У четвер і п’ятницю на сцені Київського театру оперети під завісу 74-го театрального сезону представили прем`єру «Сорочинського ярмарку». Постановку приурочили до 200-річчя Миколи Гоголя, чия повість послужила основою лібрето, і до 110-річчя від дня народження автора оперети, композитора Олексія Рябова. Про масштабність постановки засвідчило вже те, що свято українського ярмарку розгулялося не лише на сцені, але й на дворі перед театром і у фойє. Глядачів запрошували на виставу парубок і дівчина в національних костюмах, які курсували вулицею на ходулях. Натовп перехожих також зібрав народний хор, який під стінами театру співав пісень і закликав до танцю. У фойє глядачів частували горілкою і канапками з салом, а також тут можна було придбати вироби народних майстрів, глиняний посуд, дерев’яні іграшки, писанки.
Глядачів у вишитій сорочці зустрічав і художній керівник театру Богдан Струтинський, який сам здійснив постановку вистави. «Я вперше ставлю національну оперету, що для мене дуже важливо, — розповів Струтинський кореспонденту «ГолосUA». – Хочу піднести тему національного на вищий, філософський рівень. Моя вистава про те, що всі національні скарби ми можемо зберегти тільки за умови об’єднання всієї України,» — зазначив він.
Перш, ніж поставити твір вітчизняного класика Олексія Рябова, партитуру його «Сорочинського ярмарку» доповнили музикою Модеста Мусоргського, залучили до співпраці й молодого київського композитора Богдана Кривопуста. За хореографію відповідав легенда столичної оперети, 90-річний Олександр Сегаль. Сцену обрамляють рушники та інші національні атрибути з характерними орнаментами чи не кожного регіону України, що за задумом художника Світлани Павличенко, і має символізувати єдність країни в усьому її культурному різноманітті.
Спостерігати за дійством – для ока втіха, а для вуха – насолода, проте ідея об’єднання України, закладена творцями, так і залишилася реалізована лише на рівні декорації і костюмів (на артистах балету було національне вбрання різних регіонів України). Сама ж вистава виглядає пишновбраним і густонаселеним дійством із життя українського села ХІХ столліття із співами, танцями, масовкою на сцені.
«Сорочинський ярмарок» поставили як українську ідилію з хатками, акуратними тинами, шинком і церквою, що височіє над усім мирським. Артисти, не скочуючись у шароварщину, змальовують справжні українські характери. Валентин Рожков в ролі Солопія Черевика і Цибуля у виконанні Володимира Богомаза створили образи кумів, які незважаючи на любов до чарки і шкварки, вміло хазяйнують і ярмаркують. Та головними у виставі стали дві любовні лінії, дочки Солопія Парасі (Галина Грегорчак) до Гриця (Роман Мороз), а також мачухи Хіврі ( Людмила Бєльська) до поповича Афанасія Івановича. Зла і сварлива з чоловіком і падчеркою жінка розквітає в обіймах худенького коханця. Хитрий, але боязливий попович, якого зіграв Микола Бутковський, зривав аплодисменти чи не кожною своєю реплікою. Гоголівські персонажі поярмаркували і роз’їхалися, нагадавши глядачам, як годиться жити українцям. Тож є до чого прагнути.