справжнього гомосексуалізму, тобто гомосексуального потягу, до цього часу не вивчені. Спеціалісти, які досліджують це явище, не ризикують говорити про «генетично закладену» гомосексуальність — недостатня доказова база. Крім того, як відомо, здатність запліднити яйцеклітину у гомосексуаліста зберігається. Висловлюється думка, що клонування людини дало би вичерпну відповідь у цьому сенсі, оскільки людина-клон гомосексуаліста не мала б такої, з дозволу сказати, особливості. Деякі з фахівців стверджують, що окрім згвалтування та глибокої психічної травми є ще один «спосіб» прищепити гомосексуальність — це виховання, ненавмисне спотворення психіки та основних інстинктів, і тут ключову роль відіграє якраз пропаганда. Зазначимо, що використовуючи сучасні піар-технології можна розповсюдити навіть канібалізм під гасла про «здорову і смачну їжу». А вже гомосексуалізм, як норму життя, тим більше. Звісно, йдеться не про те, кого людина обирає собі як сексуального партнера. Йдеться про те, що свою «унікальність» вона прагне нав`язати суспільству. А це вже є порушенням прав інших і перш за все прав дітей.
Оглядач «ГолосUA» дізнався, що у московському центрі «Парацельс» свого часу надавали фахову допомогу людям нетрадиційної сексуальної орієнтації, і зовсім не переконуванням у тому, що гомосексуалізм — це норма. Втім, з непояснюваних причин психологи змушені були припинити свою практику. Від коментарів «Голосу» працівники центру відмовились.