У Черкасах постав пам’ятник відомому поетові Василю Симоненку. На це знадобилося не мало й не багато – 20 років, 450 тисяч гривень та одна тонна бронзи. А ще встановленню пам’ятника передувало чимало політичних перипетій…
Спочатку був «Заповіт»
Наприкінці 80-х років товариство «Заповіт» зібрало в Черкасах кошти на пам’ятник. Але коли Радянський Союз перестав існувати, то чимала сума коштів, які тоді були на рахунку Черкаського міськвиконкому, кудись безслідно зникла. Далі багато років тривали дискусії та обговорення. У 2006 знову почали збирати кошти. Навіть у супермаркетах стояли спеціальні скриньки для пожертв. І назбирали. Пам’ятник, який з’явився у березні 2006 року, усіх шокував. Тодішній мер Анатолій Волошин вирішив відкрити монумент напередодні виборів. Робилося це поспіхом, із метою самопіару. Усі були вражені як зовнішнім виглядом пам’ятника, так і тим, що виготовлений він був із… гіпсу. Минули вибори, і пам’ятник зняли через протести громадськості.
Пам’ятник Симоненку. Спроба друга
У жовтні, напередодні місцевих виборів почали говорити про встановлення пам’ятника без будь-яких громадських слухань, у зовсім іншому місці і за спонсорські кошти. Спочатку про встановлення пам’ятника на Покрову оголосили у облдержадміністрації. Тоді ж виявилося, що насправді ініціатором встановлення та замовником був міський голова Черкас Сергій Одарич. А губернатор Сергій Тулуб посприяв у пошуках спонсора, який оплатив лиття пам’ятника. Але урочисте відкриття тоді з невідомих причин відклали. Облаштували площу біля Палацу одружень, все підготували, але пам’ятник так і не встановили. Можновладці були надто заклопотані виборчим процесом.
Щоправда, міський голова Сергій Одарич під час однієї зі своїх прес-конференції повідомив журналістам досить дивний факт. Мовляв, пам’ятник забрав після лиття заступник голови облдержадміністрації Сергій Рябцев і відмовляється віддавати.«Тому ми з моїм другом Михайлом Бродським вирішили вилити інший монумент і встановити його за власний кошт. Тим паче, що форми для цього у нас є», — заявив Одарич. Невідомо, чи це був жарт, чи якийсь химерний піар-хід із прихованим змістом, проте, на щастя, потреба у відливанні нового пам’ятника таки відпала. Після виборів у облдержадміністрації вкотре оголосили про відкриття пам’ятника Василю Симоненку. Цього разу — 16 листопада. На площу зійшлися люди, але пам’ятник так ніхто і не відкрив. Того ж дня мала відбуватися перша сесія новообраної обласної ради, яку теж перенесли. Офіційна причина – голова облдержадміністрації поїхав до Києва. Неофіційна – у кулуарах ради подейкували, ніби Партія регіонів, яка має більшість у раді, остаточно не визначилася із кандидатурою нового голови облради. А губернатор конче хотів відкривати пам’ятник Симоненку саме з новим головою…
У перерві сесії облради
І сесію, і відкриття перенесли на 17 листопада. О 12 годині на площі біля Палацу одружень зібралося чимало люду. Усі з нетерпінням чекали на відкриття пам’ятника поетові. Причому, чекати довелося… годину і п’ять хвилин. Саме стільки часу знадобилося голові облдержадміністрації та депутатам облради для того, аби проголосувати за нового голову ради – головного лікаря Черкаської обласної лікарні, «регіонала» Валерія Черняка. Утім, голосуванням не обмежилися. Після цього Сергій Тулуб ще виголосив розлогу промову про економічний розвиток Черкащини. І тільки потімможновладці попрямували на площу відкривати пам’ятник. «Пробачте, що вам довелося при такій гарній погоді трошки почекати, бо сьогодні відбулася інша подія: сесія обласної ради нового скликання обрала нового голову обласної ради — Черняка Валерія Петровича, ви його знаєте як головного лікаря обласної лікарні. Давайте його привітаємо!», — так розпочав свою промову губернатор. Черкащани обурено сприйняли таке пояснення очільника Черкащини. Сергій Тулуб не розгубився і продовжив говорити. Пообіцяв усіляко сприяти виданню книг Симоненка та розширити меморіальний музей поета в Черкасах.
Тим часом, міський голова Черкас Сергій Одарич пояснив, чому пам’ятник встановили без громадських слухань. «Я два роки тому зрозумів, що на громадських слуханнях ми згоди не дійдемо. Тому вирішив припинити це і шукав варіанти поставити пам'ятник без громадських слухань. Можливо, це не правильно, але мені здається, що нам вдалося уникнути конфліктних ситуацій, тому що багато років тривали дискусії і конфлікти, будь-який проект викликав заперечення якоїсь частини творчої інтелігенції. А тут я поки заперечень не чув. Мені здається, що всі сторони погодилися з тим, що пам'ятник виконаний якісно, душевно, без спотворення і зайвого пафосу», — сказав мер і запевнив, що невдовзі у сквері біля Палацу одружень висадять дерева, які будуть закривати дорогу, по якій їздять автівки.