Районна поліклініка. Пофарбовані блакитною фарбою стіни із санбюлетенями радянських часів, обшарпані двері, протяги. Черги, черги іще раз черги. “Принесіть листок диспансерізації, тільки тоді я вас огляну. Вийдіть із кабінету і покличте наступного.” Запис на прийом до спеціаліста з 7.30 до 8.00 кожної п’ятниці, і нікого не цікавить, що ти маєш відвести дитину до школи і бігти на роботу. Суворість, що плавно переходить у хамство. А як ви хотіли, як нам платять, так ми вам і працюємо! />
Картина відома всім, але мені особисто шкода не лише пацієнтів, а і медичних працівників. Зрозуміло, для того, щоб доктор був добрим, він має бути, як мінімум, вдягненим і ситим, не відрізняючись у цьому від жодного із нас. У обивательському середовищі існує думка, що всі лікарі живуть на хабарі — вийшов майже віршик. Безперечно, є декілька медичних спеціальностей дуже і дуже оплатних — гінекологія, хірургія, та ж стоматологія. А що робити із армією людей у білих халатах, які, разом із своїми сім’ями, існують на доволі жалюгідну зарплатню? Якщо грошей у бюджеті немає, а закрити медичні заклади не змога, це ж бо не нафтохімічні підприємства?
От і вирішив столичний градоначальник, замість того, щоб поділитися “наповненим і переповненим” київським бюджетом зробити такий собі бізнес, переклавши із нашої із вами кишені “пару копійок” до міської скарбниці. Сором’язливо виправдовуючись бажанням “ запобігти необгрунтованому підвищенню тарифів”. А що, діло прибуткове — фінансово вкладатися не треба. Хіба віриться у те, що всі поліклініки і лікарні терміново відремонтують та завезуть найновішу апаратуру? Після запровадження плати за паркування кияни вже їздять по вулицях із чудовим покриттям і розміткою, а міліціянти їм тільки ввічливо посміхаються. Але стежка у свідомості жителів Києва протоптана. Дві гривні за метро проковтнули? Так. Підвищені тарифи за паркування платять? Так. І з медициною все повинно бути добре.
Безплатність надання лікувальних послуг закріплена Основним Законом держави: положення частини третьої статті 49 Конституції України — "у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно" треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги. Все дуже просто — вона вже оплачена податками дорослої працюючої частини населення. Та закон у Києві давно не керівництво до дії.
Особливо вражає те, що у переліку “експериментальних” закладів, у яких медичні послуги мають стають платними, фігурують Центральна студентська поліклініка та міський психоневрологічний диспансер №3. Можливо, у КМДА категорії пацієнтів, що обслуговуються у зазначених закладах, вважають найбільш платоспроможними?
Медичне середовище промовчало. Керуючись побоюванням втратити роботу під час кризи, обіцяним підвищенням зарплатні чи просто гарантуванням її отримання, або ж завдяки консерватизму, що завжди був йому притаманний. Побоюючись додаткових проблем на свою голову.
Київ досі не має затвердженого бюджету на 2009 рік — розгляд документа планується лише на 12 лютого. Депутати Київради пояснюють це тим, що звіти про використання коштів бюджету міськими структурами були отримані тільки наприкінці року, а також неможливістю прогнозувати ціну на газ для кінцевих споживачів. До березня мерія зможе контролювати усі фінансові питання столиці. Проте, там передбачили заходи, що і дозволять збільшити надходження до бюджету. Один із них — запровадження платних медичних послуг у столичних лікувальних установах. І хоча прокуратура Києва заборонила міському голові Леоніду Черновецькому звстановлювати таку плату начальник Головного управління з питань цінової політики КМДА Василь Яструбинський переконаний, що проекти відповідних розпоряджень не суперечать чинному законодавству. «Існують тарифи на медичні послуги, і згідно з ухвалою Кабінету міністрів їх встановлює міська держадміністрація», — заявив він, при цьому не уточнивши чи збирається КМДА виконувати припис прокуратури.